ВСТУП

Актуальність теми. Активізація євроінтеграційних прагнень України та необхідність виконання визначених в Угоді про Асоціацію 2014 р. зобов’язань свідчить про важливість та актуальність дослідження загальних засад формування правової системи ЄС, зокрема основних положень цивільного процесу ЄС або транскордонного цивільного процесу.

Розбудова спільного правового простору та єдиного європейського простору правосуддя відбувалася зі становленням Європейського Союзу з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку. Першими установчими договорами було закріплено ідеї про співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ, а також визначено необхідність гармонізації законодавства шляхом реалізації конкретних заходів у сфері співпраці судових органів у цивільних справах, що мають транскордонний характер. Відтак було ухвалено численні законодавчі акти, насамперед спільні правила щодо розгляду цивільних і комерційних справ транскордонного характеру, що стали основою цивільного процесу ЄС. Метою було забезпечення жителів ЄС доступним судовим захистом і дотримання єдиних стандартів судового розгляду за участі жителів різних держав-членів ЄС, а також інших держав в умовах внутрішнього ринку.

Упродовж останніх двадцяти років цивільний процес ЄС є однією з найдискусійніших проблем у науці цивільного процесуального права. Серед перших робіт, присвячених його дослідженню, слід назвати статтю М. Фреденталь (M. Freudental), в якій визначено передумови та напрями його розвитку (2004 р.). З цього часу європейськими науковцями досліджується структура, джерела, особливості застосування цивільного процесу ЄС (К. Ван Реє (C. H. Van Rhee), Р Штернер (R. Sturner), П. Готтвальд (P. Gottwald), А. Стадлер (A. Stadler), К. Крамер (X. Kramer), Є. Сторскрабб (E. Storskrubb) та ін.). Найважливішими проектами, які лягли в основу європейського цивільного процесуального законодавства, стали Фінальний звіт «Approximation of Judiciary Law in the European Union» М. Сторма, а також Принципи транскордонного цивільного процесу ALI- UNIDROIT. Проект з підготовки єдиних Європейських правил цивільного процесу ELI-UNIDROIT засвідчує актуальність та перспективність цього напряму розвитку цивільного процесу.

Останнім часом до дискусії з питань гармонізації цивільного процесу, що точиться в зарубіжній науковій літературі, долучилися і вітчизняні науковці (В. В. Комаров, Ю. В. Білоусов, В. І. Бобрик, В. В. Бонтлаб, З. М. Макаруха, А. О. Філіп’єв, Г А. Цірат). В окремих фрагментах монографії Т В. Комарової «Юрисдикція Суду Європейського Союзу» було навіть порушено питання про становлення Європейського цивільного процесу та охарактеризовано його джерела (2010 р.). Однак в українській правовій науці питання гармонізації цивільного процесу ЄС та України не одержали комплексного висвітлення.

Значущість вирішення зазначених проблем для подальшої успішної інтеграції України в ЄС, підвищення рівня захисту прав громадян України, а також недостатній рівень їх розробки у вітчизняній науці обумовили актуальність комплексного дослідження обраної теми.

Теоретичною основою дослідження є праці видатних вітчизняних учених- процесуалістів, які становлять доктрину сучасної науки процесуального права, а також сучасні дослідження у сфері цивільного процесуального права - Ю. В. Білоусова, В. І. Бобрика, С. С. Бичкової, Н. В. Василини, К. В. Гусарова, О. В. Дзери, І. С. Канзафарової, О. О. Кармази, В. М. Кравчука, В. В. Комарова Т В. Комарової, С. О. Короєда, С. О. Кравцова, Д. Д. Луспеника, Р М. Мінченко, Н. Ю. Сакари, Г О. Світличної, Р О. Стефанчука, О. С. Ткачука, О. І. Угриновської, І. В. Удальцової, С. Я. Фурси, Р Ю. Ханик-Посполітак, Г А. Цірата, М. Й. Штефана, І. С. Ярошенко та ін.

У роботі також використано праці зарубіжних науковців, зокрема Дж. Вагнера (G. Wagner), О. Влосинської (A. Wlosinska), Б. Гарта (B. Garth), П. Готтвальда (P. Gottwald), Дж. Джоловича (JJolowicz), Р Ван Канегема (R. С. Van Caenegem), М. Каппеллетті (M. Сарреііейі), К. Крамер (X. Kramer), К. Ван Реє (С. Van Rhee), Е. Сільвестрі (E. Silvestri), М. Сторма (M. Storme), Є. Сторскрабб (E. Storskrubb), M. Таруффо (M. Taruffo), Н. Ендрюса (N. Andrews), А. Узелача (А. Uzelac), Дж. Хазарда-молодшого (G Hazard), Р Штернера (R. Sturner), А. Цукермана (A. Zuckerman), З. Вернадакі (Z. Vernadaki) та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планової науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за тематикою «Проблеми гармонізації цивільного законодавства України із законодавством Європейського Союзу» (реєстраційний номер РК 0115U002136).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад концепції гармонізації цивільного процесу ЄС та України, визначення її шляхів та вироблення рекомендацій і пропозицій щодо реформування цивільного процесу України задля утвердження загальноєвропейських стандартів цивільного судочинства та забезпечення успішної інтеграції України до Європейського Союзу.

Серед задач дослідження, що зумовлені визначеною вище метою і які необхідно вирішити для її досягнення, було виділено такі:

- охарактеризувати сучасний етап розвитку цивільного процесу й визначити основні напрями зближення в умовах глобалізації в загальносвітовому та регіональному європейському вимірах;

- дослідити еволюцію становлення основних процесуальних моделей цивільного процесу європейських країн та охарактеризувати основні етапи їхнього розвитку;

- з’ясувати особливості вітчизняної моделі цивільного процесу та перспективи запровадження загальноєвропейських стандартів правосуддя;

- визначити загальні засади гармонізації цивільного процесу як явища правової дійсності, з’ясувати її передумови й законодавчі засади в ЄС;

- виділити основні шляхи гармонізації цивільного процесу та дати їх загальну характеристику;

- охарактеризувати цивільний процес ЄС як єдиний порядок вирішення цивільних та комерційних спорів транскордонного характеру в ЄС;

- визначити внутрішню структуру та основні принципи цивільного процесу ЄС;

- виокремити основні етапи й напрями гармонізації цивільного процесу ЄС та України;

- з’ясувати особливості запровадження електронного правосуддя з метою забезпечення доступності судового захисту;

- надати пропозиції щодо реформування вітчизняного цивільного процесуального законодавства з метою гармонізації цивільного процесу ЄС та Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері здійснення цивільного судочинства в справах транскордонного характеру, а також напрями удосконалення цивільного процесуального законодавства України у світлі запровадження європейських стандартів цивільного процесу та забезпечення прав громадян на судовий захист.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади гармонізації цивільного процесу ЄС та України, положення правової доктрини ЄС та України, норми європейського та вітчизняного законодавства, що регулюють відповідні відносини, матеріали судової практики його застосування.

Методи дослідження. Серед використаних наукових методів, які забезпечили достовірність отриманих результатів і висновків, варто виділити загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, які застосовувалися залежно від особливостей конкретного завдання. Зокрема, історичний і порівняльний методи дослідження дали можливість охарактеризувати послідовний процес еволюції цивільного процесуального законодавства та визначити етапи розвитку цивільного процесу в європейських державах (розділи 1 та 5). Діалектичний метод дозволив виділити притаманні цим етапам ознаки, з’ясувати особливості становлення вітчизняної моделі цивільного процесу (підрозділи 1.2 та 1.4). Системний і структурно-функціональний методи дослідження було використано для з’ясування сутності та виділення інститутів цивільного процесу ЄС (підрозділ 3.1), а також визначення гармонізації цивільного процесу як явища правової дійсності та її основних шляхів (підрозділи 2.2 та 2.3). Формально-логічний метод використовувався для дослідження різноманітних явищ і формулювання їх понять, визначення загальних засад або принципів цивільного процесу ЄС (підрозділи 2.1, 2.4, 3.2, 3.3, 3.4 та 3.5). Метод моделювання дав можливість з’ясувати основні етапи та напрями гармонізації цивільного процесу ЄС як автономного комплексного порядку та національного цивільного процесу України (розділ 4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим системним комплексним монографічним дослідженням теоретичних засад становлення цивільного процесу ЄС як єдиного порядку розгляду і вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру та шляхів гармонізації цивільного процесу ЄС та України в умовах реалізації Угоди про Асоціацію та запровадження зони вільної торгівлі. Наукову новизну дисертації становлять такі положення:

уперше

1) визначено, що об’єктивними політичними та правовими передумовами регіональної європейської гармонізації цивільного процесу стало утворення міждержавного об’єднання ЄС, установчими договорами якого було визначено конкретні заходи з гармонізації цивільного процесу, та функціонування спільного ринку, що зумовило появу так званих транскордонних відносин, учасники яких потребують єдиного порядку захисту своїх прав;

2) сформульовано поняття «гармонізація цивільного процесу», яке слід розглядати у вузькому та широкому значеннях залежно від її спрямованості, зокрема, гармонізація цивільного процесу у вузькому значенні означає створення єдиного наднаціонального процесуального законодавства держав- членів ЄС, за допомогою якого врегульовані відносини зі здійснення правосуддя в цивільних і комерційних справах транскордонного характеру; а в широкому розумінні - це узгодження наднаціонального європейського та національного цивільного процесуального законодавства держав-членів ЄС з метою забезпечення єдиного спільного європейського простору правосуддя, а також запровадження європейських стандартів здійснення правосуддя для захисту учасників транскордонних відносин;

3) запропоновано наукове положення про те, що теоретичними засадами гармонізації цивільного процесу в державах-членах ЄС стала розроблена доктрина єдиного спільного загальноєвропейського процесуального законодавства, яке було втілено у регламентах ЄС, що запроваджують процедури видачі Європейського судового наказу та вирішення дрібних спорів та ін.;

4) доводиться, що гармонізація цивільного процесу в ЄС шляхом розробки спільного наднаціонального законодавства привела до утворення єдиного комплексного автономного порядку вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру - цивільного процесу ЄС, до якого входять процедури видачі Європейського судового наказу та вирішення дрібних спорів, видачі Європейського виконавчого листа, отримання доказів, вручення судових та позасудових документів, арешту грошових коштів на банківських рахунках, альтернативного вирішення споживчих спорів, надання правової допомоги та ін.;

5) проведено розмежування понять цивільного процесу ЄС та європейського цивільного процесу, відповідно до якого під європейським цивільним процесом необхідно розуміти систему стандартів, запроваджену на рівні Ради Європи як об’єднання, що сповідує спільні європейські цивілізаційні цінності, виходячи з впливу Європейської, Брюссельської та інших конвенцій, судової практики ЄСПЛ, а також відсутності загальнообов’язкового законодавства, що регулює цивільні процесуальні відносини; під цивільним процесом ЄС слід розуміти альтернативний порядок вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру компетентними судами або уповноваженими органами держав-членів ЄС, урегульований положеннями наднаціонального законодавства ЄС;

6) узагальнено визначальні ознаки цивільного процесу ЄС, до яких належать спрощений і комплексний характер процедур розгляду і вирішення справ, що забезпечує своєчасність захисту прав та помірні судові витрати сторін, а також обмежена сфера застосування - тільки в цивільних і комерційних справах транскордонного характеру, тобто учасниками цивільного процесу ЄС можуть бути не тільки громадяни держав-членів ЄС, але і громадяни інших держав, зокрема України;

7) сформульовано поняття транскордонного елементу в цивільному процесі ЄС як характеризуючої ознаки, що відображає наявність у справі суб’єктів спірних матеріально-правових відносин, які є жителями іншої держави-члена, ніж та, в якій знаходиться суд, що розглядає справу, та (або) тих, що є жителями іншої держави - не члена ЄС;

8) аргументовано, що в основі цивільного процесу ЄС лежать дві загальноєвропейські процедури з вирішення дрібних спорів та видачі Європейського судового наказу, які є автономними комплексними провадженнями, що повністю охоплюють дії суду та учасників справи та не вимагають застосування норм національного процесуального законодавства держав-членів під час розгляду справи;

9) доводиться, що принцип пріоритетності є одним з визначальних принципів цивільного процесу ЄС, що закріплює імперативність норм загальноєвропейського законодавства й зобов’язує суд та учасників загальноєвропейських процедур дотримуватися їх положень, і тільки у разі відсутності прямих вказівок - застосовувати положення національного законодавства, виходячи з позицій їх спрощеності та доступності;

10) аргументовано, що в цивільному процесі ЄС визначальними і правоутворюючими принципами є також принципи автономності, що визначає порядок застосування наднаціонального цивільного процесуального законодавства під час розгляду справ, що мають транскордонний характер, та альтернативності, що означає можливість застосування загальноєвропейських процедур тільки за згодою заявника, якому належить право вибору між ними й порядком, установленим національним законодавством;

11) запропоновано поетапну гармонізацію цивільного процесуального законодавства України в сучасний період інтеграції України до ЄС: на першому етапі доцільно забезпечити режим вільного обігу судових рішень та єдині правила юрисдикції, а на другому - запровадити загальноєвропейські процедури вирішення дрібних спорів та видачі Європейського судового наказу;

12) обґрунтовано, що положення національного цивільного процесуального законодавства потребують узгодження з положеннями цивільного процесу ЄС, яке має передбачати ухвалення закону про медіацію і законодавче регулювання відповідних відносин; доповнення інституту забезпечення позовних вимог у цивільному процесі положеннями про судові заборони; забезпечення сторін в справах з іноземним елементом правом обирати суд, компетентний розглядати спори, що виникають між ними;

13) запропоновано висновок про те, що під час реформування національного цивільного судочинства України слід врахувати загальноєвропейські стандарти цивільного судочинства, для чого необхідно, зокрема: а) закріпити в ЦПК України перелік тих підстав, за якими не може бути видано судовий наказ; б) визначити порядок розгляд заяви про заперечення проти виданого судового наказу в межах загального позовного провадження; в) запровадити спрощене позовне провадження цивільного судочинства за прикладом Європейської процедури вирішення дрібних спорів; г) передбачити електронний засіб зв’язку та стандартизовані форми комунікації між судом та учасниками наказного провадження та спрощеного позовного провадження;

14) обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Програми гармонізації цивільного процесу України з відповідними європейськими стандартами (далі - Програма), в якій, зокрема, необхідно передбачити заходи щодо усунення розбіжностей між визначальними положеннями законодавства України та ЄС у сфері цивільного судочинства; перелік питань, з яких були прийняті Регламенти Ради ЄС, у тому числі щодо юрисдикції, визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах, вручення судових та позасудових документів, отримання доказів; заходи щодо прискорення укладення двосторонніх договорів про правову допомогу в цивільних та комерційних справах з тими державами-членами ЄС, з якими такі договори ще не були укладені після проголошення Україною незалежності; перелік законодавчих актів, які потребують змін у світлі інтеграції, обумовлених підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС; заходи щодо активізації та розширення наукового співробітництва між вченими України та ЄС у галузі цивільного процесуального права та поглибленої підготовки суддів до майбутнього запровадження європейського законодавства;

удосконалено:

15) підходи до визначення сучасного етапу розвитку цивільного процесу, що триває з кінця ХХ ст. і дотепер та характеризується зближенням положень цивільного судочинства країн ЄС, що відбувається в уніфікаційному та гармонізаційному напрямах, останній з яких став ефективним шляхом забезпечення захисту прав учасників транскордонних відносин;

16) підходи до визначення вітчизняної моделі цивільного судочинства, яка сформувалася під значним впливом європейських джерел права, завдяки чому вона набула ознак змагальності і може бути віднесена до загальноєвропейської системи цивільного судочинства, перспективи гармонізації якої зумовлені спільними традиціями та усталеними поглядами на здійснення правосуддя в цивільних справах, що мають бути підпорядковані світовим вимогам до захисту прав громадян та юридичних осіб;

17) положення про періодизацію розвитку цивільного процесу в європейських країнах, зокрема, про його поетапну дивергенцію від єдиного ius commune IX-XVII ст.

18) розуміння особливого розвитку національного цивільного процесу в умовах трансформації парадигми розвитку сучасного світу і піднесення ролі регіональних об’єднань, що привело до підготовки принципів транскордонного цивільного процесу ALI-UNIDROIT, а також підготовки єдиних європейських правил цивільного судочинства ELI-UNIDROIT;

набули подальшого розвитку:

19) позиція про подальший напрям розвитку цивільного процесу, який в умовах прагнення країн до участі в сталих економічних об’єднаннях, забезпечення доступного правосуддя й активізації судового співробітництва зумовлює необхідність запровадження регіональних транскордонних правил цивільного судочинства, що забезпечують єдині вимоги до розгляду та вирішення цивільних і комерційних справ за участі жителів різних держав- членів такого об’єднання;

20) розуміння перспектив зміни основних традиційних підходів до формування нової сучасної концепції цивільного процесу, що може відбуватися в загальносвітовому масштабі (на прикладі Принципів ALI-UNIDROIT), незважаючи на істотні відмінності цивільних процесуальних моделей різних правових систем.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки були використані:

- у практичній діяльності під час проведення узагальнення практики розгляду судами справ про визнання та виконання рішень міжнародних та іноземних арбітражів, при підготовці постанов пленумів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, під час підготовки матеріалів та участі в семінарах і конференціях, що проводяться з метою ознайомлення з європейськими стандартами правосуддя (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2016 р.);

- у законотворчій діяльності під час підготовки проекту змін до вітчизняного цивільного процесуального законодавства (довідка № 16/5-8 від 18.03.2016 р. Головного науково-експертного управління Апарату ВР України про впровадження результатів дисертаційного дослідження);

- під час підготовки наукової (монографій) та навчальної (підручників, навчальних посібників) літератури, а також під час підготовки та викладання курсу «Цивільний процес України» (акт впровадження у навчальний процес результатів дисертаційного дослідження ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 21.03.2016 р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалась на наукових конференціях, де було оприлюднено результати досліджень, викладені у дисертації, зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні питання державотворення» (Київ, 20 травня 2016 р.), «SCIENCIA VINCEMUS! Наукою переможемо» (Київ, 25-26 березня 2016 р.), «Національні та міжнародні стандарти професії нотаріуса : тенденції та перспективи розвитку» (Київ, 7 квітня 2016 р.), «Юридичні факти в системі правового регулювання» (Київ, 26 листопада 2015 р.), «Актуальні питання державотворення» (Київ, 22 травня 2015 р.); 6-th International Scientific Conference on Private and Public Law (Відень, 2015); «Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії» (Ужгород, 24-25 квітня 2015 р.); «Міжнародне та національне законодавство: способи удосконалення» (Дніпропетровськ, 3-4 квітня 2015 р.); «Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза» (Кишинев, Республика Молдова, 27­28 березня 2015 р.); «Європейські стандарти захисту прав у цивільному судочинстві: випробування часом» (Київ, 26 вересня 2014 р.), «Поняття та категорії юридичної науки» (Київ, 18 листопада 2014 р.); Міжнародному цивілістичному форумі «Цивільне законодавство: система, міжгалузеві зв’язки, шляхи вдосконалення» (Київ, 25-26 квітня 2013 р.); Малиновські читання (Острог, 14-15 листопада 2014 р.); а також на Першій міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми теорії і практики нотаріального, цивільного, виконавчого процесів: їх співвідношення та взаємодія» (Київ, 21-22 лютого

2013 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 47 наукових працях: одноосібній монографії, 29 наукових статтях, з яких 23 вийшли друком у вітчизняних фахових юридичних виданнях, 6 - у наукових виданнях інших держав, а також 14 тезах доповідей на конференціях та 4 працях, які додатково відображають наукові результати дисертації.