ВИДАЧА ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (ЕКСТРАДИЦІЯ)

Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, ком­петентними органами якої ця особа розшукується для притя­гнення до кримінальної відповідальності або виконання ви­року (п. 2 ч.

Порядок здійснення екстрадиції регламентовано насам­перед чинними міжнародними договорами України, а також законами України. Загальні підстави та умови здійснення екс­традиції визначено в Європейській конвенції про видачу пра­вопорушників від 13.12.1957. Конкретизація підстав та умов видачі правопорушників міститься у відповідних двосторон­ніх міжнародних договорах, укладених Україною з іншими державами (наприклад, у договорі між Україною та Китайсь­кою Народною Республікою про екстрадицію від 10.12.1998). У КПК України питанням екстрадиції присвячено главу 44 «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екс­традиція)».

Питання щодо визначення суб'єкта екстрадиції вирішу­ється також у КК України. Зокрема, у ч. 1 ст. 10 КК України встановлено законодавчу заборону видачі іноземній державі громадян України, які вчинили злочини поза межами України. Разом із тим іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території Ук­раїни, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності й віддання до суду (ч. 2 ст. 10 КК України)

Екстрадиція може бути здійснена лише за двох умов:

1) якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача особи, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менше 1 року; 2) особу засуджено до покарання у вигляді позбав­лення волі, й невідбутний строк становить не менше 4 місяців (частини 1, 2 ст.

Етапами здійснення екстрадиції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України є такі:

1) офіційне звернення про встановлення місця перебу­вання на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;

2) перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі;

3) прийняття рішення за запитом;

4) фактична передача такої особи під юрисдикцію запиту­ючої держави.

Особливості здійснення екстрадиції залежать від того, чи є Україна:

- запитуючою стороною (тобто, коли Україна звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну);

- запитуваною стороною (тобто, коли компетентний ор­ган іноземної держави звертається до України із запитом про видачу особи).

Процесуальний порядок здійснення екстрадиції у разі, коли Україна є запитуючою стороною:

1) підготовка слідчим, прокурором або судом клопотання про видачу особи в Україну та направлення його до централь­ного органу України, яким є Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції України (ч. 1 ст. 574, ст. 575 КПК України);

2) розгляд Офісом Генерального прокурора або Міністерс­твом юстиції України клопотання про видачу особи в Україну щодо наявності підстав, передбачених КПК України та міжна­родним договором України, а також перевірка обставин, які можуть перешкоджати видачі (ч. 1, 4 ст. 573 КПК України);

3) прийняття Офісом Генерального прокурора або Мініс­терством юстиції України рішення про відмову у направленні запиту до іноземної держави або про звернення до компетен­тного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну (ч. 4 ст. 573, п.1 ч. 4 ст. 574 КПК України); запит про ви­дачу особу в Україну направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою (ч. 5 ст. 575 КПК України);

4) фактична передача особи під юрисдикцію України (ч. 5 ст. 593 КПК України).

Межі кримінальної відповідальності особи, виданої в Ук­раїну, закріплено у ст. 576 КПК України.

Процесуальний порядок здійснення екстрадиції у разі, коли Україна є запитуваною стороною (ст. 587-593 КПК України):

1) отримання запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію) та його розгляд упо­вноваженим (центральним) органом України, яким є Офіс Ге­нерального прокурора або Міністерство юстиції України (ч. 2 ст. 573, п. 2 ч. 4 ст. 574 КПК України);

2) проведення екстрадиційної перевірки, яка передбачає діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України й іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила зло­чин (п. 8 ст. 541КПК України), екстрадиційна перевірка триває 60 днів та може бути продовжена; за її результатами матері­али направляються відповідному центральному органу Укра­їни (ст. 587 КПК України);

3) вивчення центральним органом України матеріалів екстрадиційної перевірки та прийняття рішення: а) про ви­дачу особи (екстрадицію), б) про відмову у видачі особи (екст­радиції) іноземній державі; у видачі особи іноземній державі відмовляється у випадках, передбачених ст. 589 КПК України; рішення виноситься керівником центрального органу Укра­їни або уповноваженою ним особою; про прийняте рішення повідомляється компетентний орган іноземної держави, а та­кож особа, щодо якої його прийнято (ст. 590, ст. 592 КПК Укра­їни); рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оска­ржено в порядку ст. 591 КПК України;

4) фактичне передання особи компетентному органу іно­земної держави; за загальним правилом, передання особи має бути здійснене протягом 15 днів з дати, встановленої для її пе­редання (ст. 593 КПК України).

Права особи, стосовно якої розглядається питання про ви­дачу (екстрадицію) в іноземну державу, передбачено у ст. 581 КПК України.

На території України з метою забезпечення екстрадиції до особи можуть бути застосовані такі запобіжні заходи:

1) затримання на території України особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України та розшуку­ється іноземною державою у зв'язку із його вчиненням (ст. 582 КПК України);

2) тимчасовий арешт - взяття під варту особи, розшукува­ної за вчинення злочину за межами України, на строк до 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним догово­ром України строк до отримання запиту про її видачу (екстра­дицію) (п. 10 ст. 541, ст. 583, КПК України);

3) екстрадиційний арешт - застосування запобіжного за­ходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпе­чення її видачі (екстрадиції) (п. 9 ст. 541, ст. 584, КПК України);

4) застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із три­манням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави (ст. 585 КПК України).