Стаття 101. Дія земельного сервітуту

1. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої вста­новлений земельний сервітут, до іншої особи.

2. Земельний сервітут не може бути предметом ку-півлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

3. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановле­но земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

4. Власник земельної ділянки, щодо якої встанов­лений земельний сервітут, має право на відшкодуван­ня збитків, завданих встановленням земельного сер­вітуту.

Земельні сервітути, на відміну від особистих, є належ­ністю не конкретної особи, а проявом особливостей правового стану конкретної земельної ділянки. Серві­тут обтяжує не її колишнього чи теперішнього влас­ника чи користувача, а будь-якого суб\'єкта земельних відносин, який набув право на неї. Тому у разі перехо­ду прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія його, як і рані­ше, зберігається.

Ст. 132 Земельного кодексу зазначає, що при перехо­ді права власності на земельні ділянки однією з суттє-

257

вих умов відповідної угоди повинні бути відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використан­ня земельної ділянки за цільовим призначенням (за­става, оренда, сервітути).

Ст. 11 Закону України «Про оренду землі» від 6.10.1998 р. передбачено, що передача в оренду земель­ної ділянки не є підставою для припинення прав тре­тіх осіб по відношенню до цієї ділянки і відповідні відомості про обтяження у використанні ділянки є сут­тєвими умовами договору оренди землі.

Земельні сервітути не можуть виступати самостій­ним предметом угод. Тому вони не можуть бути куп­лені, продані, заставлені чи іншим способом відчуже­ні тою особою, яка користувалась сервітутом, наданим для її земельної ділянки.

П. 1. ст. 98 Земельного кодексу вказує на можли­вість володаря сервітуту платно або безоплатно кори­стуватися чужою земельною ділянкою. А п. З ст. 101 містить положення про те, що власник чи користувач обтяженої сервітутом земельної ділянки, має право від і його носіїв вимагати плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. «Інше» законом поки що не передбачено. Відсутні також більш-менш чіткі критерії обрахування розміру такої плати, бо утрудне­но буде керуватися, наприклад, таким — «цена, обьгч-но взимаемая при сравниммх обстоятельствах». Це може стати однієї з основних вад при встановленні сервітутів по домовленості громадян і при формуванні судової практики з питань земельних сервітутів.

Якщо встановленням земельного сервітуту власни­ку землі причинені збитки, вони мають право на їх відшкодування в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. «Про порядок визначення та відшкодування збитків влас­никам землі та землекористувачам».