§ 2. Акцизний податок

Акцизи мають дуже велике значення. Їх особливістю є можливість наповнення бюджету країн з перехідною економікою, де спостерігається відсутність чітко сформованої податкової системи та розуміння податкової бази.

Відмінною рисою акцизів є виконання ними регуляторної функції, сутність якої полягає в здатності акцизів впливати на обсяги експорту та імпорту продукції. Так, за допомогою підви­щення ставок акцизного податку можливе здійснення підтримки вітчизняного товаровиробника, і, навпаки, для поповнення вітчиз­няного ринку відсутніми товарами використовується механізм зниження ставки податку. Сутність регуляторної функції полягає також у можливості обмеження споживання деяких видів товарів. Як приклад здійснення непрямого впливу на товаровиробників, що виготовляють та реалізують суспільно небезпечні види товарів (такі як алкогольні та тютюнові вироби). Здійснюється це шляхом зниження купівельного попиту за допомогою введення занадто високих ставок акцизних податків на такі товари, що призводить до суттєвого зростання цін. Наприклад, у Великобританії мінеральні види палива, використовувані дорожнім транспортом, оподатко­вуються за підвищеною ставкою акцизного податку, а з метою заохочення екологічно чистих видів палива встановлено знижені ставки. Прикладом є встановлення ставок податків на неетиловані марки бензину й дизельного палива зі зниженим змістом домішки сірки та на зріджений природний газ ^[337]

Наукові дослідження у сфері правового регулювання акцизів здійснював ряд науковців: Г.

Правовий механізм акцизного збору до 1 січня 2011 р. був закріплений Декретом КМ України «Про акцизний збір»^[339] та регу­лювався іншими нормативно-правовими актами: Інструкцією ДНА України «Нро порядок обчислення і сплати акцизного збору»^[340], Постановою ВР України «Нро перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір та ставки цього збору»^[341], ЗУ «Нро акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»^[342]. Але НК України вніс певні корективи у процес справляння акцизного збору, однією з найбільш кардинальних стала зміна самої назви «акцизний збір» на «акцизний податок».

НК України вніс певні зміни до порядку справляння акцизного податку. Так, суттєво розширено перелік платників податку: допов­нено особами, що реалізують конфісковані або підакцизні товари, що визнані безхазяйними, чи продукцію (за якою не звернувся власник до кінця строку зберігання) та підакцизні товари (продук­ція), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації в установленому законодавством порядку.

До того ж перелік платників акцизного податку став більш чітким, зокрема, уточнено перелік юридичних та фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів), які здійснюють операції з підакциз­ними товарами на пільгових умовах (доповнено, виникнення обов’язку щодо сплати цього податку у разі порушенням умов цільового використання таких товарів).

НК України вніс зміни і у порядок визначення об’єкта оподаткування акцизним податком. Так, Декретом КМ України «Про акцизний збір» передбачалося звільнення від оподаткування операцій з вивезення з митної території України підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про роз­поділ продукції. У ПК України нічого не сказано щодо звільнення від сплати акцизного податку у разі вивезення такої продукції, тому залишається незрозумілою ця норма законодавства стосовно оподаткування таких операцій.

Вважаємо, що необхідно внести зміни до п. 213.2. Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню» та додати пп. 213.2.3, який викласти у такій редакції:

213.2. Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподат­куванню:

213.2.3. вивезення з митної території України підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції.

Ця норма є важливою для поліпшення інвестиційного клімату в Україні та створення умов для збільшення надходжень іноземного капіталу в національну економіку, що сприятиме більш ефектив­ному й оперативному розв’язанню існуючих проблем, підвищенню позитивного міжнародного іміджу та покращенню соціально-еконо­мічного розвитку країни, особливо враховуючи проведення урядової політики щодо підвищення інвестиційної привабливості вітчизняної економіки.

ПК України розширив перелік пільг стосовно звільнення від оподаткування операцій з ввезення підакцизних товарів або продукції на митну територію України, призначених для офіційного (службового) або особистого використання дипломатичними пред­ставництвами та консульськими установами іноземних держав, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави. Разом з тим скасував пільги стосовно оподаткування акцизним податком операцій із ввезення на територію України з метою показу чи демонстрації зразків алкогольних напоїв, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і використовуються на території України не за комерційним призначенням, а для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків тощо.

Декрет КМ України «Про акцизний збір» передбачав звільнення від оподаткування операцій із ввезення на територію України з метою показу чи демонстрації як зразків алкогольних напоїв, так і тютюнових виробів, проте ПК України залишив вказану пільгу тільки для осіб, що здійснюють ввезення на територію України тютюнових виробів. Вважаємо, що такий крок має суб’єк­тивні підстави і призначений для захисту інтересів вітчизняних виробників алкогольної продукції шляхом обмеження доступу споживачів до інформації стосовно закордонної алкогольної продук­ції. Пропонуємо більш виважено підійти до закріплення цієї пільги в редакції ПК України та вирішити питання стосовно доцільності надання пільги особам, які ввозять на територію України тютюнові вироби.

Адже доведено, що систематичне куріння є однією з основних причин захворювання кровоносних судин, призводить до синуситів (запалення носових пазух), аносмії (нездатності розрізняти запахи), отитів (запалення внутрішнього вуха), втрати смаку, порушення зору (тютюнова амбліопія) та катаральних явищ. Регулярне куріння суттєво впливає на погіршення імунітету та призводить до рецидивуючого кашлю, частих простудних захворювань; ларингітів, фарингітів, ангін. Куріння підвищує ризик розвитку раку чи без­посередньо викликає рак порожнини рота, гортані, бронхіального дерева, легенів; є однією з причин серцево-судинних захворювань: стенокардії та інсультів. До того ж пасивні курці (вдихаючи сигаретний дим при курінні інших) піддаються такому ж ризику, якщо вони чутливі до впливу тютюну.

Тому, враховуючи шкідливий вплив тютюнових виробів на організм людини в процесі їх споживання, вважаємо доцільним переглянути норму ПК України стосовно надання податкових пільг платникам акцизного збору, які здійснюють ввезення на територію України з метою показу чи демонстрації їх зразків та скасувати пільгу цій категорії платників.

³⁴³ Вплив куріння на організм людини [Електронний ресурс] / Обласний центр інформаційно-аналітичних технологій та пропаганди здорового способу життя.

ПК України пп. 213.1.4 п. 213.1 ст. 213 як об’єкт оподатку­вання встановлено операції з реалізації конфіскованих та тих, що визнані безхазяйними, підакцизних товарів або продукції, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави. У попередньому нормативному акті ця норма була відсутньою, навпаки, операції із ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, що перейшли у власність держави за правом спадкоємства, вважалися пільговими. Нормою ПК України передбачено надання податкових пільг лише у разі безоплатної передачі таких товарів за рішенням суду. Інноваційною в частині оподаткування акцизним податком стала норма стосовно віднесення до об’єкта оподаткування операцій щодо втрати підак­цизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

Існує ще багато питань, пов’язаних з необхідністю рефор­мування законодавства стосовно справляння акцизного податку. Так, доцільно внести уточнювальні поправки до п. 212.1 ст. 212 ПК України в частині конкретизації статусу так званої «особи», яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, або ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, і доповнити підпункт словами «юридична особа» та врахувати її резидентський статус.

Рекомендуємо внести зміни до пп. 212.1.4 п. 212.1 ст. 212 ПК України в частині виключення обов’язку сплати податку особа­ми, що реалізують конфісковані підакцизні товари (продукцію), оскільки за вимогами законодавства за ці товари вже було сплачено акцизний податок попереднім власником: особою, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; або ж особою - суб’єктом господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на

³⁴⁴ Про акцизний збір: Декрет КМУ від 26.12.1992 р.

Пропонується внести зміни до п. 213.1 ст. 213 ПК України в частині виключення пп. 213.1.6, яким передбачено оподаткування операцій з втрачених підакцизних товарів (продукції), де об’єктом оподаткування є обсяги та вартість таких товарів (продукції), оскільки оподаткування таких операцій є некоректним підходом, бо платник податку і так зазнає суттєвих збитків від їх втрати. Крім того, пп. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213 ПК України суперечить визначенню акцизного податку як непрямого податку на споживання окремих видів товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції).

Необхідно врахувати той факт, що на сьогодні на деякі види підакцизних товарів не існує (або взагалі не може існувати) встановлених норм втрат у зв’язку із специфікою таких товарів. Тому залишається незрозумілим, хто і на підставі яких законодавчих актів має затверджувати такі норми щодо всіх підакцизних товарів. Так, з усіх існуючих підакцизних товарів норми втрати законодавчо визначені лише на спирт етиловий при його транспортуванні на різних видах транспортних засобів, зберіганні та переміщенні^[343], на інші горілчані вироби (пиво із солоду; вина виноградні натуральні; вина ігристі; вина газовані; вермути; сидр і пері, що виготовляються без додавання спирту), на тютюнові вироби норм втрат не існує. Разом з тим спроба врегулювати на законодавчому рівні норми втрат підакцизних товарів зумовить необхідність зробити загально­доступною інформацію щодо складових рецептури таких товарів, що виробляються з певної сировини. Ця інформація є комерційною таємницею і не підлягає оприлюдненню. Крім того, такий крок може створити загрозу втручання в господарську діяльність підприємств і порушення їх прав.

Запропоновані зміни потребують подальшого корегування редакції розд. VZ ПК України. Пропонується виключити п. 214.6 ст. 214 ПК України, який передбачає в разі наявності наднорма­тивних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректи­фікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), вважати базою оподаткування вартість цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції). Таке положення ПК України знову ж таки суперечить визначенню акцизного податку як непрямого податку на споживання, що включається до ціни підакцизних товарів і сплачується у її складі споживачем.

Залишається неврегульованим розрахунок норм втрат через їх відсутність на більшу кількість товарів та є незрозумілим, які саме підакцизні товари мають бути враховані як базові для нарахування акцизного податку відповідно до запропонованої редакції п. 214.6 ст. 214 ПК України. З цих же причин пропонується скасувати п. 214.7 ст. 214 ПК України, який встановлює базу оподаткування при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), вартість та обсяги втрачених товарів або продукції. Доповнення, внесені п. 216.3 ст. 216 ПК України в частині виключення з нарахування податкового зобов’язання операцій щодо втрачених підакцизних товарів (продукції), не виключає безлічі колізій і прогалин у розд. VI. Не підлягає оподаткуванню підакцизний товар (продукція), втрачений унаслідок випаровування в процесі вироб­ництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування із застосуванням вимог у межах нормативів втрат, затверджених цент­ральним органом виконавчої влади, уповноваженим КМ України. Але на більшу кількість підакцизних товарів, як уже зазначалося раніше, таких вимог не існує.

Пропонується виключити п. 216.2 ст. 216 ПК України, де вста­новлено виникнення податкового зобов’язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) з дати складання відповідного акта, адже платник податку і так зазнав збитків у результаті названих обставин, а оподаткування його акцизним податком призведе до ще більших збитків.

Варто скористатися зарубіжним досвідом справляння акциз­ного податку, доцільно запропонувати оподаткування цим податком інших груп товарів. Так, у Німеччині акцизом обкладається смажена і розчинна кава (екстракти, есенції та концентрати з кави), а також частка кави у виробах, що його містять. Розмір ставки на каву становить близько 3,5 євро за 1 кг. Податкове зобов’язання виникає в момент випуску кави з акцизного складу (підприємства-виробника або кавового складу), тобто платником податків є власник такого 346 складу.

Справляння акцизного податку з кави передбачено і за норма­ми податкового законодавства Латвійської Республіки. Ставка податку встановлена у розмірі 100 латів за 100 кілограмів^{[344] [345]. У Республіці Киргизстан також до підакцизних товарів віднесено каву[346]. Справляється акцизний збір з кави і у Литовській Респуб­ліці, де ставка збору дорівнює 10% від бази оподаткування. У свою чергу, за базу оподаткування приймається: для товарів, вироблених у Литві, - реалізаційна ціна за вирахуванням податку на додану вартість; для імпортованих товарів - митна вартість, що включає суму мита. За такою ж ставкою у Литві оподатковується шоколад[347].}

Враховуючи підвищений інтерес українців до споживання кави (вартість запасів кави у торговій мережі на початок 2008 року становила 81209,9 тис. грн, тоді як у 2009 році 114 230,3 тис. грн, що більше на 40,6%^[348]) та шоколаду, можна запропонувати включення до ПК України як підакцизні товари «каву смажену», «каву розчинну», «екстракти, есенції та концентрати з кави» і «шоколад».

У Республіці Казахстан перелік підакцизних товарів є більш розширеним, до нього включено ювелірні вироби із золота, срібла та платини, вогнепальна і газова зброя (окрім тої, що придбана для потреб органів державної влади)^[349]. Податковим законодавством Республіки Киргизстан також передбачено оподаткування ювелір­них виробів із золота, срібла та платини, а також вогнепальної і газової зброї. Окрім того, до переліку підакцизних товарів віднесено вироби з натурального хутра, одяг з натуральної шкіри, вироби з кришталю, килими та килимові вироби ^[350].

Оподаткування акцизним збором ювелірних виробів та виробів із дорогоцінних каменів передбачено у Литовській Республіці за ставкою 10% від реалізаційної ціни за вирахуванням податку на додану вартість - для вітчизняних товарів або від митної вартості, включаючи суму мита - для імпортованих товарів. До того ж у Литовській Республіці суттєво відрізняється механізм оподатку­вання акцизним збором автотранспортних засобів від того, що діє в Україні (оподатковуються лише автомобілі представницького класу, тобто ціна яких становить понад 600 тисяч літів, що дорівнює 246 тисяч дол. США). Крім того, у Литві підлягають оподаткуванню акцизним збором видання еротичного чи агресивного характеру, і ставка збору сягає - 75% від бази оподаткування^[351]. Вважаємо, така практика має позитивні моменти і буде дуже корисною для засто­сування в Україні: по-перше, сприятиме підвищенню собівартості цих видань, що обмежить попит на них, а зменшення їх кількості на вітчизняному ринку сприятиме якісній зміні моральних цінностей у суспільстві; по-друге, дозволить збільшити надходження до Державного бюджету.

Вважаємо доцільним включити до переліку підакцизних товарів «ювелірні вироби із золота, срібла та платини»; вогнепальну і газову зброю (окрім тої, що придбана для потреб органів державної влади)»; «вироби з натурального хутра», «одяг з натуральної шкіри», «вироби з кришталю», «килими та килимові вироби» та «періодичні видання еротичного характеру». Доцільність запровад­ження таких заходів пояснюється тим, що названі товари не є товарами першої необхідності. Більш того, такі товари можуть бути віднесені до предметів розкоші та становлять сферу споживання досить забезпечених верств населення. Водночас такий крок дозво­лив би збільшити надходження до бюджету.

За податковим законодавством Республіки Казахстан існує поняття не тільки підакцизних товарів, але й підакцизних видів діяльності, а саме: гральний бізнес та організація і проведення лотерей^[352]. Згідно з ПК Республіки Казахстан об’єктом оподат­кування при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу є: ігровий стіл; гральний автомат з грошовим виграшем; каса тота­лізатора; каса букмекерських контор. Об’єктом оподаткування у разі організації та проведення лотереї є операції з випуску у продаж лотерейних білетів організатором лотереї. Кожен випуск у продаж лотерейних білетів і його обсяг у грошовому вираженні підлягають обов’язковій реєстрації в податкових органах не пізніше ніж за десять календарних днів до початку реалізації лотерейних білетів.

Аналогічна практика оподаткування азартних ігор застосо­вується і у Великобританії. Акцизний податок справляється з гри в казино, ставок і парі, бінго та ігрових автоматів. Ставки залежать від конкретного виду азартної гри. Акциз обчислюється або як відсоток від валового або чистого доходу, або у разі оподаткування ігрових автоматів стягується фіксована сума з кожного автомата залежно від ціни гри і розміру можливого виграшу. Валовий прибуток від Національної лотереї оподатковується акцизним податком за ставкою 12%, але самі виграші з цієї лотереї податком на доходи не 355 оподатковуються.

Досвід Республіки Казахстан був би корисним для викорис­тання у вітчизняному податковому законодавстві, особливо врахо­вуючи політику уряду щодо обмеження діяльності у сфері грального бізнесу. Такий крок дозволив би підвищити собівартість послуг у сфері грального бізнесу, що, з одного боку, обмежило б споживання цих послуг, а з іншого - збільшило б надходження від акцизного податку до бюджету.

Водночас, вважаємо, що потребує перегляду існуючий перелік підакцизних товарів. Так, російським податковим законодавством підакцизними товарами визнаються: спирт етиловий з усіх видів сировини, спиртовмісна продукція (розчини, емульсії, суспензії та інші види продукції в рідкому вигляді), але для цілей оподаткування не розглядаються як підакцизні товари: лікарські, лікувально- профілактичні (включаючи гомеопатичні препарати), а також ті, що виготовляються аптечними організаціями за індивідуальними рецеп­тами та вимогами лікувальних організацій, діагностичні засоби; препарати ветеринарного призначення; парфюмерно-косметична продукція. Єдиною вимогою для всіх цих товарів є необхідність державної реєстрації в уповноваженому федеральному органі вико­навчої влади і внесення до Державного реєстру лікарських засобів і виробів медичного призначення. Не віднесені за російським подат­ковим законодавством до категорії підакцизних товарів і товари побутової хімії та парфюмерно-косметична продукція в металевій аерозольній упаковці^{[353] [354]. У Данії, Ірландії, Швеції, Великобританії та Греції звільнені від оподаткування акцизним податком всі категорії товарів, які використовуються у медичних цілях у лікарнях та 357 аптеках.}

Дослідження зарубіжного досвіду у сфері виключення з кате­горії підакцизних товарів їх окремих груп дало змогу запропонувати певні зміни у вітчизняному податковому законодавстві.

Так, пропонуємо внести зміни до п. 215.1, ст. 215 ПК України та викласти її у такій редакції:

215.1. До підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Не належать до підакцизних товарів: лікарські, лікувально-профілак­тичні (включаючи гомеопатичні препарати), а також ті, що виготовляються аптечними організаціями за індивідуальними рецептами та вимогам лікувальних організацій; діагностичні засоби; препарати ветеринарного призначення, що включені до Державного реєстру лікарських засобів України.

ПК Республіки Таджикистан ст. 215 передбачено повернення раніше сплаченого акцизу за підакцизні товари, що використо­вуються у медичних цілях лікарнями та аптеками. Повернення акцизу допускається тільки при поданні податкового рахунку- фактури, що підтверджує сплату акцизу, або у випадку сировинних матеріалів - при поданні відповідної документації. Сума акцизу повертається платнику податку з відповідного бюджету фінансовим органом спільно з податковим органом протягом 45 днів після подачі документів до податкових органів^{[355] [356]. Але, вважаємо, що такий механізм є складним в адмініструванні та призвів би до зростання кількості порушень податкового законодавства з боку недбайливих платників податків, тому його не варто запроваджу­вати в Україні.}

Вважаємо некоректним зміст п. 218.3 ст. 218 ПК України, де зазначено, що «суми податку, що підлягають сплаті, у разі порушення умов розміщення підакцизних товарів у митних режи­мах: магазину безмитної торгівлі, переробки на митній території України, визначаються, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діяли на момент подання митної декларації при розміщенні у відповідний режим». У цьому підпункті мова йде не про оподаткування підакцизних товарів при розміщенні їх у митних режимах, а про порушення законодавства під час здійснення таких операцій, тому, вважаємо, що норму цього підпункту необхідно перенести до ст. 228 «Контроль за надходжен­ням податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів» і водночас внести зміни до назви цієї статті та викласти у такій редакції: «Контроль за надходженням коштів при оподаткуванні підакцизних товарів (продукції)».

Некоректним є зміст пп. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 ПК України, де говориться, що «податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації». Так, підставою для сплати акцизного податку є вантажна митна декларація, де нарахована сума податку вказується окремим рядком. Тому необхідно внести зміни до пп. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 ПК України та встановити порядок сплати акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в день подання митної декларації через відсутність підстав для сплати та неможливість визначення бази оподаткування, яка обчислюється з вартості товарів (продук­ції), що ввозяться на митну територію України, вказаної в митній декларації.

Останнім часом набуває актуальності проблема гармонізації податкового законодавства з непрямих податків. Гармонізацію акцизного податку розпочато значно пізніше, ніж аналогічний процес з податку на додану вартість. Лише в 1992 р. було прийнято Директиву Ради 92/12/ЄЕС «Про загальні положення стосовно виробів (товарів), що підлягають акцизному збору, а також утримання, переміщення та контролю таких виробів»^[357], яка уніфікувала податкове законодавство в частині справляння акцизів, зокрема, впровадила загальні правила обчислення та справляння акцизного збору; встановила єдині вимоги щодо переміщення та зберігання підакцизних товарів; визначила єдині мінімальні податкові ставки та запровадила пільги з оподаткування.

У цілому, порядок уніфікації законодавства в частині справляння акцизного збору збігається за аналогією з податком на додану вартість. Так, використання пільгових режимів оподатку­вання передбачає наявність трьох груп підакцизних товарів: спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; енергоносіїв та моторного палива; деякі товари довгострокового споживання, автомобілі, текстиль добрива тощо. Проте існують категорії товарів, які передбачають пільгове оподаткування до всієї номенклатури товарів та повне звільнення від оподаткування, серед яких: товари, що використовуються для медичних та лікарських цілей, товари для наукових досліджень та аналізу й тестування продуктів (ці пільги застосовуються практично в усіх країнах ЄС), для оподаткування вин та інших продуктів бродіння застосовується знижена ставка акцизного збору, що не перевищує 8,5%, а в таких країнах, як Австрія, Італія, Люксембург, Нідерланди - нульова ставка. Знижена ставка в розмірі 50% від стандартної ставки застосовується для оподаткування пива, виготовленого на незалежних малих під- приємствах^[358].

Але, незважаючи на підписання Угоди «Про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами», в Україні лише частково виконуються умови цього акта щодо гармонізації акцизного податку. Так, якщо гармонізованим законодавством країн ЄС передбачається оподаткування за зниженими ставками або повне звільнення всіх без винятку видів вин та продуктів бродіння, то вітчизняне законо­давство передбачає пільгове оподаткування лише для вин виноград­них натуральних, які оподатковуються за ставкою 0,01 грн за 1 л, натомість вина натуральні з додаванням спирту та кріплені вина, вермути оподатковуються вже за ставкою 2,14 грн за 1 л, вина ігристі та газовані - за ставкою 3,1 грн за 1 л.

Взагалі на сьогодні проблему гармонізації акцизів досі не вирішено. Тому уніфікація акцизів і надалі залишається актуальною в усьому співтоваристві ЄС, адже на практиці повністю усунути фіскальні межі й уніфікувати податкові ставки акцизного податку досить складно. Проте стабілізації ситуації в адмініструванні акцизів можна досягти, утримавшись від запровадження нових і підвищення діючих ставок акцизів, а також шляхом регламенту­вання мінімальних акцизних ставок на окремі види груп підакциз­них товарів.

Запитання для самоконтролю

1. Платники податку на додану вартість.

2. Вимоги та порядок реєстрації платників податку на додану вартість.

3. Об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

4. База оподаткування для податку на додану вартість.

5. Операції, що підлягають оподаткуванню та не є об’єктом оподаткування для податку на додану вартість.

6. Поняття податкового кредиту.

7. Звітні (податкові) періоди та порядок надання податкової декларації.

8. Особливості оподаткування деяких видів діяльності.

9. Платники акцизного податку.

10. Об’єкт оподаткування акцизним податком.

11. База оподаткування акцизним податком.

12. Підакцизні товари та ставки податку.

13. Порядок і строки сплати акцизного податку.

14. Правове регулювання виготовлення, зберігання, продажу марок акцизного податку.

15. Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання.