Стаття 447. Завдання митної статистики

1. Завданнями митної статистики є:

1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагаль­нення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;

2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в по­рядку, встановленому законом;

3) надання відповідної інформації міжнародним організаціям та митним ор­ганам інших країн відповідно до укладених відповідно до закону міжна­родних договорів України та законів України;

4) захист статистичної інформації, яка відповідно до закону не підлягає роз­голошенню.

Насамперед завданням митної статистики є об’єктивний та достовір­ний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України. Ці дані містяться в документах і відомостях, які надаються учасниками зо­внішньоекономічної діяльності в митницю для митного контролю і митно­го оформлення.

Ведення митної статистики розпочалося з 1991 р., а з 1993 р., ДМС України було запроваджено формування митної статистики зовнішньої торгівлі на підставі даних вантажних митних декларацій. З 1996 р. здій­снюється також статистичний облік електронних копій транзитних декла­рацій, створено електронну систему контролю за доставленням вантажів, що дає можливість отримувати важливу інформацію про транзит ванта­жів, які прямують через територію України, та використовувати її для по­дальшого вдосконалення транспортної політики та розвитку України як транзитної держави.

З метою забезпечення Верховної Ради України, Адміністрації Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної вла­ди інформацією про стан зовнішньої торгівлі, для здійснення державними органами, визначеними законодавством України, контрольних функцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також контролю за надходжен­ням до державного бюджету мита та інших митних платежів, проведен­ня аналізу стану і розвитку зовнішньої торгівлі України, її торговельного й платіжного балансів та економіки загалом, митні органи накопичують, формують, узагальнюють і аналізують відомості про переміщення товарів через митний кордон України.

Результати діяльності митних органів передусім характеризуються су­мами, які перераховуються до Державного бюджету України.

Державна митна служба України здійснює в межах своїх повноважень захист статистичної інформації, яка відповідно до національного зако­нодавства не підлягає розголошенню. Захист інформації - це сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподі­янню шкоди інтересам власника інформації чи автоматизованої системи (АС) та осіб, які користуються інформацією. Вимоги і правила щодо захис­ту інформації, яка є власністю держави, або інформації, захист якої гаран­тується державою, встановлюються державним органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ці вимоги і правила обов'язкові для власни­ків АС, де така інформація обробляється, і мають рекомендаційний харак­тер для інших суб'єктів права власності на інформацію.

Державна митна служба України здійснює управління захистом інфор­мації шляхом:

- проведення єдиної технічної політики щодо захисту інформації;

- розроблення концепції, вимог, нормативно-технічних документів і науково-методичних рекомендацій щодо захисту інформації в АС;

- затвердження порядку організації, функціонування та контролю за виконанням заходів, спрямованих на захист оброблюваної в АС ін­формації, яка є власністю держави;

- організації випробувань і сертифікації засобів захисту інформації в АС, в якій здійснюється обробка інформації, що є власністю держави;

- створення відповідних структур (Інформаційно-аналітичне митне управління) для захисту інформації в АС;

- здійснення контролю захищеності оброблюваної в АС інформації, яка є власністю держави;

- визначення порядку доступу осіб і організацій зарубіжних країн до інформації в АС, яка є власністю держави, або до інформації - влас­ності фізичних та юридичних осіб, щодо поширення й використання якої державою встановлено обмеження.