Стаття 544. Призначення та основні завдання митної служби України

1. Призначенням митної служби України є створення сприятливих умов для розви­тку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист мит­них інтересів України.

2. Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та за­побігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними дого­ворами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщу­ються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митно­го контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчис­лення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх при­мусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, По­датковим кодексом України та іншими актами законодавства України;

7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетариф­ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та гро­мадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо пере­міщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України то­варів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цін­ностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запо­бігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;

10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних пра­вил на всій митній території України;

11) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, пе­ревезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші опера­ції з такими товарами;

12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про по­ходження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;

15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електро­нною) з іншими державними органами;

16) впровадження, розвиток та технічне супроводження інформаційних, теле­комунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій в державній митній справі, автоматизація митних процедур;

17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері державної митної спра­ви, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служ­би України;

18) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;

19) управління об'єктами митної інфраструктури, розбудова митного кордону.

Здійснення державної митної справи є засобом досягнення мети, визна­ченої для Державної митної служби України загалом як для центрально­го органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Ця мета - реалізація митної політики держави - системи принципів та напрямів діяльності дер­жави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та економічної без­пеки. Поняття “засоби реалізації митної політики” є ширшим за поняття “завдання здійснення митної справи”, бо охоплює, крім митних операцій, організації та боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил, міжнародного співробітництва тощо, також: роботу з кадрами; пропаган­ду митної політики в засобах масової інформації; відомчу нормотворчу ді­яльність; контроль за дотриманням законодавства брокерами й митними перевізниками, власниками складів тимчасового зберігання та ін.

Для здійснення митної справи митні органи мають відповідну структу­ру (управління, відділи, відділення, служби, сектори тощо), кадрове й мате­ріально-технічне забезпечення, бюджетне фінансування.

Безпосередність здійснення державної митної справи означає непри­пустимість, з одного боку, передачі повноважень у цій галузі іншим юри­дичним чи фізичним особам, а з другого боку, втручання до митної діяль­ності інших органів державної влади, крім випадків, передбачених Консти­туцією й законами України.

Комплекс завдань, поставлених перед митними органами України, зу­мовлений цілями та конкретним змістом митної політики, її принципами, а також напрямами державної діяльності у сфері зовнішньої та внутріш­ньої політики.

Митні органи виконують поставлені перед ними завдання, становлячи необхідний та обов'язковий елемент державно-правового механізму мит­ної політики, під яким розуміють “сукупність державних інституцій, заді- яних у процесі формування і впровадження митної політики, їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів”.

Таким чином, митні органи не є єдиним суб'єктом митної діяльності, виступаючи разом із тим як невід'ємна частина центральної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної політики.

До складу органів державної влади та управління, що беруть учать у реалізації митної політики, крім ДМС України, входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністер­ство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі тощо.

Проте лише ДМС України спеціально утворена з метою втілювати в життя митну політику як складову державної політики, застосовуючи, зо­крема, передбачені законодавством заходи тарифного й нетарифного регу­лювання. Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого указом Президента України, ДМС України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалі­зацію державної політики у сфері митної справи.

Завдання виконувати й контролювати виконання митного законодав­ства іншими юридичними та фізичними особами пов'язане з двоїстою природою митної служби. З одного боку, ДМС України входить до системи центральних органів виконавчої влади, її діяльність має вторинний, підза- конний, виконавчо-розпорядчий характер, адже здійснюється на підставі та на виконання закону; з другого - ДМС України є органом державного надвідомчого контролю.

Контроль за додержанням законодавства України з питань митної спра­ви є митним контролем у широкому розумінні й охоплює всю сукупність контрольних заходів ДМС України, спрямованих на забезпечення закон­ності у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон.

Захист економічних інтересів держави є пріоритетним напрямом у ро­боті державних органів, які є суб'єктами забезпечення економічної безпе­ки. Це також складова цілісної системи національної безпеки України, до складу якої входять: Рада національної безпеки та оборони України, Служ­ба безпеки України, Державна податкова служба України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство закордонних справ України, інші міністерства та відомства.

Через забезпечення виконання міжнародних договорів із питань митної справи Україна бере участь у міжнародному митному співробітництві, яке ґрунтується на принципі дотримання загальновизнаних у світових митних відносинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, вста­новлення митних режимів, формування даних митної статистики тощо.

Укладеними у визначеному законом порядку вважаються міжнародні договори, згода держави на обов'язковість яких відображена шляхом під­писання договору, обміну документами, затвердженням, приєднанням до договору або будь-яким іншим способом, про який домовились.

Відповідно до цих та багатьох інших завдань, покладених на митні ор­гани, вони виконують складні та різноманітні функції, а саме: захисну (еко­номічну), фіскальну, правоохоронну, статистичну.

Перелік завдань, визначених у цій статті Кодексу, не є вичерпним. На митні органи покладено виконання також інших завдань, що випливають із їх адміністративно-правового статусу органів державної влади у сфері митної справи.