Стаття 314. Гарант

1. Гарантом може виступати:

1) банківська установа, яка надає гарантії безпосередньо або може засто­совувати їх як фінансове забезпечення гарантій, що надаються митним органам незалежними фінансовими посередниками;

2) незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

2. Зазначена у частині першій цієї статті банківська установа, інша юридична осо­ба, яка має намір одержати від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, повинна відповідати таким критеріям:

1) для банківських установ - мати відповідну чинну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України;

для інших юридичних осіб - мати відповідні укладені угоди з банками та/або стра­ховими компаніями щодо фінансового забезпечення гарантій, що надаються цими юридичними особами;

2) мати досвід роботи у здійсненні банківської чи іншої фінансової діяльнос­ті не менше п'яти років;

3) мати доведену за останні три календарні роки платоспроможність шля­хом підтвердження виконання встановлених нормативів, які забезпечу­ють безумовне виконання платіжних зобов'язань перед державним бю­джетом;

4) для банківських установ - протягом останніх трьох календарних років не бути об'єктом застосування Національним банком України заходів впливу за порушення нормативів (критеріїв) у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів діяльності, примусової реоргані­зації установи, призначення тимчасової адміністрації;

для інших юридичних осіб - протягом останніх трьох календарних років не бути об'єктом застосування спеціальних санкцій, передбачених Законом України “Про зо­внішньоекономічну діяльність”, і не мати випадків притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтями 472, 482­485 цього Кодексу;

5) не мати збитковості за останні три календарні роки (крім банківських установ);

6) не мати заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів;

7) мати можливість формування в повному обсязі грошових резервів для відшкодування можливих втрат у розмірі визначеної нею самою суми усіх одночасно наданих митним органам фінансових гарантій;

8) не мати заборгованості перед митними органами за попередньо надани­ми гарантіями;

9) мати електронну систему накопичення і обміну інформацією з митними органами, яка забезпечує захист цієї інформації від несанкціонованого використання, копіювання та/або модифікації, зокрема систему засто­сування та передачі електронного гарантійного документа незалежного фінансового посередника чи листа банку в єдину автоматизовану інфор­маційну систему митних органів України.

3.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної по­літики у сфері державної митної справи, веде реєстр гарантів та форм фінансових га­рантій, що надаються ними відповідно до укладених угод, які затверджуються цим органом, та забезпечує регулярне (не рідше чотирьох разів на рік) оприлюднення зазначеного реєстру на своєму офіційному веб-сайті. Включення гарантів до реєстру здійснюється безоплатно.

5. Строк прийняття рішення про включення гарантів до реєстру не повинен пере­вищувати 30 календарних днів з дня надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, доку­ментів, що підтверджують виконання умов частини другої цієї статті.

6. У разі порушення строку, встановленого частиною п'ятою цієї статті, юридична особа, що набуває статусу гаранта, повинна бути включена до реєстру гарантів і може бути виключена з нього лише у разі недотримання нею критеріїв, визначених у частині другій цієї статті.

Митні органи у сплату митних платежів приймають від платників га­рантії, видані банківською установою або незалежним фінансовим посе­редником, що внесені до відповідного реєстру.

Реєстр формується виходячи з об’єктивних даних діяльності банків, а внесення до реєстру здійснюється без справляння плати. Для прийняття рішення про внесення гаранта до реєстру необхідне виконання одночасно всіх умов, викладених у статті.

Передбачається, що гарантом може бути банківська установа, якою ви­конуються всі, передбачені законом, правила і процедури здійснення бан­ківської діяльності.