§ 9. Спеціальні податкові режими

Платниками єдиного податку є юридичні особи чи фізичні особи- підприємці, що самостійно обрали спрощену систему оподаткування та зареєструвалися у встановленому порядку платником єдиного по­датку.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб; 3) податку на додану вартість; 4) земельного податку; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (від­соткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підпри- ємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду гос­подарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 % розміру мі­німальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного по- 288

датку - у межах від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп плат­ників єдиного податку встановлюється у розмірі: 3 % доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 5 % доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є плат­никами таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаро- виробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині про­вадження торговельної діяльності). Платниками податку з урахуванням встановлених обмежень можуть бути сільськогосподарські товарови­робники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %. Відповідно до підп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу Украї­ни сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа неза­лежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосхо­вищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських то­варовиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (вну­трішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користу­вання, у тому числі на умовах оренди.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаро­виробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці про­дукції рослинництва на закритому грунті, або надані їм у користуван-

ня, у тому числі на умовах оренди) - 0,15; б) для ріллі, сіножатей і па­совищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташо­ваних у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09; г) для багато­річних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських тери­торіях, - 0,03; ґ) для земель водного фонду - 0,45; д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських това­ровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробленні продукції рослинництва на закритому грунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 1,0. Під спеціалі­зацією на виробництві (вирощуванні) та переробленні продукції рос­линництва на закритому грунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її пере­робки двох третин доходу (66 %) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої ква­ліфікованими когенераційними установками, є оптовий постачальник електричної енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцен­зію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії.

Об’єктом оподаткування збором є: а) для оптового постачальника електричної енергії - вартість відпущеної електричної енергії без ура­хування податку на додану вартість; б) для юридичних осіб - вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, вироб­леної кваліфікованими когенераційними установками та/або з віднов­люваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині ви­робленої малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість.

Ставка збору становить 3 % від вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування податку на до­дану вартість.

Платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є суб’єкти гос­подарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними 290 договорів. Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні устано­ви, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростан­ції, електроцентралі та котельні суб’єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для ви­робництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Об’єктом оподаткування збором є вартість природного газу в об­сязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передавання газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Збір справляється у розмірі 2 % на обсяги природного газу, що по­стачаються для таких категорій споживачів: а) підприємства комуналь­ної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та ко­тельні суб’єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опа­лення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води); б) бюджетні установи; в) промислові та інші суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ. На обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справля­ється у розмірі 4 %.