<<
>>

Державна система екологічного моніторингу

Для того, щоб мати змогу представити систематизовані дані в кадастровій формі необхідно здійснювати моніторинг.

Державна система екологічного моніторингу - це система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про її стан довкілля, прогнозування його змін і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Пріоритетами функціонування системи є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям з метою забезпечення екологічної безпеки.

Суб\'єктами системи є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які згідно зі своєю компетенцією отримують і обробляють дані про стан довкілля, приймають відповідні рішення щодо нормалізації або поліпшення екологічного стану, раціонального використання і забезпечення якості природних ресурсів. Для координації діяльності суб\'єктів Державної системи моніторингу довкілля і здійснення заходів шодо забезпечення функціонування цієї системи на основі єдиного нормативного, методологічного і метрологічного забезпечення, уніфікованих технічних компонентів створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля.

Проведення моніторингу регламентується екологічним законодавством України за такими напрямами:

1. Ґрунти (Земельний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661 «Про затвердження Положення про моніторинг земель»):

• грунти і ландшафти (вміст забруднювальних речовин, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об\'єктами промислового й сільськогосподарського виробництва);

• геохімічний стан ландшафтів (вміст та поширення природних і техногенних хімічних елементів та сполук);

• грунти на природоохоронних територіях (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• просторове поширення в грунтах забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів;

• грунти (вміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, наявність яєць геогельмінтів);

• зрошувані та осушувані землі (вторинне підтоплення, глибина залягання і мінералізація грунтових вод, ступінь засоленості та солонцюватості грунтів);

64

• берегові лінії річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд (динаміка змін, ушкодження земельних ресурсів);

• грунти сільськогосподарського використання (радіологічні, агрохімічні й токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів);

• грунти земель лісового фонду (радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів).

2. Води (Водний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 815 «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод»):

• водні об\'єкти в межах природоохоронних територій (фонова кількість забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• річки, водосховища, канали, зрошувальні системи і водойми в межах водогосподарських систем комплексного призначення, системи міжгалузевого й сільськогосподарського водопостачання (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• водойми в зонах впливу атомних електростанцій (вміст радіонуклідів);

• поверхневі води в прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• поверхневі води сільськогосподарського призначення (токсикологічні й радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів);

• поверхневі води суші і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення);

• підземні води (гідрогеологічні й гідрохімічні визначення складу і властивостей, у тому числі радіонуклідів, залишкової кількості пестицидів та агрохімікатів, оцінка ресурсів);

• поверхневі і морські води (гідрохімічні й гідробіологічні визначення);

• морські води, мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення);

• питна вода централізованих систем водопостачання (вміст забруднювальних речовин, обсяги споживання);

• джерела скидів стічних вод (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів; обсяги скидів);

• стічні води міських каналізаційних мереж та очисних споруд (вміст забруднювальних речовин, обсяги надходження).

3. Атмосферне повітря (Закон України «Про охорону атмосферного повітря», постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. №43 «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря»):

• атмосферне повітря та опади (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• джерела викидів в атмосферу (вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів; обсяги викидів);

• транскордонне перенесення забруднювальних речовин.

4.

Біологічні об’єкти (Закони України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», Конвенція про охорону біологічного різноманіття):

• наземні, річкові і морські екосистеми (фонова кількість забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів, біоіндикатори і визначення);

• рослинний покрив земель (видовий склад, показники розвитку та ураження рослин);

• зелені насадження в містах і селищах міського типу (ступінь пошкодження ентомошкідниками, фітозахворюваннями тощо);

• сільськогосподарські рослини і продукти з них (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів);

• сільськогосподарські тварини і продукти з них (зоотехнічні, токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів);

• лісова рослинність (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, біомаса, біорізноманіття, радіологічні визначення, вміст забруднювальних речовин);

• мисливська фауна (видові, кількісні та просторові характеристики, радіологічні визначення);

• природно-заповідний фонд.

5. Надра (Закон України «Про Державну геологічну службу України»):

• геологічне середовище (геологічні, геофізичні, геохімічні, гідрогеологічні, еколого-геологічні характеристики надр);

• екзогенні та ендогенні геологічні процеси;

• забруднення підземних вод, грунтів та донних відкладів;

• сейсмічні прояви;

• мінерально-сировинна база.

6. Відходи (Закон України «Про відходи», «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією»):

• звалища промислових і побутових відходів (склад відходів, вміст забруднювальних речовин, у тому числі радіонуклідів);

• місця утворення, зберігання і видалення відходів;

• транскордонне перевезення небезпечних відходів;

• об\'єкти захоронення радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка).

7. Небезпечні природні явища та техногенні аварії (Закон України «Про гідрометеорологічну діяльність», указ Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій», постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1999 р.

№ 2303 «Про створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій»):

• надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери;

• надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах;

• ендогенні та екзогенні геологічні процеси (їх видові і просторові характеристики, активність прояву);

• повені, наводки; снігові лавини, селі (у районах спостережних станцій);

• підтоплення міст і селиш міського типу (небезпечне підняття рівня ґрунтових вод);

• підтоплення сільських населених пунктів, прибережних зон водосховищ (переформування берегів і підтоплення територій);

• зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській

АЕС.

8. Об’єкти підвищеної небезпеки (Закони України «Про об\'єкти підвищеної небезпеки», «Про перевезення небезпечних вантажів», постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 «Про перелік видів діяльності та об\'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»):

• транспортування небезпечних вантажів;

• авіаційні і воєнно-морські бази, полігони і танкодроми, військово- навчальні центри, військово-ремонтні підприємства, парки бойової техніки, гарнізони і підприємства військово-промислового комплексу;

• залишки хімічної зброї, пов\'язані з попередньою воєнною діяльністю. Територія України за ступенем екологічної небезпеки поділяється на зони, для яких встановлюються нормативи, що дозволяють або забороняють види господарської діяльності і враховують екологічні, соціальні та економічні умови. Залежно від призначення за спеціальними програмами в Україні здійснюється кілька видів екологічного моніторингу: загальний, кризовий та фоновий.

6.3

<< | >>
Источник: М.В. Сарапіна. Забезпечення екологічної безпеки: курс лекцій / Укладач: М.В. Сарапіна. - Х: НУЦЗУ,2015. - 195 с.. 2015

Еще по теме Державна система екологічного моніторингу:

  1. Н А К А З N 65 від 01.07.94 Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України
  2. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ. ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ
  3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про державний контроль за використанням та охороною земель (Відомості Верховної Ради (ВИР), 2003, N 39, сг. 350)
  4. Органи державного управління спеціальної компетенції
  5. Державне управління і контроль у сфері використання й охорони лісів
  6. Правові засади національної екологічної безпеки
  7. Державна система екологічного моніторингу
  8. Екологічна паспортизація
  9. Профілактика екологічної злочинності
  10. 2.3. Спеціально-юридичні гарантії права громадян на екологічну безпеку в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -