Обґрунтування необхідності врахування моральних ризиків та асиметрії інформації при оцінці рівня фінансової безпеки банків

Шахрайство з боку клієнтів є однією з основних загроз фінансовій безпеці банків. Шахрайство - це досить широкий спектр як можливих злочинних дій, так і злочинної бездіяльності з боку працівників і третіх осіб.

Потенційні злочинні дії з боку клієнтів контролюються службами безпеки банків, а список потенційних злочинних дій з боку клієнтів у загальних рисах відомий заздалегідь. Тобто, банк має можливість припинити злочинні дії до їх здійснення шляхом проведення заходів щодо їх попередження. Набагато складніше запобігати і відстежувати ситуації навмисної бездіяльності клієнтів, які можуть спричинити негативні наслідки для банку.

Наведемо приклад. Використовуючи кредитну картку, клієнт позичає гроші без забезпечення. Більшість кредитних карток дозволяють їх власникам розпоряджатися коштами в розмірі до декількох тисяч доларів, і при цьому значна кількість людей має декілька таких карток. Банки, що емітують пластикові картки, отримують дохід, нараховуючи відсотки на борг позичальника. Але банк не може заздалегідь відрізнити “високоякісних” позичальників (що повертають борги) від “низькоякісних” (що не повертають). Очевидно, що боржники краще, ніж банк, знають, будуть вони повертати борг чи ні. Крім того, боржник може не здійснювати активних дій для того, щоб повернути борг. Припустимо, якщо клієнт не піклується про повернення боргу, він може спокійно погодитися на звільнення з роботи. Це, природно, позбавить його можливості погасити заборгованість перед банком. Існує багато таких форм поведінки клієнтів, які ґрунтуються на різному обсязі інформації у банку та боржника.

Насправді, проблема набагато ширша як у варіантах прояву, так і в можливих негативних наслідках. Головною її особливістю є наявність ситуації, коли особа, що володіє необхідною для ухвалення рішення інформацією, має інтереси, які відрізняються від інтересів сторони, що ухвалює рішення, і ця особа може бути зацікавлена в тому, щоб не надавати повну і точну інформацію, яка має істотне значення для ухвалення рішення, і намагатиметься використовувати інформаційну перевагу для того, щоб вплинути на ухвалення вигідного для себе рішення.

Ця та подібні ситуації обумовлені існуванням так званих “моральних ризиків”. Дане поняття є відносно новим в економічній літературі і практично не досліджене - не існує достатньої теоретичної бази як з їх класифікації, оцінки, так і щодо методів боротьби.

Поняття морального ризику виникло у сфері страхування, де під ним розуміли небезпеки, пов’язані з природою людини і залежні від рис характеру, поведінки, репутації страхувальника або особи, що пропонує що-небудь для страхування [109].

В його основі лежить уявлення про те, що сам факт страхування підвищує вірогідність події, від настання якої здійснюється страхування. Це відбувається тому, що страхування послаблює стимули застрахованої сторони до вживання превентивних заходів. Наведемо такі приклади:

домовласник, який меншою мірою піклується про те, щоб замикати свій будинок, коли він застрахований;

власник автомобіля, який ризикованіше керує своїм автомобілем, оскільки він застрахований;

людина, що приділяє менше уваги своєму здоров’ю, оскільки у неї є медична страховка [161].

Моральний ризик пов’язаний з людським фактором і особливостями поведінки людей. Наступне визначення дає уявлення про чинники, які можуть викликати таку негативну поведінку людей. Моральний ризик - це ризик, пов’язаний з тим, що наявність контракту змінить поведінку однієї або обох сторін, що укладають контракт. Наприклад, застрахована компанія приділятиме менше уваги пожежній безпеці [118].

Отже, зобов’язання, які виникають між сторонами на основі нерівності інформації, можуть змінювати поведінку однієї із сторін у збиток іншій.

Останнім часом моральний ризик почали розглядати і в інших сферах людської діяльності. З погляду підприємства моральний ризик - це недобросовісність постачальника, пов’язана з відсутністю належного контролю; несумлінне ставлення до службових обов’язків, ухилення від податків та інші явища, що завдають збитку іміджу ділової людини [53].

Ситуації, в яких виникає моральний ризик, характеризуються поєднанням певних умов:

інтереси виконавця і замовника не збігаються, виконавець переслідує свої власні інтереси у збиток інтересам замовника;

виконавці застраховані від несприятливих наслідків своїх дій;

замовник не в змозі здійснювати повний контроль і примус.

Отже, моральний ризик - це дії економічних агентів з максиміза- ції їх власної корисності в збиток іншим внаслідок нерівності інформації та відмінності інтересів, що проявляються в зміні поведінки однієї із сторін контракту.

Однією з основних передумов появи моральних ризиків є асиметричність інформації (коли дві сторони мають різний рівень інформації по предмету їх відносин).

Неповнота інформації є неодмінною ознакою економічного життя. Вона може впливати на умови та особливості функціонування ринків, створюючи додаткові трансакційні витрати для економічних агентів. Асиметричність інформації створює можливість зловживання одного з учасників операцій неінформованістю контрагента.

У банківській справі під моральним ризиком більшість учених розуміють ту частину ризиків, яка пов’язана з порядністю або чесністю майбутнього позичальника.

Якщо не у всіх випадках, то принаймні за відсутності забезпечення моральний ризик стає одним з найважливіших елементів кредиту.

Особистий фактор стає переважаючим над всіма іншими, оскільки, якщо людина не володіє достатньо твердим характером і порядністю, вона не заслуговує на довіру, які б можливості і матеріальні ресурси не були в її розпорядженні [68].

Це лише один з аспектів моральних ризиків, що виникають у банківській діяльності. Враховуючи сутність моральних ризиків, можна запропонувати таку класифікацію їх (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Класифікація моральних ризиків у банківській діяльності

Всі моральні ризики в банківській діяльності можна поділити на дві великі групи:

моральні ризики, що виникають усередині банку;

моральні ризики, що генеруються зовнішнім середовищем банку.

Кожна з цих груп включає набір конкретних ситуацій, що містять у собі ризикову складову, яка є проявом моральних ризиків. Розглянемо групу внутрішніх моральних ризиків.

Одним з основних внутрішніх моральних ризиків для банку є наявність гарантованого вільного доступу до ресурсів. У даному випадку є ризик того, що бажання банку збільшити кредитний портфель може переважити міркування безпеки. Особливо актуальним даний ризик став останнім часом, що пов’язано з купівлею іноземними банками вітчизняних установ. У результаті українські банки дістали доступ до дешевих ресурсів. Як показує аналіз, проведений нами в першому розділі,

це призвело до значного зростання сумарного кредитного портфеля вітчизняних банків. Проте паралельно відбувається і зниження його якості.

Моральний ризик у цьому випадку полягає в тому, що дочірня компанія, переслідуючи власні інтереси (збільшення кредитного портфеля за рахунок зменшення його якості), може зашкодити материнській компанії (оскільки використовує її ресурси в операціях з підвищеним рівнем ризику, не піклуючись про наслідки).

Ще однією групою внутрішніх моральних ризиків, які властиві банку як суб’єкту підприємницької діяльності, є ризики, пов’язані з персоналом. Працівники можуть саботувати роботу банку, якщо у них немає зацікавленості в результатах роботи, або вони вважають, що їх праця оцінюється неадекватно. Це може бути пов’язано, наприклад, з системою оцінювання діяльності персоналу, яка може зрівнювати тих, хто добре працює, і тих, хто працює менш ефективно.

При асиметрії інформації (підлеглий точно знає, скільки ним вкладено праці, а керівник лише приблизно) існують і стимули, і можливості для роботи з меншою віддачею.

Якщо особистий внесок кожного працівника в загальний результат вимірюється з великими помилками, то його винагорода буде слабо пов’язана з дійсною ефективністю його праці. Звідси - негативні стимули, що підштовхують до саботажу роботи у гіршому разі або менш ефективній діяльності - в кращому. Якщо інформація про дійсну поведінку працівника є дорогою, то тоді у відомих межах він діятиме безконтрольно, переслідуючи власні інтереси, що можуть не збігатися з інтересами керівників [300].

Обмеженість можливостей моніторингу - причина більш стандартна, пов’язана з тією ж обмеженою раціональністю і неповнотою інформації, але ще й з витратами на одержання моніторингової інформації.

При неадекватній опортуністичній поведінці персоналу, який прямо або побічно порушує умови контракту, в банку не завжди є можливості для моніторингу. Наприклад, в контракті записано, що співробітник повинен на роботі працювати, а пряме невиконання ним робочих обов’язків карається згідно з контрактом, звільненням або штрафом. Проте, якщо у працівника є можливість у якийсь момент уникнути моніторингу (спостереження), то це створює передумови для виникнення моральних ризиків. Все це може призвести до зниження ефективності діяльності банку, що негативно вплине на рівень його фінансової безпеки.

Існує також моральний ризик з боку вищого керівництва банку. Він виникає, коли менеджери звільняються від прямої відповідальності за свої дії, відповідно, управління банком стає менш розсудливим, а ринкова дисципліна погіршується.

Наступною групою внутрішніх моральних ризиків є неправильне оцінювання окремих ділянок діяльності або банку в цілому, яка відбувається в результаті внутрішнього аудиту. Наприклад, материнська компанія проводить аудит свого підрозділу з метою оцінки його діяльності, ризиків та ін. Керівництво та працівники підрозділу набагато краще обізнані з особливостями своєї діяльності, але з деяких причин можуть приховувати повну інформацію від перевіряючих. У результаті поточний рівень ризиків може бути значно занижений, що створює передумови для можливих проблем у майбутньому.

Розглянемо моральні ризики, що виникають у діяльності банку в результаті його взаємодії з зовнішнім середовищем або генеруються зовнішніми об’єктами.

Прикладом моральних ризиків, пов’язаних із зовнішнім оточенням банків, є наявність фонду гарантування вкладів населення і збільшення мінімальної суми внеску, яка гарантовано відшкодовується.

Депоненти банку можуть сприяти виникненню морального ризику, якщо страхування депозитів означатиме, що вони більше не вважають за свій обов’язок оцінювати кредитний ризик, пов’язаний з депонуванням грошей у конкретний банк.

За останні роки в Україні намітилася тенденція збільшення середнього розміру внеску в банківській системі. А при визначенні суми гарантування Фонд орієнтується саме на цей показник. Водночас завищена сума компенсацій підвищує моральний ризик. Вкладник стає менш розбірливим при виборі банку. Для нього питання надійності банку вже не є першочерговими, а основним критерієм для відкриття депозиту стає розмір процентних ставок, тоді як в ринковій економіці ризики мають бути розділені між всіма учасниками ринку [68].

Для того, щоб оцінити, яким чином змінювалась величина моральних ризиків для банків України, пов’язана з компенсацією вкладів, проаналізуємо динаміку зміни розміру суми компенсації (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Динаміка зміни розміру суми гарантованої компенсації

за 1998-2008 роки

Сума компенсації за останні 10 років зросла в 100 разів. Фактично, за аналізований період часу величина моральних ризиків значно зросла. А з урахуванням того, що в розвинутих країнах світу величина компенсації обчислюється сотнями тисяч доларів, очевидно, межа зростання компенсації, а значить, і величини моральних ризиків ще не досягнута. Таким чином, врахування даного виду моральних ризиків клієнтами банків, НБУ і самими банками є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день з погляду фінансової безпеки як окремо взятих банків, так і банківської системи в цілому.

Моральний ризик пов’язаний з діяльністю наглядових органів. Моральний ризик може виникнути, якщо менеджмент фінансових організацій фінансової групи буде впевнений, що наглядові органи нададуть їм підтримку у разі появи у них фінансових ускладнень тільки тому, щоб не допустити зниження довіри до банківської системи. У цілому відчуття офіційної підтримки банків, у разі появи у них фінансових проблем, здатне істотно ослабити ринкову дисципліну.

Заходи органів банківського нагляду не повинні створювати подібних стимулів для банків. Також власники акцій не повинні отримувати компенсацію збитків у випадку, якщо банк переживає важкі часи;

інакше це могло б заохочувати інші банки поводитися менш обачно і обережно в очікуванні того, що вони отримають таку ж допомогу, якщо у них виникнуть проблеми. Так само дії органів банківського нагляду не повинні захищати інтереси корпоративних службовців пробле - много банку. Бейджгот писав: “Будь-яка допомога існуючому поганому банку - це кращий спосіб запобігти в майбутньому появі хорошого банку” [31].

Одним з основних видів моральних ризиків, що виникають у банківській діяльності, є моральні ризики, пов’язані з діяльністю клієнтів.

Банки не завжди здатні контролювати дії позичальників після отримання позики. Позичальник може здійснювати діяльність, що збільшує ризик неплатоспроможності, або прагне приховати доходи від своїх інвестицій, щоб не платити борги. Наслідком цього стають зниження обсягів кредитування і встановлення високих процентних ставок. Таким чином, виникає проблема морального ризику (moral hazard).

В умовах асиметрії інформації кращі позичальники платять підвищену премію за ризик, а гірші - занижену. Оскільки ненадійні позичальники сильніше прагнуть отримати кредит, ніж платоспроможні, ефективність розподілу кредитних ресурсів знижується. У результаті достатньо надійні і прибуткові проекти можуть бути не реалізовані.

При погіршенні стану в нефінансовому секторі оцінка ризиків і відбір позичальників ускладнюються, процентні ставки підвищуються, що змушує кращих позичальників піти з ринку. При цьому ненадійні позичальники погоджуються на невигідні умови, оскільки заздалегідь знають, що вони їх не виконуватимуть. Результатом цього, з одного боку, може бути здійснення кредитної політики з підвищеним рівнем ризику і, як наслідок, виникнення загрози фінансовій безпеці кредитора, з іншого боку, кредитор взагалі може обмежити видачу позик, незважаючи на наявність на ринку надійних позичальників [170].

Ще одним фактором, що спричиняє виникнення моральних ризиків з боку клієнтів, є неповнота контракту, яка призводить до того, що зобов’язання сторін описуються формально, частково. Це створює простір для опортуністичної поведінки учасників контракту стосовно один до одного, тобто у виконавця існує лише формальний опис його поведінки (як він повинен виконувати свої зобов’язання). І в тому, яким саме чином виконавець контракту починає виконувати ці формальні зобов’язання, і полягає моральний ризик. Якщо у нього немає стимулів поводитися чесно (якщо йому не дороге його добре ім’я, якщо він знаходиться в цьому місті тимчасово і не збирається пропонувати тут свої послуги ще кому-небудь у майбутньому), то виникає класична ситуація моральної загрози.

Стосовно потенційних обсягів цих ризиків, то рівень проблемних кредитів, який є прямим наслідком прояву даного типу моральних ризиків за останніх 7 років, зріс практично в два рази (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Динаміка зміни обсягів проблемних кредитів у банківській системі України за 2001-2007 роки

Ще одним ризиком даної групи є здирство з боку клієнтів [301]. Можливості для нього з’являються тоді, коли клієнт є дуже важливим для банку. Таким чином, він може диктувати банку свої умови, погрожуючи перейти до конкурентів. Це вносить дисбаланс до ризиків банку, оскільки він буде вимушений видавати кредити на більш пільгових умовах, зокрема і в сфері оцінки ризиків. При цьому клієнт може навмисно дезінформувати банк про свій фінансово-економічний стан, апелюючи своєю важливістю і роками сумісної співпраці.

Ризик пов’язаний із завищеними процентними ставками. Застосування завищених процентних ставок є джерелом морального ризику. Ненадійний позичальник, сплачуючи неадекватно високі відсотки, при настанні тих або інших несприятливих для нього подій схильний вважати, що має моральне право не повертати позику повністю або частково, або перестати сплачувати відсотки.

Як показав проведений нами аналіз видів моральних ризиків, їх досить багато і часом вони приймають вельми специфічні форми. До можливих наслідків дії моральних ризиків на діяльність банку можна віднести:

погіршення якості кредитного портфеля;

збільшення обсягів проблемних і безнадійних кредитів;

втрата конкурентоспроможності;

зниження рівня захищеності банку внаслідок здійснення операцій підвищеної ризикованості;

втрата ключових працівників;

загроза банківській системі в цілому.

Все це обумовлює необхідність розробки і впровадження в банківську діяльність методів боротьби з моральними ризиками. Оскільки моральні ризики, з одного боку, містять у собі стандартний набір загроз, для їх нейтралізації можна використовувати звичайні механізми забезпечення фінансової безпеки банків. Водночас моральні ризики володіють рядом специфічних особливостей, які припускають використання нестандартних методів фінансового управління.

Ми розробили перелік типових методів боротьби з моральними ризиками, що виникають у діяльності банку (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Методи боротьби з моральними ризиками, що виникають у діяльності банку

Методи боротьби з моральним ризиком можна розділити на дві умовні категорії:

внутрішні (механізми боротьби, доступні банку);

зовнішні (механізми боротьби, які забезпечуються ринком або тим середовищем, в якому діє банк).

Одним з основних внутрішніх методів попередження моральних ризиків є контроль за позичальниками. У ситуації невизначеності кредитні угоди відрізняються неповнотою і тому необхідний контроль за позичальниками, щоб уникнути морального ризику. Так, отримавши кредит, позичальник діє у власних інтересах, діючи, наприклад, ризикованіше, ніж це було заявлено у момент звернення за кредитом. Кредитори, які в даному випадку є вкладниками, вважають за краще передати банкам повноваження з контролю за позичальниками, оскільки банки мають можливість більш економно зробити це шляхом об’єднання об’єктів контролю, а також зниження ризику за допомогою його диверсифікації. У принципі, контроль банків над позичальниками ефективніший, ніж контроль з боку індивідуумів. Наявність справжньої експертизи, що проводиться банками при здійсненні контролю над позичальниками, забезпечує їм і в цій сфері перевагу в порівнянні з ринком капіталів.

Можливі методи контролю - аудит компанії, поточна оцінка фінансового стану позичальників.

Можливі недоліки:

неефективність контролю кредиторами: дуже високі витрати контролю;

цілі кредиторів можуть не збігатися з цілями акціонерів (кредиторам важливе повернення боргів, акціонерам - максимізація довгострокового прибутку).

Ще одним варіантом боротьби з моральними ризиками, який доступний банку, є превентивні заходи, спрямовані на первинний відсів неблагонадійних клієнтів. Для здійснення такого відбору банку необхідно володіти базою даних клієнтів, надійність яких є сумнівною унаслідок їх неблагонадійної поведінки у минулому, тобто знати кредитну історію потенційного боржника. У всьому світі функції такої бази даних виконують бюро кредитних історій.

Бюро кредитних історій (далі - БКІ) - організація (як правило, приватна), що займається збором, обробкою, зберіганням і розповсюдженням відомостей, що належать до кредитної історії окремих громадян, враховуючи такі відомості, як залишок заборгованості або кредитні лінії, історію внесення платежів, випадки непогашення кредиту, банкрутства.

У більшості країн світу кредитори (банки, фінансові компанії, компанії-емітенти кредитних карт, інвестиційні компанії, торгові фірми, що надають комерційні кредити) на постійній основі обмінюються інформацією про платоспроможність позичальників через БКІ, що обумовлене проблемою асиметрії інформації у сфері фінансового посередництва [175].

По-перше, БКІ забезпечують кращу інформованість банків про потенційних позичальників і дозволяють точніше прогнозувати повернення позик, що зменшує ризик виникнення проблеми негативного відбору. По-друге, завдяки їм знижується вартість пошуку інформації про клієнтів. Це сприяє вирівнюванню інформаційного поля усередині кредитного ринку і примушує кредиторів встановлювати конкурентні ціни на свої ресурси. По-третє, діяльність БКІ дисциплінує позичальників через наявність реальної загрози нанесення істотного збитку їх репутації в очах потенційних кредиторів.

Як бюро кредитних історій виступають інформаційні посередники, що є самі кредиторами, або діють незалежно і одержують прибуток від своєї діяльності. Кредитори забезпечують БКІ даними про своїх клієнтів. Бюро зіставляє їх з інформацією, отриманою з інших джерел (суди, державні реєстраційні й податкові органи та ін.), та формує картотеку на кожного позичальника [175].

У результаті впровадження БКІ в банківську систему спрощується діяльність комерційних банків, знижуються ризики для всіх учасників процесу кредитування, виникає механізм контролю позичальників. Це позитивно позначиться на розвитку ринку кредитування, зокрема споживчого. У позичальників з’являється серйозний стимул для добросовісного виконання своїх фінансових зобов’язань (причому не тільки перед кредитними установами), що створює передумови для значного зменшення морального ризику.

Важливим методом боротьби з моральними ризиками є страхування ліквідності. Договори про депозити, як і кредитні угоди, гарантують клієнту банку повернення його коштів. Банківський депозит є абсолютно ліквідним активом. Надаючи можливість списання навіть невеликих сум, депозит служить загальноприйнятим інструментом платежу, тим більше перекази коштів з використанням чека або банківської картки здійснюються на основі договору про депозит. Системи взаємних розрахунків забезпечують розширення масштабу переказу коштів з депозитів з однієї установи в іншу. Нарешті, номінальна сума депозиту фіксована і не зменшується при скороченні банківського капіталу, за винятком випадку банкрутства банку. Але за наявності системи гарантування внесків, що регламентується державою, банківський депозит може розглядатись як менш ризикований актив, ніж цінні папери, випущені приватними позичальниками. Щодо кредитної угоди, то вона забезпечує позичальника ліквідними коштами, які дозволяють йому здійснити невідкладні витрати.

Ще одним варіантом боротьби з моральними ризиками є загроза банкрутства боржників. У разі ініціації процедури банкрутства незалежно від кінцевого результату (буде компанія ліквідована або реорганізована) менеджери, згідно з законодавством більшості країн, або позбавляються можливості самостійно управляти компанією, або взагалі відстороняються від управління. Це створює передумови для зниження рівня морального ризику, оскільки компанія та її менеджмент, усвідомлюючи реальну загрозу банкрутства, будуть зацікавлені в ефективній діяльності та погашенні взятих на себе зобов’язань.

Можливі такі недоліки:

зниження ефективності загрози за часів буму і надмірне зростання вірогідності банкрутства в періоди спаду;

існування в компанії-боржника імунітету до банкрутства;

як правило, рівень боргового фінансування вибирається самим менеджером. Отже, він може впливати на можливість банкрутства компанії.

Як ми вже відзначали вище, одним із найбільш серйозних видів моральних ризиків є ризик, пов’язаний з наявністю Фонду гарантування внесків населення. Перспективним методом його нейтралізації є імпліцитний захист депозитів.

Страхування депозитів, як правило, здійснюється на підставі закону, який обумовлює серед інших обставин, при яких підлягає виплаті компенсація (як правило, це примусове закриття банку), максимальну суму компенсації, яка може бути виплачена одному депоненту, типи депозитів і/або депонентів, яким виплачується компенсація, заходи фінансування компенсаційних платежів і управління проектом. Таким чином, реалізація проекту страхування депозитів значною мірою має зумовлений характер; у ряді випадків, коли керівний орган може володіти повноваженнями або може бути зобов’язаним діяти на свій розсуд, межі, в яких він може ухвалити своє рішення, бувають чітко встановленими.

На відміну від цього імпліцитний захист депозитів припускає, що уряд повинен ухвалювати рішення у кожному конкретному випадку як про форму захисту, так і про способи його фінансування. Захист такого роду може привести до того, що уряд виплачуватиме компенсацію безпосередньо депонентам. Як альтернатива уряд може захистити депонентів, здійснивши заходи щодо переведення їх депозитів у життєздатний банк, сприяючи злиттю банку-банкрота з життєздатним банком або надаючи допомогу банку-банкротові за рахунок державних коштів, можливо, шляхом ін’єкції нового капіталу або через купівлю активів за їх початковою обліковою ціною.

Одним з методів боротьби з моральними ризиками, які пов’язані з гарантуванням внесків населення, а також необачною діяльністю вищого керівництва банку, є виключення старших керівників, директорів і основних акціонерів (а також їх близьких родичів і колег) з осіб, внески яких страхуються. Застосування таких заходів може сприяти боротьбі з нерозсудливою банківською діяльністю.

Специфічною групою методів боротьби з моральними ризиками є заходи щодо нейтралізації моральних ризиків, пов’язаних з діяльністю персоналу. До основних методів можна віднести такі:

Оплату за результатом. Банк пов’язує заробітну плату з результатом роботи.

Можливі недоліки:

а) проблеми оцінки деяких видів діяльності. Необхідно дотримуватися принципу рівної граничної оплати, але це проблематично, коли складно оцінити результат;

б) еволюція цілей у часі:

планування від досягнутого результату (ефект храповика);

непостійність зусиль (рік - стагнація, місяць - інтенсивна робота);

в) тимчасові обмеження цілей - якщо час стимулювання не великий, то у менеджерів формується орієнтація на короткострокові цілі, якщо великий - зниження ефективності стимулів.

Моніторинг. Оцінка реального внеску працівника. Наприклад, проведення регулярних перевірок часу прибуття і вибуття з роботи, обсяг роботи, який службовець виконав за певний проміжок часу, та ін.

Можливим недоліком є те, що витрати, необхідні для здійснення контролю, можуть перевищувати допустимі втрати.

Ефективна заробітна плата. Під ефективною заробітною платою зазвичай розуміють рівень заробітної плати вищий, ніж середньорин- ковий. При такій оплаті найнятому робітникові є що втрачати.

Можливі недоліки:

а) висока витратність;

б) моніторинг повинен здійснюватися в рамках одного банку. Якщо всі фірми в галузі почнуть застосовувати цей метод, то

стимулювання менеджерів досягатиметься не за рахунок можливої втрати надбавки до заробітної плати (вище середньоринкової), а за рахунок зниження вірогідності знайти роботу у разі звільнення, оскільки зростання заробітної плати в цілому по галузі призведе до виникнення безробіття.

Застава. Робітники виплачують застави при прийомі на роботу, які не повертаються у разі їх незадовільної роботи. Аналогічний механізм - оплата залежно від стажу (age/wage pay).

Можливі недоліки:

а) відсутність достатньої суми у менеджера;

б) поява у власника стимулів для прояву морального ризику і здирства.

Контроль. У банку створюються спеціальні структури, в завдання яких входять контроль за поведінкою персоналу, виявлення випадків опортунізму, накладання покарань та ін. Скорочення витрат опортуністичної поведінки - головна функція значної частини управлінського апарату різних організацій.

Важливою групою методів боротьби з моральними ризиками є зовнішні методи. Одним з основних, на наш погляд, є нормативне регулювання банківської діяльності, яке проводиться Національним банком України.

Основні показники розвитку банківської системи України за період з 2002 до 2007 року

Одним з аспектів банківського регулювання є вимоги щодо створення резервних фондів банку. У таблиці 2.18 подані результати формування резервів банками України за останні 6 років. Як бачимо, резервні вимоги банками України виконуються повною мірою і існує позитивна динаміка їх зміни (відсоток формування резервів за останні два роки перевищує 100 %).

Таблиця 2.18

Можливі прояви моральних ризиків для різних банківських продуктів і методи боротьби з ними

Базуючись на проведеному нами аналізі основних видів моральних ризиків, формах їх прояву в банківській діяльності, а також методів боротьби з ними, нами була розроблена таблиця (табл. 2.19), яка ілюструє можливі види моральних ризиків для різних банківських продуктів і набір методів з їх нейтралізації. Дана таблиця була розроблена нами, базуючись на специфіці діяльності банківської системи України. Це стосується як переліку банківських продуктів, так і типових моральних ризиків, що їх супроводжують, а також інструментарію з нейтралізації негативного впливу моральних ризиків.

Таблиця 2.19

Використання даної таблиці може значно спростити роботу банківських працівників з оцінки моральних ризиків для того або іншого виду банківського продукту, а також вибору інструментарію з їх нейтралізації.

Одним з найбільш проблемних моментів, пов’язаних з моральними ризиками банку, є їх оцінка. На сьогоднішній день немає методик їх достовірної оцінки, тому банки не можуть оцінити рівень ризику і загроз, що є результатом дії моральних ризиків, відповідно і наслідків від них.

У роботі ми не переслідували мету всебічного вирішення проблеми моральних ризиків у банківській сфері. Розробка моделі оцінки або ж обліку моральних ризиків в діяльності банку - це тема окремого повноцінного дослідження. Проте намітити можливі підходи до побудови математичної моделі оцінки моральних ризиків ми спробуємо в даній роботі.

Насамперед відзначимо, що різноманіття форм прояву моральних ризиків (моральні ризики, пов’язані з кредитною діяльністю, моральні ризики, пов’язані з персоналом, моральні ризики, пов’язані з наявністю материнської компанії і так далі) обумовлюють необхідність розробки конкретних моделей для конкретних видів (форм) моральних ризиків. Важко уявити собі модель, яка одночасно (на базі одного набору параметрів) оцінюватиме моральний ризик, пов’язаний з видачею кредиту клієнтові, і моральний ризик, пов’язаний з діями персоналу. Єдиним варіантом розрахунку інтегральної величини морального ризику для банку в цілому, на наш погляд, є побудова декількох моделей, що дають бальні оцінки з подальшим підсумовуванням балів по кожній моделі й отриманням сукупного результату, який і дасть загальне уявлення про величину морального ризику.

Розглянемо загальні рекомендації щодо побудови моделі оцінки моральних ризиків. Як приклад морального ризику візьмемо ризик, пов’язаний з кредитною діяльністю банку, оскільки на сьогодні саме кредитна діяльність приносить близько 80 % доходів українських банків [206].

Основу будь-якої моделі з оцінки моральних ризиків становить той факт, що моральний ризик є прямим наслідком економічної вигоди для сторони, що його спричиняє. Відповідно, величина розбіжності зі знаком плюс фактично і буде величиною морального ризику, яку просто слід привести до зручного для сприйняття вигляду (частки від одиниці або відсотки).

У нашому випадку (моральний ризик пов’язаний з кредитуванням клієнтів) умови отримання кредиту мають бути такими, що клієнту вигідніше повернути кредит з відсотками, ніж своїми діями або бездіяльністю призвести до непогашення його. У математичному вигляді дану тезу можна оформити таким чином: цільова функція клієнта у разі повернення кредиту (F (х1), де у - набір змінних, що впливають на цільову функцію F(x1)), повинна набувати більшого значення, ніж у випадку неповернення (F(x2), де x2 - набір змінних, що впливають на цільову функцію F(x2)).

F(Ц) gt; F(x2).              (2.2)

Таким чином, використовуючи дану нерівність, можна вивести коефіцієнт морального ризику (Kmr), який дорівнює відношенню цільової функції клієнта у разі неповернення кредиту (F (x2)) до цільової функції клієнта у разі повернення кредиту ( F(x1) ):

^ _ F (x2)

mr F(xj).              (2.3)

Отримане значення слід трактувати таким чином:

Kmr lt; 1 - моральний ризик у даній операції мінімальний і його можна не брати до уваги при визначенні ризику операції;

Kmr = 1 - моральний ризик присутній, але його реалізація залежить від поведінки клієнта. У даному випадку необхідно детально вивчити кредитну історію клієнта;

1 lt; Kmr lt; 1,2 - перша із зон підвищених ризиків реалізації моральних ризиків за операцією. Банку слід ввести деякі додаткові обмеження або умови здійснення операції, щоб нівелювати різницю у функціях корисності клієнта;

1,2 lt; Kmr lt; 1,5 - наступна, більш критична зона з погляду реалізації моральних ризиків. Вигоди від реалізації функції неповернення достатньо очевидні для клієнта. Найбільш простим варіантом поведінки банку в даному випадку є відмова від здійснення операції. У разі ж її необхідності слід прийняти ряд заходів з вирівнювання функцій і здійснення додаткового контролю за клієнтом;

Kmr gt; 1,5 - в даному випадку вигоди від реалізації моральних ризиків дуже очевидні для клієнта, що обумовлює критично велику величину даного ризику для банку. Здійснення операції є дуже ризикованим явищем, тому від неї слід відмовитися.

Дані методичні рекомендації, звичайно, не претендують на роль готової методики, але дозволяють визначити основні підходи до оцінювання рівня моральних ризиків для тієї чи іншої банківської операції. Основними змінними у функціях мають бути сума кредиту, розмір відповідальності за неповернення кредиту (у грошовому виразі), сума відсотків.

Стосовно набору інших змінних у функції, то, оцінюючи рівень морального ризику при вирішенні питання про надання кредиту, необхідно розглянути ряд елементів, враховуючи репутацію позичальника в сенсі його чесності, розсудливості, порядності та дотримання норм ділової етики. Чи здатний він відхилитися від виконання своїх зобов’язань при несприятливих обставинах на ринку? Чи є у нього схильність удаватися до нечесних прийомів у конкуренції? Чи консервативний він у підході до своїх зобов’язань? Наскільки бездоганні у минулому його поведінка і зв’язки? Якою репутацією він користується в діловій сфері та банківських колах [68]?

Таким чином, моральні ризики можуть істотно впливати на рівень фінансової безпеки банків. Під моральними ризиками слід розуміти дії економічних агентів з максимізації їх власної корисності в збиток іншим внаслідок нерівності інформації і відмінності інтересів, що проявляються в зміні поведінки однієї із сторін контракту.

Зважаючи на специфіку моральних ризиків, значний рівень скритності і непередбачуваності, банкам необхідно приділяти більше уваги їх обліку та аналізу. Запропонована в роботі класифікація типових моральних ризиків у діяльності банків і механізмів з їх нейтралізації частково допоможе вирішити цю проблему. Проте все ще не вирішеним є питання оцінки моральних ризиків.