Засвідчення вірності перекладу

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, а нотаріус засвідчує фактично не вірність перекладу, а справжність підпису перекладача.

Вчиняючи таку нотаріальну дію, нотаріус встановлює особу і заявника, що надав документ для перекладу, і пере­кладача. Крім того, обов’язково надається документ, який підтверджує кваліфікацію перекладача.

У тому випадку, якщо документ виданий державними органами інших країн, його переклад та засвідчення вірності перекладу здійснюються тільки за наявності на документі позначки про легалізацію, тобто відмітки консула або консульської установи про те, що цей документ відповідає законодавству країни, де він виданий, і що підписи посадових осіб на документі не викликають сумніву в їх достовірності. Однак позначки про легалізацію не вимагається, якщо існує угода між Україною та відповідною державою.

Оформлення перекладу тексту може здійснюватися двома способами. Якщо при здійсненні нотаріальної дії (посвідчен­ня угоди, засвідчення вірності копії та ін.) одночасно вчиня­ється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується по­руч з оригіналом угоди, копією тощо на одній сторінці, розді­леній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на лівому боці, а переклад - на правому.

Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекла­дом ставиться підпис перекладача.

Звертаємо увагу на те, що посвідчувальний напис викону­ється під текстами документа і перекладу з нього.

Переклад може бути оформлений на окремому від оригіналу або копії аркуші. Тоді переклад прикріплюється до оригіналу, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. Під час запису в реєстр зазначаються основні реквізити і короткий зміст перекладеного документа, а також відомості про його легалізацію (у належних випадках).

8.12.