Росія: Республіка Крим і Севастополь як місто федерального значення — нові суб’єкти Російської Федерації

РФ не вважає Крим і Севастополь окупованими територіями, на які розповсюджується юридична дія норм Женевських конвенцій 1949 р.^[362], а повноправними територіями РФ, правовий статус яких тепер визначався виключно законодавством РФ внаслідок приєднання 18 березня 2014 р.

1) Декларації про незалежність АРК та м. Севастополя від 11 березня 2014 р., результатів загальнокримського референдуму від 16 березня 2014 р. та пропозиції Республіки Крим щодо прийняття її в склад РФ;

2) Договору між РФ і Республікою Крим про прийняття в РФ Респуб­ліки Крим та створення у складі РФ нових суб’єктів від 18 березня 2014 р. та ФКЗ «Про прийняття в РФ Республіки Крим та створення у складі РФ нових суб’єктів — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» від 21 березня 2014 р.

Починаючи з 1 квітня 2014 р. в складі РФ офіційно перебувають 85 суб’єктів федерації: 22 республіки, 9 країв, 46 областей, 3 міста федерально­го значення, 1 автономна область, 4 автономних округи. Відповідно до Кон­ституції РФ республіка як суб’єкт РФ є «державою» в складі РФ зі своєю конституцією та законодавством, а місто федерального значення є рядовим суб’єктом РФ, який подібно до краю, області, автономної області та автоно­много округу має свій статут і законодавство (ч. 2 ст. 5, ст. 66). Всі суб’єкти РФ формально проголошуються рівноправними (ч. 1 і 3 ст. 5)^[363], однак, самі ж норми законодавства РФ свідчать про протилежне: наприклад, республіки, на відміну від всіх інших суб’єктів федерації, мають право встановлювати свої державні мови, які використовуються поряд з державною мовою РФ (російською) в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, державних установах республіки.

Варто зазначити, що при дослідженні правового статусу Криму і Сева­стополя в межах РФ, як і у випадку з СРСР, можна спостерігати глибоку колізію між їхнім формальним та фактичним правовим статусом у складі РФ, перш за все у зв’язку з тим, що РФ є також є квазіфедерацією — держа­вою з високим рівнем централізації, яка лише імітує відносини федералізму. Безперечно, на перших етапах становлення федералізму (коли була прийня­та Конституція РФ) Росія, якщо і не була фактичною федерацією, то при­наймні була ближчою до неї, однак після приходу до влади В. Путіна проце­си централізації почали домінувати у фактичних відносинах між центром і регіонами, через що РФ стала такою, якою і є сьогодні. Зважаючи, на за­вдання даного дослідження, ми розглянемо лише статус Криму та Севасто­поля де-юре, оскільки в протилежному разі, дане дослідження вийде за межі поставленого предмету.

На основі Конституції РФ 11 квітня 2014 р. Державна Рада Республіки Крим прийняла Конституцію Республіки Крим^[364], а 14 квітня 2014 р. Зако­нодавчі Збори міста федерального значення Севастополя — Статут міста Севастополя^[365]. Відповідно до Конституції Республіки Крим, Республіка Крим є демократичною правовою державою у складі РФ, яка володіє всією повнотою державної влади за межами предметів відання РФ, а також повно­важень РФ з питань спільного відання РФ і суб’єктів РФ. Державну владу в Республіці Крим здійснюють Г лава Республіки Крим, Державна рада Респу­бліки Крим — Парламент Республіки Крим та Рада міністрів Республіки Крим — Уряд Республіки Крим (ч. 1 і 2 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Конституції Респуб­ліки Крим). Правовий статус Севастополя як міста федерального значення та суб’єкта РФ визначається Конституцією РФ і Статутом міста Севастопо­ля. Державну владу у Севастополі здійснюють постійно діючий вищий та єдиний законодавчий (представницький) орган державної влади Севастопо­ля — Законодавчі збори Севастополя, Губернатор Севастополя — вища посадова особа міста, Уряд Севастополя — вищий виконавчий орган держа­вної влади Севастополя (ст.

Перехідні положення обох установчих документів містять чіткі засте­реження щодо їхнього обмеженого застосування на території Республіки Крим і м. Севастополя у зв’язку з тим, що відповідно до Договору про Крим та ФКЗ про Крим і Севастополь, починаючи з 18 березня 2014 р. і до 1 січня 2015 р. на півострові встановлюється перехідний період, протягом якого повинна відбутися остаточна інтеграція новостворених суб’єктів в економі­чну, фінансову, кредитну, правову системи РФ, систему органів державної влади РФ, а також створення власних органів державної влади Республіки Крим і м. Севастополя.

Ще 21 березня 2014 р. — в день, коли закінчилася конституційна фор­малізація анексії Криму — В. Путін підписав Укази «Про створення Крим­ського федерального округу»^[366] та «Про повноважного представника Прези­дента РФ у Кримському федеральному окрузі»^[367], згідно з якими на Кримсь­кому півострові був створений Кримський федеральний округ з центром в м. Сімферополі^[368], а 31 березня 2014 р. він підписав Укази «Про Міністерство РФ у справах Криму»^[369] і «Про міністра РФ у справах Криму», відповідно до яких тимчасово створювалося спеціалізований орган, відповідальний за проведення повної інтеграції та розвитку Криму і Севастополя — Міністерс­тво РФ у справах Криму.

2 квітня 2014 р. Республіка Крим і м. Севастополь увійшли до Півден­ного військового округу РФ^[370], а на населення даних територій був розпо­всюджений загальний військовий обов’язок. У той же день був також підпи­саний ФЗ, що денонсував в односторонньому порядку усі украдені між Україною та РФ угоди щодо перебування Чорноморського флоту РФ на території України^[371] (а отже на території Кримського півострова, з точки зору РФ, тепер легально має право знаходитися виключно Чорноморський флот РФ), а також ФЗ «Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на перехід­ний період»^[372].

5 травня 2014 р. був прийнятий ФЗ «Про застосування положень Кри­мінального кодексу РФ і Кримінально-процесуального кодексу РФ на тери­торіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя»^[374], який розповсюдив юридичну дію (категорії злочинності та караності) кримі­нального законодавства РФ не тільки на діяння, вчинені на території Крим­ського півострова після 18 березня 2014 р., а й навіть до цієї дати.

21 липня 2014 р. в федеральне законодавство РФ щодо порядку обчис­лення часу в РФ були внесені відповідні зміни, які законодавчо закріплюва­ли перебування Республіки Крим і м. Севастополя в другій часовій зоні РФ (иТС+3), хоча офіційно «Республіка Крим» перейшла на московський час (МБК) в березні 2014 р.

Протягом 2014 р. всі органи виконавчої влади Республіки Крим та м. Се­вастополя були замінені на відповідні територіальні представництва федера­льних органів виконавчої влади на основі законодавства РФ. Судова система Республіки Крим і Севастополя, вже починаючи з 23 липня 2014 р., була інте­грована у судову систему РФ шляхом ліквідації існуючих судів на Кримсько­му півострові та створенні замість них Верховного Суду РК, Арбітражного Суду РК, Кримського гарнізонного військового суду, Севастопольського мі­ського суду, Арбітражного суду міста Севастополь, Севастопольського гарні­зонного військового суду та 28 нижчестоящих районних і міських судів^[375]. З осені 2014 р. були створені також відповідні місцеві органи влади Республіки Крим та м. Севастополя, передбачені Конституцією Республіки Крим та Ста­тутом міста Севастополя. Зокрема, 14 вересня 2014 р. відбулися перші вибори Державної ради Республіки Крим та Законодавчих зборів міста Севастополя, однозначну перемогу на яких, звичайно ж, здобула пропрезидентська партія «Єдина Росія».

Незважаючи на таку здавалося б інтенсивну інтеграцію нових суб’єктів в склад РФ, до кінця 2014 р. стало ясно, що російська влада не може її заве­ршити до 1 січня 2015 р., як планувалося (навіть сам ФКЗ про Крим і Севас­тополь 6 разів змінювався протягом 2014 р.). Тому з 1 січня 2015 р. на тери­торії Кримського федерального округу строком на 25 років була створена також вільна економічна зона РФ, особливості правового режиму якої вклю­чали в себе відмінності у правовому регулюванні відносин у сферах залу­чення до трудової діяльності іноземних громадян, у регулюванні в’їзду в Республіку Крим і м. Севастополь і виїзду за їхні межі, а також у здійсненні діяльності в галузі морського транспорту^[377]. Формально інтеграція Криму та Севастополя в РФ завершилася 15 липня 2015 р., коли було ліквідоване Міністерство у справах Криму^[378], Кримський федеральний округ проіснував трохи довше — до 28 липня 2016 р.^[379] Але фактично на Кримському півост­рові до сьогодні залишаються ще багато проблем, в першу чергу економіч­ної, соціальної та інфраструктурної природи, які, навіть з російської юриди­чної точки зору, суттєво ускладнюють завершення остаточного «возз’єднання» Криму з РФ.

Таким чином, фактичний правовий статус Криму та Севастополя в складі РФ в цілому та однозначно суперечить положенням Женевських кон­венцій 1949 р., які застосовуються до окупованих території (зокрема, щодо військової, судової та кримінальної політики окупаційної держави на такій території), незалежно від того, чи вони анексовані окупаційною державою, чи ні.

4.1.2.