Рішення Верховного Суду у справі про поновлення виборчих прав

ПОСТАНОВА

25 липня 2018 року

справа №161/16573/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17330/18

Витяг

Верховний Суд ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу ведення Державного ре­єстру виборців Луцької міської ради (далі також - відповідач) в якому просила:

визнати незаконним рішення відповідача - органу ведення Дер­жавного реєстру виборців внести дані до Державного реєстру ви­борців про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну виборчої адреси у Державному реєстрі виборців, що міститься у відповіді від­повідача;

зобов'язати відповідача внести дані до Державного реєстру ви­борців про зміну виборчої адреси позивача згідно з відомостями про місцезнаходження (місце постійного проживання) позивача, що вка­зані у довідці про реєстрацію позивача як внутрішньо переміщеної особи.

Судами встановлено, що згідно з довідкою № 764001061 від 30 ли­стопада 2015 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та постійно проживає понад один рік за адресою: АДРЕСА_1.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із за­явою про включення її до списку виборців на місцевих виборах (про зміну виборчої адреси виборця) згідно з вказаною вище довідкою.

Листом від 15 листопада 2016 року за № 8-39/179 відповідач від­мовив позивачу у зміні виборчої адреси, обґрунтовуючи свою відмову тим, що відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскіль­ки останньою не надані документи, що підтверджують її належність до місцевої територіальної громади (не зареєстрована), а довідка про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи є недостатньою.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції ви­ходив з того, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який засвідчує місце проживання особи, а так як позивачем підтверджено реєстрацію у м.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, який переглядав постано­ву суду першої інстанції, з такими висновками суду не погодився та за­значив, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної осо­би не є документом, до якого вносяться відомості про зареєстроване місце проживання особи, а тому заява ОСОБА_1, яка є внутрішньо пе­реміщеною особою, щодо зміни її виборчої адреси на підставі довід­ки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без відповідної зміни реєстрації місця проживання є необґрунтованою і правомірно не задоволена відповідачем.

Верховний Суд висновки суду апеляційної інстанції вважає вірни­ми та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Основні засади, організацію і порядок проведення виборів депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, район­них, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост встановлено Законом України «Про місцеві вибори».

Право голосу на виборах депутатів міської ради, виборах міського голови мають громадяни України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України, належать до відповідної територіаль­ної громади та проживають в межах відповідного виборчого округу.

Громадяни України, які мають право голосу на відповідних місце­вих виборах, є виборцями.

Документом, який посвідчує особу, підтверджує громадянство та засвідчує місце проживання виборця на місцевих виборах, є: 1) пас­порт громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України).

Належність громадянина до відповідної територіальної громади та проживання його на відповідній території визначається його заре­єстрованим місцем проживання.

Згідно з частиною першою та другою статті 8 Закону України «Про державний реєстр виборців», виборчою адресою виборця є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замі­нює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.

Виборча адреса виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону Укра­їни «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про свобо­ду пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» грома­дянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які по­стійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом де­сяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реє­стру та до паспортного документа про місце проживання або місце­перебування особи із зазначенням адреси житла.

Разом з тим зареєстроване місце проживання не повинно бути тимчасовим, як випливає зі статті 1 Закону України «Про місцеве са­моврядування в Україні», якою встановлено, що територіальна грома­да - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиниця­ми, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 5 Закону Украї­ни «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявнос­ті підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 1 вказаного Закону, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, тобто у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових пору­шень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техно­генного характеру.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживан­ня в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється лише за од­нією адресою.

Надаючи аналіз зазначеним правовим нормам, Верховний Суд по­годжується з висновком суду апеляційної інстанції, що право участі на таких виборах повинні мати лише ті громадяни України, які постійно проживають на відповідній території та мають реєстрацією місця про­живання на території відповідного села, селища, міста.

Саме місце реєстрації у паспорті громадянина України має клю­чове юридичне значення при вирішенні виборчих спорів щодо вклю­чення до списків виборців для голосування на чергових виборах, оскільки залежно від місця реєстрації виборця визначається його ви­борча адреса.

Як видно з матеріалів справи, згідно з паспортними даними ОСОБА_1 останнім місцем реєстрації є: АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою № 764001061 від 30 листопада 2015 року, вида­ною ОСОБА_1, то така перебуває на обліку осіб, переміщених з тим­часово окупованої території України та місцеперебування останньої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії вказаної довідки продовжено до 29 листопада 2016 року та пред'являється із дійсним паспортом громадянина України або іншим документом, що посвід­чує особу.

Дана довідка та місце реєстрації затверджено Департаментом со­ціальної політики Луцької міської ради.

Отже, посилання позивача на Довідку про взяття на облік вну­трішньо переміщеної особи не заслуговує на увагу, оскільки за Зако­ном не є правовою підставою для зміни місця голосування виборця, тобто голосування не за виборчою адресою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.