ПИТАННЯ 1. Походження назви науки "Криміналістика"
Самостійна юридична наука криміналістика вивчає питання виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів. Термін "криміналістика" походить від латинського слова "сгітіпаїіз", що перекладається як "злочинний".
На побутовому рівні криміналістика розуміється як наука про розкриття злочинів.У минулому в багатьох країнах Західної Європи цим терміном користувалися для визначення всієї сукупності кримінально-правових наук. У більш вузькому значенні, стосовно визначення науки, яка виникла наприкінці XIX ст. і вивчає техніку, тактику та методику розслідування злочинів, цей термін запропонував австрійський вчений і юрист Ганс Грос. З часом саме цей термін для визначення однієї з наук правового циклу почали вживати в більшості країн Європи. Але на час зародження ця новостворена наука вважалася допоміжною щодо кримінального права, до завдань якої відносили надання технічної допомоги розкриттю злочинів засобами кримінального процесу. Не вважали криміналістику правовою наукою й перші вітчизняні криміналісти. Наприклад, на думку Г. Ю. Маннса, криміналістика - це прикладна технічна дисципліна, яка веде своє походження від кримінально-процесуальної теорії й тісно пов\'язана з кримінально-процесуальним правом. В. І. Громов називав криміналістику "науковою технікою розслідування". Б. М. Шавер заперечував погляд на криміналістику як технічну дисципліну й стверджував, що вона вивчає неправові прийоми й методи роботи з доказами, але не відносив її прямо до правових наук. Доводячи технічну природу криміналістики, окремі вчені залишали в її арсеналі лише криміналістичну техніку, а інші питання пропонували віднести до кримінального процесу.Очевидно, саме тому в багатьох країнах для визначення цієї науки спочатку вживали термін "кримінальна техніка", підкреслюючи цим прикладний характер новоствореної науки, яка використовує природничі й технічні знання, маючи своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів їх використання для дослідження злочинів і встановлення злочинців. Така хибна думка про криміналістику панувала до 30-х рр. минулого століття і певною мірою гальмувала подальший розвиток теорії криміналістики та перешкоджала повноцінному використанню науки у практиці боротьби зі злочинністю. Але вже в 50-х рр. того ж століття вчені одностайно визначили юридичну природу криміналістики, її завдання, мету та предмет дослідження.