Управління дебіторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість, як відомо, є вельми багатообразною і містить заборгованість за товари, роботи, послуги, термін оплати яких не настав або не сплачені в строк (дебіторська заборгованість за векселями, за розрахунками з

бюджетом, за розрахунками з персоналом).

У загальній сумі дебіторської заборгованості 80-90% припадає на розрахунки з покупцями. Тому політика управління дебіторською заборгованістю пов\'язана в першу чергу з оптимізацією розміру заборгованості та інкасації заборгованості за реалізовану продукцію.

Тому політику управління дебіторською заборгованістю називають кредитною політикою відносно до покупців продукції.

Політика управління дебіторською заборгованістю є частиною загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, яка спрямована на розширення обсягів реалізації продукції і пов\'язана з оптимізацією розміру дебіторської заборгованості і забезпеченням своєчасної її інкасації.

Політика управління дебіторською заборгованістю включає:

1) Аналіз дебіторської заборгованості в попередньому періоді з метою оцінки рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства, а також ефективності інвестування в неї фінансових коштів. Тут аналізуються терміни погашення дебіторської заборгованості, періоди її інкасації, розмір повернення оборотних активів у дебіторську заборгованість, склад дебіторської заборгованості за її віковими групами, виявляється безнадійна й сумнівна дебіторська заборгованості.

2) Сформовані певні принципи і підходи кредитної політики по відношенню до покупців продукції. Вирішуються два основні питання:

в яких формах здійснюється реалізація продукції?;

який тип кредитної політики слід вибрати?

Розрізняють три основних типи кредитної політики по відношенню до покупців.

Консервативний - направлений на мінімізацію кредитного ризику, яка є

пріоритетною.

чергу - за рахунок груп покупців з високим ризиком; за рахунок мінімізації

строків надання кредиту та його розміру, жорсткості умов надання кредиту і

45

збільшення його вартості; за рахунок більш жорсткої процедури інкасації дебіторської заборгованості.

Помірний тип орієнтується на середній рівень кредитного ризику і, відповідно, більш пом’якшуючих умов надання комерційного кредиту.

Агресивний (м’який) тип передбачає максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсяг реалізації продукції в кредит, не беручи до уваги високий рівень кредитного ризику.

3) Розрахунок необхідного об’єму фінансових коштів, які інвестовані до дебіторської заборгованості, запаси з урахуванням обраного типу кредитної політики.

4) Формування системи кредитних умов, яка включає:

а) термін надання кредиту;

б) ліміт кредиту, який надають;

в) вартість надання кредиту, тобто система цінових знижок при здійсненні розрахунків за придбану продукцію;

г) систему штрафних санкцій за прострочення виконання зобов\'язань.

5) Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту. В основі цих стандартів лежить кредитоспроможність підприємства.

6) Побудова ефективної системи контролю за рухом своєчасної інкасації дебіторської заборгованості. Однією з ефективних форм є система ABC, де до категорії А виділяють найбільш крупні і сумнівні види дебіторської заборгованості; до категорії В - кредити середніх розмірів; до категорії C - решту всіх видів, що не роблять серйозного впливу на результати діяльності підприємства.

7) Застосування сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, однією з яких є факторинг.

Факторинг - фінансова операція, за якої спеціалізована факторингова компанія купує в постачальника усі права, що виникають із моменту відвантаження товару покупцеві, і сама стягує борг.

8.2.