8.2. Джерела фінансування капітальних вкладень

Класичною формою самофінансування інвестицій в ос­новний капітал у країнах з розвинутою ринковою економікою є власні кошти у формі чистого прибутку (за відрахуванням дивідендних виплат акціонерам) і амортизаційні відрахуван­ня, які доповнюються певною часткою емісії (випуску) корпо­ративних цінних паперів і кредитом, одержаним з ринку по­зикового капіталу.

В Україні поки що не сформований ринок корпоратив­них цінних паперів. Джерела фінансування капітальних вкла­день на вітчизняних підприємствах представлені на рисунку 8.1.

Рис. 8.1. Джерела фінансування інвестицій на підприємствах

України

Після сплати податку на прибуток і інших аналогічних обов\'язкових платежів в бюджеті підприємств залишається чистий прибуток. Його частину вони можуть спрямовувати на капітальні вкладення виробничого й невиробничого при­значення.

Другим і найбільш сталим джерелом фінансування капіта­льних вкладень є амортизаційні відрахування. На відміну від прибутку це джерело не залежить від фінансових резуль­татів діяльності корпорації. Величина амортизаційних відра хувань залежить від застосовуваних на підприємстві методів розрахунку, скажімо, при лінійному способі - від первісної ба­лансової вартості основних засобів і використовуваних норм амортизації у процентах.

Амортизаційні відрахування є об\'єктом фінансового пла­нування і включаються до дохідного розділу річного (кварта­льного) фінансового плану (бюджету доходів і витрат) корпо­рації. Для визначення планової суми цих відрахувань можна користуватися методом прямого рахунку або аналітичним ме­тодом.

При використанні методу прямого рахунку сума аморти­заційних відрахувань встановлюється шляхом множення пер­вісної (відтвореної) вартості об\'єктів основних коштів на за­тверджені норми (у %) по кожному з них.

При використанні аналітичного методу спочатку розрахо­вують середню вартість основних засобів, що амортизуються, В03 на плановий рік за формулою:

де Вп - первісна (відтворена) вартість основних засобів під­приємства на початок періоду;

В - вартість основних засобів, що вводяться в експлуата­цію протягом року;

Ві - вартість основних засобів, що вибувають з експлуата­ції у плановому році;

К - кількість повних місяців функціонування основних за­собів у плановому періоді (у І кварталі його приймають як 10,5 місяців, у II кварталі - 7,5 місяців, у III кварталі - 4,5 мі­сяці, у IV кварталі - 1,5 місяці);

12-К - кількість місяців, що залишилися до кінця року піс­ля вибуття основних засобів.

Середню вартість основних засобів у плановому періоді помножують на середню фактичну норму амортизації (Нф), яка склалася за звітом за балансовий рік:

Визначену таким чином суму амортизаційних відрахувань (А) включають до бюджету доходів і витрат підприємства на наступний рік.

Якщо власних фінансових коштів недостатньо для фінан­сування капітальних вкладень, залучають довгострокові пози­ки банків, а також: засоби, що мобілізуються на фінансовому ринку.