ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена суспільною значущістю правової охорони суспільних відносин, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів.

Вирішення цієї проблеми з використанням теоретичних здобутків історії держави і права мало би полягати передовсім у формуванні української правової традиції регулювання відносин інтелектуальної власності. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим історико-правовий підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на аналіз наукових ідей про право інтелектуальної власності у їх розвитку, на з’ясування змісту матеріального права, генезу його форм, введення в науковий обіг великої кількості неопрацьованих джерел правової інформації, насамперед, архівних матеріалів.

Історико-правові дослідження проблем правового регулювання відносин інтелектуальної власності у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Ю. Аксьонова, Б.С. Антімонов, В.І. Афанасьєва, А.А. Борзенко, Е.П. Гаврілов, С. Голомб, М.В. Гордон, Й. Гурський, С.С. Дністрянський, В.С. Дроб’язко, К.В. Жудра, Ф. Золль, А.В. Калінін, П.Д. Калмиков, Я.А. Канторович, Ю.М. Капіца, В.Д. Катков, А.М. Коваль, А.П. Колесніков, В.І. Корецький, С.Н. Ландкоф, Я. Літауер, В.М. Мельник, Є.Ф. Мельник, О.М. Огоновський, В.В. Орлов, О.О. Піленко, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, С. Плаза, А.І. Плужнік, Й.О. Покровський, Ю.П. Присяжнюк, Н.А. Райгородський, О.Д. Святоцький, О.П. Сергеєв, А. Скородинський, Д.В.

Проте комплексне монографічне історико-правове дослідження права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є важливим напрямом науки історії права України і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права на творчість та її результатів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Історія державно-правового розвитку та політико-правової думки в Україні та зарубіжних країнах” (номер державної реєстрації 0105U007451).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні, історико-правове обґрунтування сформованої правової традиції захисту результатів інтелектуальної діяльності, а також виявлення та аналіз тенденцій розвитку історично обґрунтованої державно-правової системи охорони результатів творчої діяльності в Україні.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

- виявити витоки права інтелектуальної власності, соціально-економічні передумови його розвитку в Україні;

- дослідити становлення та розвиток наукових уявлень про право інтелектуальної власності в Україні;

- встановити загальні закономірності та конкретно-історичні особливості розвитку права інтелектуальної власності в Україні;

- дати характеристику історичних форм права інтелектуальної власності в Україні, проаналізувати їх систему;

- з’ясувати особливості становлення та розвитку законодавства про інтелектуальну власність в Україні;

- сформувати джерельну та історіографічну базу дослідження, ввести до наукового обігу невідомі джерела;

- здійснити періодизацію історії розвитку права інтелектуальної власності в Україні шляхом виділення певних критеріїв.

Об’єктом дисертаційного дослідження є право інтелектуальної власності як об’єктивне явище, яке сформувалося історично.

Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні (Х-ХХІ ст.ст.).

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, використовувалися: історико-правовий метод – у процесі з’ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про інтелектуальну власність; порівняльно-правовий метод – при зіставленні законодавства у цій сфері на різних етапах розвитку, а також при порівнянні законодавства різних держав; формально-юридичний метод – при аналізі нормативно-правових актів; метод тлумачення – при з’ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та виявлення зв’язків між цими органами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням історії права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:

Уперше:

- обґрунтовано висновок про історичну зумовленість становлення права інтелектуальної власності в Україні та наступність його розвитку;

- запропоновано основні критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність; на основі цих критеріїв проведено періодизацію з виділенням чотирьох етапів розвитку – середньовічна історія права інтелектуальної власності, нова, радянська та новітня;

- встановлено історико-правові закономірності розвитку права інтелектуальної власності на українських землях, його еволюційний зв’язок зі становленням основних європейських концепцій правової охорони результатів інтелектуальної власності, законодавством про інтелектуальну власність Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії;

- з’ясовано роль української держави різних історичних періодів у формуванні державно-правової системи охорони результатів інтелектуальної діяльності, висвітлено конкретні досягнення та принципові недоліки у правовому регулюванні відносин інтелектуальної власності, констатовано прогресивні зміни у розвитку права інтелектуальної власності в період відродження української державності;

по - новому:

- сформульовано зміст, форми та ознаки історичних джерел права інтелектуальної власності;

- сформовано джерельну базу, інтерпретовано пам’ятки права та правову інформацію, встановлено хронологічні рамки історії права інтелектуальної власності;

дістали подальший розвиток:

- характеристика еволюції ідей правового захисту інтелектуальної діяльності та її результатів на українських землях;

- аргументація стосовно особливої ролі української держави у формуванні системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;

- пропозиції щодо удосконалення законодавства про інтелектуальну власність на базі історичного досвіду та європейських перспектив України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони поглиблюють теоретичний потенціал вітчизняної історико-правової науки щодо історії права інтелектуальної власності в Україні, можуть бути використані для проведення подальшого дослідження цієї проблеми. Матеріали дисертації можна використовувати у навчальному процесі під час читання лекцій і проведення семінарських занять із навчальних дисциплін “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Цивільне право України”, “Інтелектуальна власність”, а також при підготовці відповідних монографій, підручників, навчальних посібників, розробленні навчальних програм та методичних рекомендацій. Висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися у доповідях на ХІІ, ХІІІ, ХІV регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2006, 2007, 2008 роки); на V міжнародній міжвузівській конференції аспірантів і студентів “Традиції та новації у системі сучасного російського права” (Московська державна юридична академія, 2006 р.); на ХІV, XV міжнародних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених “Ломоносов” (Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, 2007, 2008 роки); на міжнародній науковій конференції “Шості осінні юридичні читання” (Хмельницький університет управління та права, 2007 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2007 р.); на V всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копейчикова “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2007 р.); на польсько-українському науковому семінарі “Між Сходом і Заходом. Місце України у сучасних міжнародних відносинах” (Університет Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, 2007 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових публікаціях, зокрема 6 – у наукових фахових виданнях, 9 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, у тому числі основний текст – 196 сторінок.