<<
>>

ТЕМА 12. СИСТЕМА ОРГАНІВ І УСТАНОВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1. Органи ЄС і їх правовий статус.

2. Функціонування Економічного і соціального комітету і інших органів ЄС, прописаних в засновницьких документах.

3. Європейський Омбудсман, Уповноважений по захисту даних і його діяльність і інші органи ЄС.

4. Європейський інвестиційний банк і решта (окрім Європідлоги) установ ЄС.

6. Європідлога: мета створення, організація і специфіка діяльності.

Інстанції ЄС, що не одержали ранг «інституту Союзу», за традицією, що склалася, іменуються його органами. На відміну від інститутів кількість органів не є фіксованою: останні можуть створюватися як засновницькими документами ЄС, так і правовими актами інститутів Союзу. Найбільш важливі органи консультативного характеру виділені в засновницькому документі. Економічний і соціальний комітет, а також Комітет регіонів (Договір про функціонування ЄС, частина шоста «Інституційні і фінансові положення», розділ I «Інституційні положення», розділ 3 «Консультативні органи»). Вказані органи включають два комітети, що складаються з представників різних соціальних груп на європейському рівні і з представників органів регіонального і місцевого самоврядування держав-членів і відмічений банк, що і обумовлене в Договорі про функціонування ЄС. Крім того, у Союзу є велике число спеціалізованих консультативних органів, компетенція яких охоплює окремі види деятельності (наприклад, Комітет з питань зайнятості).

Економічний і соціальний комітет — це орган, що складається з представників різних класів і соціальних груп: найнятих робітників, працедавців, фермерів, ремісників і т.д. Їх робота в даному Комітеті дає можливість «різним соціально-економічним складовим організованого цивільного суспільства» Європи робити більший вплив на політику наднаціональних інститутів.

Цей вплив здійснюється шляхом винесення Економічним і соціальним комітетом консультативних висновків по законопроектах ЄС, а також з інших актуальних питань суспільного життя.

Комітет може давати їх як за власною ініціативою, так і за запитом з боку політичних інститутів Союзу (найчастіше, Комісії).

У багатьох областях Договір про функціонування ЄС передбачає обов\'язкову консультацію з Економічним і соціальним комітетом (аграрна, соціальна політика, охорона навколишнього середовища, охорона здоров\'я і ін.). Правові акти з цих питань можуть бути видані лише «після консультації» з Комітетом, якому дається місячний термін (як мінімум) на підготовку свого висновку. Непроведення консультації з Економічним і соціальним комітетом, коли така обов\'язкова, є істотне порушення процедурних вимог і може послужити підставою для відміни регламенту або іншого правового акту судам Європейського Союзу.

Раніше Економічний і соціальний комітет включав 317 членів, що обираються на чотири роки Радою Європейського Союзу із списку кандидатів, які представляють кожна держава-член. За Лісабонським договором 2007 р. число членів Економічного і соціального комітету не повинна перевищувати трьохсот п\'ятдесяти. Рада, ухвалюючи одноголосно за пропозицією Комісії, ухвалює рішення, що встановлює склад Комітет. Рада встановлює платню членів Комітет (ст. 301 Договору про функціонування ЄС). Подібно до Європарламенту, тут передбачені національні квоти, що лунають залежно від чисельності населення різних країн Союзу. Не дивлячись на цю обставину, «члени Економічного і соціального комітету і Комітету регіонів не зв\'язані ніяким імперативним мандатом. Вони здійснюють свої функції повністю незалежно в загальних інтересах Союзу» (п. 4. ст. 300 Договору про функціонування ЄС). Усередині Комітету вони об\'єднуються в групи залежно від їх соціального походження: група найманняних працівників, група працедавців і група представників інших видів діяльності (представники ремісників, асоціацій споживачів і т.п.). Найбільш численною у складі Комітету є перша група, об\'єднуюча в основному представників професійних союзів, більшість з яких входить в Європейську конфедерацію професійних союзів.

Члени Комітету призначаються на п\'ять років. Рада затверджує список членів, який складається відповідно до пропозицій від кожної держави-члена. Повноваження членів Комітету можуть поновлюватися.

Представник кожній з цих груп по черзі обирається на пост Голови Економічного і соціального комітету, представники двох інших — відповідно віце-головами. Колегіальним керівним органом Комітету виступає Бюро, що обирається також на паритетних початках з членів різних груп. Термін повноважень всіх цих внутрішніх органів — два роки.

В цілях ефективнішої роботи в структурі Комітету утворені спеціалізовані секції відповідно до напрямів політики ЄС (по транспорту, сільському господарству і ін.); допускається установа підкомітетів. Економічний і соціальний комітет працює в сесійному порядку.

Комітет регіонів складається з представників територіальних і усних колективів, тобто адміністративно-територіальних утворень усередині держав-членів на різних рівнях (області, провінції, комуни і т.п.). Члени Комітету призначаються на п\'ять років. Рада, ухвалюючи одноголосно за пропозицією Комісії, ухвалює рішення, що встановлює склад Комітету. До вступу через дане рішення склад Комітету регіонів визначався квотами, зафіксованими в статті 8 «Протоколу про перехідні положення». Згідно п. 3 ст. 300 Договору про функціонування ЄС до складу Комітету регіонів входять представники регіональних і місцевих колективів, які є володарями виборного мандата в рамках регіонального або місцевого колективу або несуть політичну відповідальність перед виборними зборами. Під «регіональними і місцевими колективами» розуміються политико-територіальні утворення усередині держав-членів, наділені компетенцією публічної влади: регіони, області, воєводства, провінциі, комуни і т.д. Завдяки Комітету регіонів, таким чином, забезпечується ваблення низових ланок публічної влади до рішення загальних в рамках Європейського Союзу. Так само як і розглянутий Економічний і соціальний комітет, цей орган виносить консультативні висновки по законопроектах і інших документах, що приймаються інститутами Союзу.

У багатьох випадках така консультація обов\'язкова (сфери культури, охорона здоров\'я освіти і ін.). Організація роботи (сесійна) і внутрішня структура (бюро, спеціальні комісії) обох комітетів схожі. З урахуванням особливостей складу Комітету регіонів його члени об\'єднуються в політичні групи — фракції (у цьому він схожий з Європарламентом), а також в національні делегації, об\'єднуючі членів Комітету — вихідців з однієї держави.

Проте Лісабонський договір 2007 р. вніс значущі зміни в правове положення Комітету регіонів. Хоча Комітет регіонів, не дивлячись на його неодноразові клопотання, і не був визнаний елементом «інституційного механізму» Європейського Союзу (залишився простим «органом» ЄС), завдяки новелам проекту Європейської конституції 2004 р., відтвореними Лісабонським договором 2007 р., даний Комітет придбав важливу додаткову прерогативу, яка наближає його статус до статусу інститутів Союзу. даним Комітетом, коли така є обов\'язковою згідно засновницьким документам.

Голова, віце-голови (у Комітеті регіонів) призначаються за принципом «один віце-голова від кожної держави-члена»).

Крім того органами ЄС є:

• Європейський омбудсман (стаття 228 Договору про функціонування ЄС) — незалежний контрольний орган для розслідування порушень порядку управління в діяльності інших інститутів, органів, установ ЄС;

•Европейский контролер по захисту даних — особливий «інформаційний омбудсман» Союзу, установлений в 2000 р. Європейським парламентом і Радою для незалежного контролю за дотриманням основного права людини на захист персональних даних у разі їх обробки і використання на рівні ЄС;

•Европейское відомство по боротьбі з шахрайством, утворене в 1999 р. Європейською комісією для проведення адміністративних розслідувань шахрайства і інших правопорушень, що роблять замах на фінансові інтереси ЄС;

• Європейська прокуратура створення, якій прямо передбачено засновницькими документами «оновленого» ЄС (ст. 86 Договору про функціонування Європейського Союзу).

Як приклад розглянемо діяльність ще декількох органів ЄС.

Європейський омбудсман — одноосібний орган, який обирається Європарламентом строком на п\'ять років (вибори завжди альтернативні). У своїй діяльності омбудсман повністю незалежний, зокрема від самого Європарламенту. Його повноваження можуть бути достроково припинені лише в судовому порядку (Судом Европейого Союзу). Завдання омбудсмана — розслідувати справи за скаргами на «випадки порушення порядку управління в діяльності інститутів або органів Співтовариства», окрім судових. З скаргами до омбудсману можуть звертатися громадяни Союзу, а рівна будь-яка юридична або фізична особа, що проживає (що має місцезнаходження) на його території. Омбудсман має право проводити розслідування також за власною ініціативою. Інститути і органи ЄС повинні надавати омбудсману будь-які необхідні відомості, а їх співробітники можуть бути запрошені для надання свідчень. Обов\'язок надавати інформацію омбудсману розповсюджується і на всі держави-члени (окрім відомостей, які відповідно до законодавства зтрани носять секретний характер). Якщо в ході розгляду скарги підтвердиться, що конкретний інститут або орган допустив порушення, то омбудсман спочатку намагається досягти «полюбовного врегулювання», яке дозволить усунути порушення і задовольнити справедливі вимоги особи, що поводиться з скаргою. Коли досягти примирення сторін не вдається, омбудсман готує доповідь, що містить проекти критичних рекомендацій. На підставі даної статті Європейський парламент з відома Ради Європейського Союзу видав 9 березня 1994 р. Рішення «Про статус і загальні умови здійснення функцій омбудсмана». Процедура розгляду справ омбудсманом то замість доповіді омбудсман має право припинити своїм рішенням розгляд у справі. Ухвалене омбудсманом рішення може містити критичний коментар в адресу інституту або органу ЄС. Інститут або орган, в адресу якого направлена доповідь, зобов\'язаний протягом трьох місяців дати на нього своя відповідь омбудсману (докладний висновок) з можливою вказівкою заходів, прийнятих у виконання критичних рекомендацій. Якщо відповідь інституту/органу визнаний омбудсманом незадовільним, то він направляє спеціальну доповідь Європейському парламенту. Ця доповідь завершує розгляд скарги. Надалі Європарламент може вжити відповідні заходи в рамках своїх повноважень. Термін давності для напряму скарги Європейському омбудсману — два роки з моменту, коли особі стало відомо про факти, що послужили її підставою. Подачі скарги повинне передувати звернення до зацікавленого інституту або органу. З метою полегшити дану процедуру омбудсман затвердив типовий формуляр скарги, опублікований Офіційному журналі Європейського Союзу.

Іншим принциповим правозахисним органом ЄС є Європейський контролер по захисту даних. У 2000 р., виходячи з потреби забезпечити ефективніший захист прав особи при обробці інститутами і органами Союзу інформації про їх приватне життя, була введена посада спеціального Інформаційного омбудсмана, який офіційно іменується Європейський контролер по захисту даних. Правовий статус цього нового органу Союзу закріплений в Регламенті Європейського парламенту і Ради від 18 грудня 2000 р. «Про захист фізичних осіб відносно обробки даних особистого характеру інститутами і органами Співтовариства і про вільне звернення таких даних».

Засновницькі документи «оновленого» Європейського Союзу вперше виділяють в окрему категорію третій рівень інституційної системи, що складається з установ ЄС (у «старому» Союзі вони вважалися різновидом органів).

Термін «установи» використовується для позначення тих відомств Союзу, які створені для виконання спеціальних функцій і володіють самостійною правосуб\'єктністю як юридична особа. Інші елементи механізму управління ЄС (інститути і органи), навпаки, статусом юридичної особи не володіють, за винятком Європейського центрального банку.

Аналогічно органам Європейського Союзу система його установ є відкритою і поступово розширюється. Створення установ, як і органів, може передбачатися безпосередньо в засновницьких документах (наприклад, Європейський інвестиційний банк, Європідлога, Евроюст, Європейське оборонне агентство).

Набагато частіше, проте, поява нових установ ЄС є результатом правотворчої діяльності його законодавчих інститутів — Європейського парламенту і Ради. Зокрема, це відноситься до всіх європейських агентств, окрім Європейського оборонного агентства, і іншим аналогічним установам, які ще будуть створені на основі інших актів поточного законодавства Союзу.

Чинним законодавством ЄС також передбачена можливість утворення так званих «виконавчих агентств» — тимчасових установ, що створюються за рішенням Європейської комісії для реалізації окремих програм, що фінансуються з бюджету ЄС: наприклад, створене в кінці 2007 р. «Виконавче агентство по наукових дослідженнях».

«Установи» в сучасній доктрині також називають «децентралізованими установами». Специфічною межею установ ЄС, як вони існують в даний час і збережуться в «оновленому» Союзі, є визнання за ними власної правосуб\'єктності юридичної особи, тобто суб\'єкта права, формально відособленого від Європейського Союзу. Деякі установи ЄС навіть наділені правом укладати від свого імені міжнародні угоди з третіми країнами. Ці угоди, проте, потребують схвалення політичними інститутами Союзу (наприклад, «Угода про співпрацю між Україною і Європідлогою).

До установ ЄС, які існують в даний час в «оновленому» Європейському Союзі, зокрема, відносяться:

•Европейский інвестиційний банк;

•учреждения у соціально-трудовій сфері: Європейський центр по розвитку професійного навчання, Європейська установа по поліпшенню умов праці Європейська установа по навчанню, Європейське агентство по здоров\'ю і безпеці на робочому місці;

• установи у сфері промисловості, транспорту і телекомунікацій: Європейське агентство по морській безпеці, Європейське агентство по повітряній безпеці, Європейське залізничне агентство, Європейське агентство по безпеці мереж і інформації, Європейське агентство по хімічних продуктах;

•учреждения у медичній, санітарній і продовольчій сферах: Європейське агентство по медикаментах, Європейський орган по безпеці продуктів харчування, Європейський центр по контролю захворювань, Європейський наглядовий центр відносно наркотичних засобів і наркотичної залежності;

•учреждения у природоохоронній сфері: Європейське агентство по навколишньому середовищу;

•учреждения по реєстрації прав інтелектуальної власності: Відомство по гармонізації на внутрішньому ринку, Відомство по сортах рослин;

•учреждения в рамках простору свободи, безпеки і правосуддя Європейського Союзу: Європейське поліцейське відомство — Європідлога, Евроюст, Європейське агентство по управлінню оперативною співпрацею на зовнішніх межах держав — членів Європейського Союзу;

•учреждения в рамках загальної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу: Європейське оборонне агентство, Супутниковий центр Європейського Союзу, Європейський інститут по дослідженню безпеки Європейського Союзу;

•экспертные установи у області охорони прав людини: Агентство Європейського Союзу з основних прав, Європейський інститут з питань рівності чоловіків і жінок.

Докладніше як приклади розглянемо з перерахованих вище дві вельми важливі установи: Європейський інвестиційний банк і Європідлога.

Завданням Європейського інвестиційного банку є сприяння, збалансованому і безперебійному розвитку внутрішнього ринку на користь Союзу, звертаючись до ринків капіталів і до своїх власних ресурсів Європейський інвестиційний банк наділяється правосуб\'єктністю. Членами Європейського інвестиційного банку є держави-члени. Статут Європейського інвестиційного банку служить предметом окремого протоколу, що додається до Договорів. Рада, ухвалюючи одноголосно відповідно до спеціальної законодавчої процедури, по запиту Європейського інвестиційного банку і після консультації з Європейським парламентом і Комісією або за пропозицією Комісії і після консультації з Європейським парламентом і Європейським інвестиційним банком, може вносити зміни в Статут Банку (ст. 308, 309 Договори про функціонування ЄС).

Європейський інвестиційний банк без мети отримання прибутку сприяє фінансуванню шляхом надання позик і гарантій наступних проектів у всіх секторах господарства (ст. 309 Договору про функціонування ЄС):

а) проекти, направлені на підвищення добробуту менш розвинених регіонів;

б) проекти по модернізації або конверсії підприємств або по розвитку нового вигляду діяльності, викликаного до життя створенням або функціонуванням внутрішнього ринку, коли ці проекти зважаючи на свій масштаб або характер не можуть бути цілком покриті за рахунок різних засобів фінансування, наявних в кожній з держав-членів;

в) проекти, які представляють загальний інтерес для декількох держав-членів, коли ці проекти зважаючи на свій масштаб або характер не можуть бути цілком покриті за рахунок різних засобів фінансування, наявних в кожній з держав-членів.

При виконанні свого завдання Європейський інвестиційний банк сприяє фінансуванню інвестиційних програм у взаємозв\'язку з інтервенціями, вироблюваними структурними фондами і іншими фінансовими інструментами Союзу.

Іншим протилежним різновидом «установи» в ЄС є Європейське поліцейське відомство (Європідлога). Шляхом розширення функцій і повноважень Європідлога повинна перетворитися також на орган, що координує роботу правоохоронних установ всіх держав-членів Союзу по розслідуванню злочинів «транснаціонального» характеру. Європейська поліція створена на основі Рішення Ради «Про створення Європейського поліцейського відомства (Європідлога)» і Конвенції про Європоле 1995 р., що визначає основні завдання і напрями її діяльності. Конвенція набула чинності 1 жовтня 1998 р., після чого був прийнятий ще ряд документів, що регламентують статус організації і її співробітників.

Рішення від 6 квітня 2009 р. de jure і de facto виступає як документ, що наново фундирував Європейське поліцейське відомство. У зв\'язку з відміною Конвенції 1995 р. створена на її основі «стара» Європідлога припинила своє існування. На його місці створена «нова» Європідлога, яка повністю інтегрована в організаційний механізм Європейського Союзу і фінансується вже не за рахунок внесків держав-членів, а безпосередньо із загального бюджету ЄС. Посадовці і службовці Європідлоги не перебувають на цивільній службі ЄС і утворюють самостійний апарат. Правовий статус цивільних службовців Європідлоги врегульований окремим правовим актом (протокол «Про привілеї і імунітет Європідлоги, членів його органів, заступників його директора і його співробітників» від 19 червня 1997 р.). Європейське поліцейське відомство володіє також фінансовою автономією по відношенню до Союзу і союзного бюджету. Європідлога має власний бюджет, прибуткова частина якого формується за рахунок періодичних внесків государств-членоу Європейського Союзу.

Автономія Європейського поліцейського відомства в організаційному механізмі Союзу, проте, носить обмежений характер. Текст його засновницької конвенції і поправок до неї затверджується актами Ради як головного законодавчого органу Європейського Союзу (в даному випадку, на відміну від рамкових рішень і інших нормативних актів, для вступу

Згідно Договору про Європейський Союз його головний законодавчий орган — Рада — прийняв необхідні правові акти, які уповноважила Європідлога в числі іншого і сприяти координації слідчих дій у конкретних справах, зокрема в рамках сумісних слідчих бригад за участю представників Європідлоги:

1. Персонал Європідлоги як підтримка може брати участь в сумісних слідчих бригадах, зокрема в бригадах, що фундирувалися відповідно до статті про сумісні слідчі бригади, статтею про взаємну правову допомогу у кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу або статтею про взаємодопомогу і співпрацю між митними адміністраціями, – в тій мірі, в якій подібні бригади розслідують злочини, підвідомчі Європідлозі згідно Рішення. У межах, передбачених правом держав-членів, де діє сумісна слідча бригада, і відповідно до домовленості персонал Європідлоги може надавати свою допомогу будь-яким заходам сумісної слідчої бригади і обмінюватися інформацією зі всіма її членами. В той же час, він не бере участь в ухваленні ніяких примусових заходів.

2. Адміністративні умови участі персоналу Європідлоги в сумісній слідчій бригаді встановлюються в домовленості, що укладається між Директором і компетентними органами держав-членів, що беруть участь, за посередництва національних відділів. Правила, регулюючі такі домовленості, визначаються Адміністративною радою.

3. Правила формулюють умови, на яких персонал Європідлоги надається в розпорядження сумісної слідчої бригади.

4. Відповідно до домовленості персонал Європідлоги може підтримувати безпосередню взаємодію з членами сумісної слідчої бригади і, при дотриманні Рішення, повідомляти членам і відрядженим членам сумісної слідчої бригади інформацію, що поступає з будь-якого елементу систем обробки інформації. У разі безпосередньої взаємодії Європідлога негайно ставить в популярність про таке повідомлення інформації національні відділи держав-членів, представлених в бригаді, а також держави-члени, які надали цю інформацію.

5. Інформація, одержана членом персоналу Європідлоги в ході його участі в сумісній слідчій бригаді, може із згоди або під відповідальність держави-члена, що надала цю інформацію, включатися в якому-небудь з елементів систем обробки інформації згідно умовам Рішення.

6. В ході операцій сумісної слідчої бригади персонал Європідлоги підкоряється національному праву держави-члена, де проходить операція, належному застосуванню до осіб, що здійснюють зіставні функції, в тому, що стосується злочину, жертвами яких вони могли б стати або які вони могли б зробити.

Згідно тій же статті Європідлога отримала право направляти державам-членам запити про проведення і координацію розслідування конкретних кримінальних справ.

Координацію роботи правоохоронних служб Європідлога здійснює вже в даний час. Сьогодні вона проводиться, головним чином, у формі регулярних контактів офіцерів по зв\'язку, відряджених при ньому різними державами-членами, а також шляхом нарад керівників національних відділів по зв\'язках з Європідлогою.

В кінці 2000 р. Рада Європейського Союзу з вказаних питань прийняла дві рекомендації. Одна з них регулює питання сприяння Європідлоги об\'єднаним слідчим бригадам з різних країн ЄС «Про підтримку Європідлогою об\'єднаних слідчих бригад, утворених державами-членами». Інша — рекомендація від 28 вересня 2000 р. «Про запити Європідлоги, що пропонують почати кримінальне розслідування конкретних справ» — передбачає, що «держави-члени повинні розглядати кожен запит, що адресується їм Європідлогою з пропозицією порушити, провести або скоординувати розслідування конкретних справ», а також інформувати Європідлогу як у разі згоди, так і відмови. Ця рекомендація по своїй правовій природі — необов\'язковий акт, тому держави-члени на сьогодні можуть відхилитися від виконання запитів Європідлоги.

Європідлога займає особливе положення в організаційному механізмі Європейського Союзу. Не дивлячись на те, що це самостійна міжнародна організація, її автономія, проте, носить обмежений характер. Великий вплив на формування правового статусу Європідлоги надає Раду ЄС, яка за допомогою своїх рішень може вносити зміни у визначення злочинів, що містяться в засновницькій конвенції, розширювати наочну компетенцію організації, затверджує бюджет, призначає і може звільняти з посади Директора Європідлоги і його заступників, регулює порядок міжнародних зв\'язків.

Спрощення і вдосконалення правових основ Європідлоги може бути частково досягнуте шляхом наділу цієї організації статусом утворення Союзу, що фінансується із загального бюджету Європейського Союзу, оскільки у такому разі застосовуватимуться загальні правила і процедури.

Надання Європідлозі статусу «установи» Союзу, що фінансується із загального бюджету Європейського Союзу, підсилило роль Європейського парламенту в контролі, здійснюваному за цією організацією, з урахуванням участі Європейського парламенту в ухваленні бюджету, включаючи штатний розклад і процедуру звільнення від зобов\'язань. Підпорядкування Європідлоги загальним правилам і процедурам, що підлягають застосуванню до схожих утворень Союзу, спричинить за собою адміністративне спрощення, яке дозволить цій організації приділяти більше за свої ресурси своїм основним завданням.

Функціонування Європідлоги може бути ще більш спрощено і вдосконалено завдяки заходам, направленим на розширення його можливостей надавати допомогу і підтримку органам держав-членів по боротьбі із злочинністю, але без наділу персоналу Європідлоги повноваженнями здійснювати примусові заходи.

Одне з таких удосконалень полягає в тому, щоб дозволити Європідлозі сприяти компетентним органам держав-членів в їх боротьбі з певними тяжкими формами злочинності, навіть якщо не існує конкретних ознак, вказуючих на існування організованої злочинної структури, що потрібний в даний час.

Національні відділи Європідлоги повинні мати безпосередній доступ до всіх даних Інформаційної системи Європідлоги так, щоб уникнути даремних процедур. Можливості здійснювати співпрацю з третіми країнами і організаціями, що є у Європідлоги, повинні раціоналізувати, щоб гарантувати узгодженість із загальною політикою Союзу в даній сфері, і повинні бути прийняті нові положення, що встановлюють порядок такої співпраці надалі.

Управління Європідлогою повинно бути вдосконалено шляхом спрощення процедур і більш загального опису завдань Адміністративної ради, і шляхом встановлення загального правила, згідно якому всі рішення підлягають ухваленню більшістю в дві третіх.

Крім того, бажано прийняти положення, що передбачають збільшення контролю з боку Європейського парламенту, щоб Європідлога залишалася повністю прозорою і повністю відповідальною організацією, належним чином враховуючи при цьому необхідність зберігати конфіденційність оперативної інформації.

Судовий контроль за Європідлогою став здійснюватися відповідно до статті 35 Договору про Європейський Союз.

Для досягнення своєї мети Європідлога обробляє персональні дані автоматизованим шляхом або в рамках структурованих ручних картотек. Тому слід вжити необхідні заходи гарантувати рівень захисту даних, як мінімум, що кореспондує тому, який витікає із застосування принципів Конвенції Ради Європи про захист осіб відносно автоматизованої обробки персональних даних, підписаної в Страсбурге 28 січня 1981 р., і її подальших змін, як тільки ці зміни вступлять в силу між державами-членами.

Рамкове рішення про захист персональних даних, що обробляються в рамках співпраці поліцій і судових органів в кримінально-правовій сфері, застосовуватиметься до передачі персональних даних державами-членами Європідлозі. Що кореспондує набір положень, що містяться в Рішенні, про захист даних не зачіпатиметься цим Рамковим рішенням, і Рішення Ради повинне містити спеціальні положення про захист персональних даних, які детальніше регулюють подібні питання зважаючи на особливий характер, особливі функції і особливу компетенцію Європідлоги.

Європідлога повинна бути здатна укладати угоди і робочі домовленості з інститутами, органами і установами Союзу або Співтовариства, щоб підвищити взаємну ефективність в боротьбі з тяжкими формами злочинності, що входять у відповідну компетенцію зацікавлених сторін, і уникати дублювання зусиль.

Контрольні питання

1. Що таке «органи» і «установи» ЄС.

2. Розкажіть про Економічний і соціальний комітет ЄС.

3. Які зміни вніс Лісабонський договір 2007 р. в правове положення Комітету регіонів?

4. Охарактеризуйте інші органи ЄС.

5. Охарактеризуйте агентства як «установи» ЄС.

6. Цілі, завдання, внутрішня організація Європейського інвестиційного банку.

7. Розкажіть про історію створення Європідлоги.

8. Назвіть офіційну назву «Європідлоги» і його місцезнаходження.

9. Чому Європідлогу виділяють серед інших органів ЄС?

10. Що входить в предмет ведення Європейського поліцейського відомства?

11. Який головний керівний орган Європідлоги?

Література

1. Аракелян М. Р. Василенко Н.Д. Курс лекцій по праву Європейського Союзу. Одеса: Юрідічна література, 2008.

2. Європейський Союз: Основоположні акти в редакції Лісабонського договору з коментарями. — М.: ІНФРА-М, 2008.

3. Право Європейського союзу: Підручник / Під ред. С.Ю. Кашкина. – М., 2006. Гл. V.

4. Топорнін Б.Н. Європейське право: Підручник. – Х., 2000.

5. Право Європейського Союзу: Навч. посіб. / За ред. Р. А. Петрова. – К.: Істина, 2010.

<< | >>
Источник: Аракелян М.Р., Василенко Н.Д.. КУРС ЛЕКЦІЙ ПО ПРАВУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК. Друге видання, мінене і доповнене з урахуванням змін, внесених Лісабонським договором 2007 року. Одеса - 2011. 2011

Еще по теме ТЕМА 12. СИСТЕМА ОРГАНІВ І УСТАНОВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ:

  1. 1.4. Єдиний європейський акт та подальший розвиток права Європейського Союзу.
  2. Тема 2. Створення ЄС: історико-правовий аспект
  3. Тема 3. Поняття, структура і система права Європейського Союзу
  4. Тема 8. Інституційна структура Європейського Союзу
  5. ТЕМА 12. СИСТЕМА ОРГАНІВ І УСТАНОВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  6. ТЕМА 14. ПРАВА ЛЮДИНИ В ПРАВІ ЄС
  7. ТЕМА 17. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ І ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ
  8. § 1. Українська Центральна Рада — вищий представницький орган УНР
  9. 3.3. Завдання, функції та повноваження органів внутрішніх справ щодо управління внутрішніми справами
  10. Юридичні особи країн Європейського Союзу як суб’єкти адміністративної відповідальності
  11. 3.2. Адміністративно-правові гаранти захисту прав фізичних та юридичних осіб країн Європейського Союзу в Україні
  12. 2.2. Правова характеристика елементів і рівнів адміністративно-правового регулювання та організації діяльності органів місцевої міліції
  13. 3.3. Завдання, функції та повноваження органів внутрішніх справ щодо управління внутрішніми справами
  14. Європейський досвід адміністративно-процесуальних гарантування прав і законних інтересів публічних службовців
  15. 1.6. Правові засади функціонування банківської системи України
  16. Основні підходи до розуміння правової природи Європейського Союзу
  17. 2.1. Наднаціональна організація влади: історико-теоретичний аналіз
  18. Прояви наднаціональності в діяльності інститутів Європейського Союзу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -