1. Сутність та класифікація векселів

Перші відомості про вексель пов\'язані з Стародавньою Грецією, у якій спостерігалися дуже міцні зв\'язки між міняйлами в різних містах.

По своїй суті така розписка була переказним векселем. Такі векселі широко використовувалися в Італії із середини XII до середини XVII ст.. коли вона вважалася центром господарської і фінансової діяльності. Саме тому, Італія і вважається батьківщиною векселів. Якщо спочатку вексель гарантував одержання готівки в іншому місці, то пізніше він став виступати фактом обміну товару на гроші, які продавець одержував пізніше з врахуванням (відсотковий вексель) або без врахування (безвідсотковий) затримки.

Взагалі, у розвитку вексельних відносин можна виділити три періоди .

Перший період розвитку векселя можна назвали італійським, і не тільки тому що він відбувався в Італії, а й тому, що контроль над практикою застосування векселів, що проник за межі Італії, знаходився в руках італійських міняйлів-банкірів. Тому до італійського періоду відносять і наступну епоху в розвитку векселя - епоху ярмарків у Шампані (ХНІ ст.), Бургундії (у Ліоні), у Безансоні (XIV-XVI ст.).

Протягом італійського періоду, до кінця XVI- початку XVII ст., вексель майже цілком сформувався. Протягом чотирьох століть, шляхом довгого історичного процесу виробилися вексельні звичаї і навіть з\'явився перший вексельний статут у Болоньї (1569 p.).

Та незважаючи на це, до кінця італійського періоду вексель ше не мав однієї важливої властивості - рухливості, тобто здатності переходити від однієї особи до іншої, змінювати своїх кредиторів. Виражена в ньому сума прикріплена до визначених осіб. До настання терміну платежу вексель залишався незмінно в тих самих руках - у пред\'явника, і тільки на момент платежу, при особистій присутності і при участі всіх згодних на це осіб, міг перейти від одного боржника до іншого. Необхідну переказуваність вексель набув вже в новому періоді свого розвитку, коли став надбанням всього торгового, а потім і неторгового люду

Новий період у розвитку векселя - це період індосаменту, снрощеної форми та своєрідного способу передачі векселя. Ареною нового періоду стала вже не Італія, а центр та північ Європи, насамперед Франція, а також Нідерланди, Німеччина та Великобританія. Перша звістка про індосамент датується початком XVII ст. Після нерішучих коливань французького законодавства, індосамент остаточно визнаний і повноправно закріплений в Ордонансі Людовика XIV (1673 р.) і майже одночасно (у 1682 р.) - Вексельному Статуті Лейпцигу.

Індосамент визволив вексель із рук банкірів і передав його в розпорядження торговців як знаряддя торгового кредиту. Відтепер головна функція векселя - покривати платежі, відстрочені (кредитовані) при купівлі товарів, і таким чином сприяти розвитку обігу грошей (цінностей).

Третій період називають німецьким, куди вексель був занесений з Італії та Франції. Італійський вплив можна побачити не тільки в термінології старих вексельних статутів Німеччини, айв тому, що в Лейпцигу ще в 1711 р.

це було письмове, документоване грошове зобов\'язання;

вексель був наділений особливою швидкістю і суворістю стягнення;

таку суворість можна було надати будь-якому борговому документу, лише позначивши його векселем.

Отже вся сила була у позначці "вексель", її було достатньо, щоб перетворити у вексель будь-який письмовий документ, шо містив в собі грошове зобов\'язання.

В Росії вексель почав діяти за часів Петра І, який через безладдя пошти та небезпечність доріг, знайшов можливим застосовувати векселі для переказу казенних грошей з одного міста в інше за участю купців. Вже при Петрові II, у виданому при ньому вексельному статуті, векселі поділяються на казенні та приватні. Зазначений вексельний статут с першим у Росії, введеним за розпорядженням уряду в травні 1729 р. німецькою та російською мовами. В основу цього статуту були покладені сучасні йому німецькі вексельні статути, із яких запозичено багато визначень і майже вся термінологія векселя.

Основна увага в Статуті 1729 р. приділена переказному векселю, а про простий згадано лише мимохіть. Необхідним визнається вказівка валюти векселя - одержання еквівалента (товарів або грошей) за боргове зобов\'язання. Виписувати векселі дозволено купцям і особам, які вступають з ними в договірні відносини.

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями часом навіть у країнах, пов\'язаних між собою багатовіковими економічними та культурними традиціями. З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 році у Женеві. В результаті її роботи були вироблені три вексельні конвенції:

Конвенція №358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель;

Конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі;

Конвенція № 360 про гербовий збір по відношенню до переказних і простих векселів.

Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов\'язання ввести в дію на своїй території Уніфікований закон про переказний і простий вексель (далі УВЗ), шо є першим додатком до зазначеної конвенції, з можливістю включення в національне законодавство застережень до закону, наведених у другому додатку до цієї ж конвенції.

Таким чином, ми бачимо, що вексель, вексельне законодавство та операцій з векселями інтенсивно розвиватися з давніх часів, внаслідок того, що вексель одразу став важливим елементом господарських відносин і розрахунків.

Важливість векселя, його місце в економіці визначається його функціями.

По-друге, вексель здатний виконувати функцію платежу, як платіжний засіб. Він дозволяє отримати іроші, не чикаючи строку платежу. Його можна продати або ж залишити під в заставу в комерційному банку. Купівля банками векселів носить назву обліку векселів або дисконту.

Банки ж, купивши векселі, до настання строку оплати утримують їх у себе, сплачуючи при цьому певну суму, шо називається обліковим відсотком. У даному випадку банк перебирає на себе функцію кредитора, а при настанні строку оплати стяіує борг з векселедавця.

Важливими функціями векселя є прискорення розрахунків і грошового обігу. Також вексель здійснює функцію контролю за використанням зобов\'язань між суб\'єктами господарського життя, скорочення грошової і кредитної маси в обігу, а також стримування темпів інфляції.

Отже звичайний вексель є знаряддям комерційного кредиту та здатний здійснювати надзвичайно важливі функції.

Розвиток товарно-грошових відносин зумовив появу й інші форми векселів крім звичайного.

Набули поширення комерційні векселі, які послужили для банків важливим поштовхом для початку виписування своїх власних векселів, що набули назви "банкноти" або "банківського кредитного білета". З часом виникла форма фінансового векселя, який лише оформлює міжбанківські боргові відносини та виписується лише банками.

Нормальна організація вексельного обігу передбачає безумовне дотримання вексельної дисципліни. У зв\'язку з цим практикується законодавча заборона звільнення з будь-яких причин будь-якого векселедавця від накладеного протесту, а також від забезпечення платежу державними дотаціями, переписуванням векселів або видачею нових позик.

Не ливлячись на довготривалу історію розвитку вексельної форми розрахунків, в наш час немає одностайної думки щодо визначення поняття "вексель" в економічній літературі. Більшість авторів вважають вексель письмовим борговим зобов\'язанням векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей. Значна частина авторів визначає вексель як цінний папір, що засвідчує боргове зобов\'язання. Існує думка, шо вексель- це борговий документ, за яким одна особа зобов\'язана сплатити іншій певну суму коштів, а також, що вексель - це документ, який є цінним папером і розрахунковим засобом.

Вексель - це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов\'язання однієї особи сплатити іншій певну суму грошей у визначеному місці після настання встановленого строку.

Як не існує одностайності щодо визначення векселя, так і немає чіткої класифікації векселів. Нижче наводяться класифікації векселів за основними ознаками .

Першою ознакою класифікації векселів є їх економічна природа, тобто ким і з якою метою виписується вексель. Класифікація векселів за економічною природою наведена на рис. 8.1.

Комерційні або торгові (товарні) векселі це векселі, які видані на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт тощо.

Фінансові векселі, тобто такі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі боргового зобов\'язання.

Казначейські векселі випускаються державними органами управління для покриття дефіциту державного бюджету.

В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів завжди є фактична угода, чи то одержання товарного (комерційного) чи грошового (банківського) кредиту.

Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою видачі яких є не будь-яка реальна кредитна угода а лише мета одержання товарного або, переважно грошового кредиту, який не вдалося б одержати

іншим способом.

Вексель

з

J

т

Фінансовий

Казначейський

Комерційний, або * торговий (товарний)

-г

V V

Лружні

Зустрічні

Бронзові

Рис. 8.1. Класифікація векселів за економічною природою

До дружніх векселів відносять векселі, які не мають підставою своєї видачі розрахунки векселедержателя по товарних і грошових угодах, і які видаються головним чином з метою одержання грошей від обліку векселів у банку. До таких векселів відносять видані родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства та інші безгрошові векселі.

До бронзових векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках, або штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів по векселях фіктивних, особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальність за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою - ввести в оману кредиторів і шахрайським шляхом отримати у них кошти.

До зустрічних векселів відносять дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичні особи виступають почергово то векселедавцем (платником), то векселедержателем (набувачем). Такі векселі визнаються зустрічними, навіть якщо б їхні терміни сплати та суми не збігалися. Зустрічні векселі

можуть бути не тільки дружніми та бронзовими, але і комерційними, коли вони виникають у торгових відносинах між двома особами, що мають зустрічні вимоги.

Класифікація векселів за кількістю учасників, зазначенням одержувача, місцем оплати наводиться у нормативних актах з вексельного обігу (рис. 8.2).

Вексель

г~

J-

Простий

За кількістю мисників

! L

Проса- і нічим ік обумзалеіі: зобов\'язання векселедавця о L\'cmrm власнику векс&ія у нкаїїнни строк у вказаному міаіі ВКУ«Г. суму

Переказний І Вексель, випшй у форм беяумошюї грспслиції І—-— \' (іиану) здійснити платіж

І Ъзазшчвио огкркупача кишів

Іменний Вексель беї права його індосаці першім І векселедержателем ііпіій особі

Вексель, в якому it вкажіться паї іменування вскселедаржаїеля

На пред\'явника

Місцевий

/ \\

Зйміакм аинги

Вексе-іь, який підляїаг оплаті в місіезнахадаенні всксскдсржагетя

L.

., Вексель, який підтягає оплаті в іншому ніж

Іногородній міакзнахо.иеіпи вексе;іедер/гаісія іюос;еії)му пуі«сп

Рис. 8.2. Класифікація векселів за деякими ознаками

Простий вексель представляє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменними та на пред\'явника. У простому іменному векселі буде вказано, кому саме векселедавець зобов\'язується виплатити гроші. У простому векселі на пред\'явника ім\'я векселедержателя не вказується.

Переказний вексель представляє собою борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив по пред\'явленню або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред\'явнику векселя.

Як простий, так і переказний векселі представляють собою безумовні боргові зобов\'язання. Правовий статус цього цінного паперу визначається в законі та підзаконних нормативних актах.

Псреказний вексель виписується кредитором і передається особі, яка буде виступати пред\'явником. Ця особа є першим векселедержателем, або її ще називають ремітентом. Сам переказний вексель називають траттою.

До настання зазначеної у тратті дати ремітент повинен пред\'явити її боржнику для того, щоб той підтвердив готовність виконання зобов\'язання. Погоджуючись із зобов\'язанням боржник ставить на тратті свій підпис. У випадку відмови, векселедержатель повинен опротестувати вексель, тобто засвідчити факт відмови боржника від виконання вексельного обов\'язку, в нотаріуса. Без нотаріального засвідчення векселедержатель не має права звертатися до суду за захистом своїх майнових прав. У випадку підтвердження зобов\'язання боржник виконує його в день, вказаний у тратті.

Шляхом передавального напису (індосаменту) ремітент може передати тратту іншій особі, яка буде вважатися наступним * векселедержателем, а гой - третій по індосаменту і так далі. Звідси й назва переказного векселя - тратта ("бігунець"). Боржник повинен сплачувати суму фошей, вказану в переказному векселі, останньому векселедержателю.

Реквізити простого та переказного векселів визначаються законодавчими актами. Порядок випуску та зразки бланків простого і переказного векселів, що видаються в Україні, визначаються Кабінетом Міністрів України (див. рис. 8.3, 8.4).

Порівняння реквізитів простого і переказного векселів наведені в табл. 8.12.

Таблиця 8.1

Обов \'язкові реквізити переказного і простого векселів згідно з Женевською вексе.пыюю конвенцією\r\nРеквізити переказного векселя Реквізити простого векселя\r\n1. Найменування "Вексель" 1 Найменування "Вексель"\r\n2. Простий і нічим не обумовлений наказ сплатили певну суму 2 Просте і нічим не обумовлене зобов\'язання сплатити певну суму\r\n. 3 Найменування платника \r\n4. Зазначення строку платежу 3 Зазначеїшя строку платежу\r\nі 5. Зазначеїшя місця платежу 4 Зазначення місця платежу\r\n6.1 Іаймснування того, кому або за наказом кого мас бути здійснений платіж 5 Найменування того, кому або за накатом кого мас бути здійснений платіж\r\n7. Дата і місце складання векселя 7. Дата і місце складання векселя\r\n8. Підпис векселедавця 8. Підпис векселедавця\r\n2 Банківські операції: Підручник / А.М. Морі». МІ. Савлук. М.Ф. Пуховкіна та ін , За рел. Д.Є.Н.. проф. A M. Мороза. - К.: КНЕУ. 2000. С. 165.

ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ № 8000000000001

sc

ж

В S

о

ч g

-Гривня 50000,00_

10 вересня 2002 року

дата складання

валюта платежу сума цифрами м. Житомир

місце складання

"10"грудня 2002 р. ми заплатимо проти цього векселя ТзОВ "Січ", код 76543218

найменування того,

чи його накату

кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений Гривня П\'ятдесят тисяч 00 копійок

сума прописом

Підлягає сплаті в м. Житомирі

п/р № 2098765432 в

місце платежу АКБ "Приватбанк"

найменування банківської установи

ТЮВ "Стандарт", код 56781234 м. Житомир, 10029, вул. Баранова 5

Директор

Гол. бухгалтер _ назва, підпис і точна адреса векселедавця

Рис. 8.3. Простий вексель з повним заповненням реквізитів

so

X

ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ N8 8000000000002

_Грив

50000,00

10 вересня 2002 року

дата складання

валюта платежу сума цифрами м. Житомир

місце складання

"10\' грудня 2002 р. ми заплатимо проти цього векселя ТзОВ "Січ", код 76543218

О

X

<

оо О

Ё В

найменування того,

чи його наказу

кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений Гривня П\'ятдесят тисяч 00 копійок

валюта

су ма прописом

Платник ВАТ "Харчовик", код 98765432 (трасат) найменування

.м. Житомир, 10012. вул Промислова. 23 точна aaptca

Підлягає сплати п/р М 20ЧН765432 «

місце платежу АКБ "Приватбанк\'\'

найменування банківської установи

ГзОВ "Стандарт", код 56781234 м. Житомир, 10029, вул. Баранова 5

Директор

Гол. бухгалтер назва, підпис і точна адреса векселедавця

Рис. 8.4. Переказний вексель з повним заповненням реквізитів

По відношенню до форм платежу векселі поділяються на платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін, і забезпечувальні, які лише

Рис. 8.5. Класифікація векселів по відношенню до форм платежу

Забезпечувальні векселі зберігаються в банку на спеціальному рахунку та не оплачуються, а викуповуються позичальниками до терміну замість погашення позичкової заборгованості; якшо ж забезпечувальний вексель е стосовно позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може спрямовуватись й інкасована банком сума по такому векселю. Відповідно забезпечувальні векселі можуть бути:

чужими векселями, по яким позичальник є індосантом. Такі векселі, в залежності від угоди, передаються банку або за передавальним або за забезпечувальним написом на його ім\'я. Сюди ж відносяться векселі, в яких поручитель позичальника виступає в якості прихованого поручителя. І ті й інші є підставою для ломбардної операції, а тому їх ще називають ломбардними векселями;

власними векселями, згідно з якими позичальник є я платником; це, як правило, соло-векселі. Такі векселі передаються банку або за іменним (за допомогою застереження "не наказу"), або за бланковим, або, нарешті, за забезпечувальним написом і зберігаються в банку на заставному праві, але на відміну від чужих векселів не виступають додатковим забезпеченням отриманої позички, а мають на меті лише якнайшвидше стягнути прострочену або непогашену заборгованість. Соло-векселі позичальника наказу банку, які окрім інших заставних цінностей є додатковим забезпеченням позички, відносяться до власних ломбардних векселів.

В сучасних умовах вексель проник і широко застосовується практично у всіх сферах економічного життя, наприклад, у зовнішньоекономічних

відносинах. На рис. 8.6 наведена класифікація переказних векселів, які зустрічаються в міжнародному обігу.

Переказні векселі в міжнародному обігу

І — : 1 Виставлені експортерами на своїх імпортерів. Коли вони

~І .. ,Р.ГОВІТ^аТИ. .J супроводжуються товарними документами їх називають

документарними тратами •

Банківські акцепти [ Виставлені підприємствами на банки

Фінансові трати | Виставлені банками на банки

Рис. 8.6. Класифікація векселів в міжнародному обігу

ГІереказні векселі, виписані в іноземній валюті та трасовані за кордон ^з-за кордону), поділяються до того ж на власні тратти та готові векселі. Іноземний переказний вексель в руках ремітента або в руках першого набувача, на ім\'я якого трасант індосувув вексель власному наказу, називається власною траттою; така тратта мас тільки підпис трасанта і, можливо, підпис трасата-акцептанта, при відсутності підписів індосантів, що забезпечують добротність векселя. Той же вексель, індосований хоча б тільки один раз ремітентом на ім\'я свого індосата, або той же вексель власному наказу, індосований по іншому індосаменту першим індосатом на ім\'я другого, є в руках останнього вже не власною траттою, а готовим векселем.

Вексельні операції - це будь-які дії господарюючих суб\'єктів пов\'язані з складанням, рухом, погашенням векселів, тобто відносини з іншими підприємствами і організаціями стосовно вексельного обігу.

Відповідно до Правил "Про виготовлення і використання вексельних бланків" векселі можуть видаватися тільки для оплатії за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України. Розглянемо процедуру видачі простого та переказного векселів.

При складанні простого векселя беруть участь дві особи: векселедавець і перший набувач. Наприклад, підприємство "Старт" є боржником товариства "Фініш". Тоді векселедавець (в даному випадку підприємство "Старт") робить на векселі напис, що свідчить про його зобов\'язання сплатити певну суму грошей векселеотримувачу (товариству "Фініш") приблизно такого змісту: "Ми заплатимо (тільки) товариству \'Фініш"... ". Якшо в тексті є застереження "тільки", то перший набувач не має права передавати вексель за індосаментом, тобто вексель є іменним.

Як ми вже зазначали, не тільки підприємства можуть виписувати векселі. Банки, відповідно до Положення "Про операції банків з векселями", теж мають можливість здійснювати розрахункові операції з векселями. При наявності у банку кредиторської заборгованості він може оформити її за допомргою векселя. При цьому складається договір про випуск простих (фінансових) векселів між клієнтом і банком: клієнт зобов\'язується перерахувати в оплату векселя визначену суму грошей, а банк - оплатити власні векселі по настанні встановленого терміну.

При складанні переказного векселя, як правило беруть участь три особи. Крім векселедавця (трасанта), що виступає як особа, яка віддає наказ платити, і першого набувача (ремітента), особи на користь якої видається вексель, учасником операції є платник (трасат) - особа, якій дається наказ платити за векселем. До настання терміну платежу трасат повинен дати згоду (акцепт) на оплату векселя. Видача векселя на користь ремітента на трасата називаються ремітуванням стосовно першого набувача векселя (ремітента) і трасуванням стосовно платника (трасата).

Наприклад, підприємство "Старт" є боржником товариства "Фініш", а фірма "Марафон" є боржником підприємства "Старт". В цьому випадку підприємство "Старт" виписує вексель на користь товариства "Фініш" на фірму "Марафон" за таким зразком: "Платіть наказу товариства "Фініш". Фірма "Марафон" повинна письмово підтвердити шляхом акцепту прийняття векселя до платежу. З цього моменту особа, яка акцептувала вексель стає платником по даному векселю.

Число учасників при складанні переказного векселя може бути скорочене до двох. Згідно з ст. З УВЗ вексель може бути виданий наказу самого векселедавця, тобто з формулюванням типу: "Платіть наказу нашому власному". На відміну від простого векселя, що видається боржником на кредитора, переказний вексель з двома учасниками видається кредитором на боржника на свою користь. При необхідності цей вексель може бути переданий іншій особі.

Відповідно до ст. З УВЗ переказний вексель може бути виданий на самого векселеотримувача, тобто при складанні векселя векселедавець (трасант) віддає наказ самому собі здійснити платіж. Оформлення такого векселя рівнозначне оформленню простого векселя