Вексель

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями, часом навіть у країнах, пов’язаних між собою багатовіковими економічними та культурними традиціями.

1) конвенція № 358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий векселі;

2) конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі;

3) конвенція № 360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.

Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов’язання ввести в дію на своїй території Уніфікований закон про переказний і простий векселі (УВЗ), що є першим додатком до зазначеної конвенції, з можливістю внесення в національне законодавство застережень до закону, наведених у другому додатку до цієї ж конвенції.

Важливість векселя та його місце в економіці визначаються його функціями, головними серед яких є:

• функція оформлення короткострокового кредиту. Ця функція

діє тоді, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації

390

покупцю, який на час укладання угоди не має належної суми грошей. Тоді постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію отримує від покупця вексель, тобто боргове зобов’язання, сума якого з урахуванням строку платежу та відсотків за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди;

• функція платежу. Вексель дає змогу отримати гроші, не

чекаючи строку платежу. Його можна продати або ж залишити під заставу в комерційному банку;

• функція прискорення розрахунків і грошового обігу. Вексель на

основі кредитних операцій дає змогу спростити і прискорити укладення угод між суб’єктами ринку в разі відсутності у них грошових коштів.

Першою ознакою класифікації векселів є їхня економічна природа, тобто ким і з якою метою виписується вексель. За цією ознакою розрізняють такі види векселів.