6.5.3. Розрахунки платіжними вимогами
Списання примусове (примусове списання коштів) - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.
Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше, ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.
У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом з двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їхнього складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їхнього складання.
Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого він зазначає номер і дату платіжної вимоги, котру частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті «Призначення платежу» цієї платіжної вимоги.
Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на першому примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит «Сума» і зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якої здійснено часткову оплату, залишається на зберігання у банку платника.Банк не пізніше, ніж наступного робочого дня повідомляє платникові про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунка, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника (у порядку, передбаченому договором).
Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує стягувача. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.
Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами зображена на рис. 6.6.
Рис. 6.6. Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами.
Стягувач (одержувач) коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника та реєстр платіжних вимог.
Банк стягувача (одержувача) пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника.
На основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника.
Банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж.
З банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк стягувача (одержувача).
Банк стягувача (одержувача) зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.
Фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.
Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунка в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.
Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.