Договір переробки давальницької сировини

Планування та розвиток переробного виробництва в Укра­їні слід здійснювати, враховуючи розширення сировинної бази, збільшення випуску продукції шляхом інтенсифікації сільсь­когосподарського виробництва, реконструкції та технічного пе­реоснащення вже діючих підприємств різних потужностей, без­посередньої переробки продукції у сільськогосподарських під­приємствах (міні-пекарні, консервні цехи, заводи і т.

Переробні виробництва в Україні можна класифікувати за певними ознаками, де вони поділяються: 1) за періодом робо­ти протягом календарного року: на сезонної дії (овочі, фрукти, ягоди) та цілорічної дії (олійні, виноробство, борошномельно- круп'яне, хлібопекарське); 2) за тривалістю робити протягом доби : на безперервної дії (олійне, хлібопекарське) та на ті, які не потребують безперервності технологічного процесу; 3) за ха­рактером перероблюваної сировини: на перероблювані та добувні. У свою чергу перероблювану сировину можна поділити на рос­линного і тваринного походження (зерно, овочі, фрукти, м'ясо, молоко тощо). До добувної сировини відноситься виробництво мінеральних вод, рибне господарство; 4) за способом отримання готової продукції: на підприємства, які: а) вилучають цінні речо­вини з вихідної сировини (олійне, виноробне, борошномельне, крохмальне, приготування соків тощо); б) видаляють вологу із сировини і підвищують концентрацію харчових речовин у про­дукті (сушіння овочів і фруктів, виготовлення томато- і карто- плепродуктів тощо); в) виробляють готову продукцію з різних компонентів (хлібопекарне, пиво безалкогольне та інші); г) ви­робляють продукцію з півфабрикатів первинного виробництва (вторинне виноробство, кулінарія тощо); 5) за призначенням го­тової продукції: на ті, які свою продукцію направляють іншим галузям як сировину і такі, що направляють свою продукцію для безпосереднього споживання населення; 6) за рівнем ме­ханізації й автоматизації виробничих процесів: механізовані, де механізовані процеси основного виробництва; комплексно-ме- ханізовані, де повністю механізовані процеси основного і допо­міжних виробництв; автоматизовані, де процеси основного ви­робництва автоматизовані, допоміжного - механізовані; ком­плексно автоматизовані, де процеси основного і допоміжного виробництв автоматизовані.

Правовою формою суспільних відносин з переробки да­вальницької сировини є цивільно-правовий договір перероб­ки давальницької сировини. В юридичній літературі немає єд­ності думок щодо правової природи договору переробки да­вальницької сировини. Його класифікують як форму інвесту­вання переробного підприємства, як договір поставки, як до­говір міни чи бартеру, як договір підряду чи різновид підряду, як змішаний договір. Унаслідок цього виникають різні підходи до визначення змісту цього договору, прав і обов’язків сторін за договором, що, у свою чергу, призводить до різнобою пра- возастосовної практики.

У зовнішньоекономічній діяльності договір переробки да­вальницької сировини є більш високою формою кооперації праці та коштів.

Оскільки України має перехідну економіку, для неї є більш характерним переробка іноземної давальницької сировини на своїй території. Такий безмитний ввіз іноземної давальницької сировини для переробки та вивіз готової продукції за кордон отримав загальновживану назву толлінг.

За договором переробки давальницької сировини одна сто­рона (замовник) зобов’язується надати давальницьку сировину другій стороні (виконавцю), а виконавець зобов’язується пере­робити надану давальницьку сировину у готову продукцію і пе­редати останню замовнику який, у свою чергу, зобов’язується прийняти її та сплатити за її переробку..

Особливістю відносин з переробки давальницької сирови­ни є те, що однією із сторін у давальницьких відносинах завж­ди є юридична особа, яка має у своєму складі відповідне про­фільне підприємство, що здійснює переробку тієї чи іншої да­вальницької сировини у готову продукцію. Тобто виконавцем за договором переробки давальницької сировини є підприємство, що має необхідні переробні потужності.

Предметом договору переробки давальницької сировини є виконання робіт з виготовлення готової продукції з даваль­ницької сировини. Умова про предмет договору переробки да­вальницької сировини містить у собі інформацію про кількість, номенклатуру, асортимент давальницької сировини чи готової продукції, вартість сировини.

Давальницька сировина - це вихідна сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, передані виконавцеві замовником у натурі без оплати їх вартості для безпосереднього використання у виробництві готової продукції, що належить та повертається замовнику, які визначають основ­ні (ідентифікаційні) властивості готової продукції або характер процесу (процесів) її виробництва.

Оскільки основною метою договору є переробка давальниць­кої сировини у готову продукцію, зобов’язання з поставки, міни є підпорядкованими основній меті договору. Специфікою прав та обов’язків за договором переробки давальницької сировини є те, що виконавець, окрім прийняття на себе зобов’язань з пере­робки давальницької сировини, приймає на себе зобов’язання з поставки та міни одночасно.

Договір переробки давальницької сировини має декілька видів:

1) залежно від сторін договору: а) договір переробки даваль­ницької сировини між суб’єктами підприємницької діяльності; б) договір переробки давальницької сировини між громадяни­ном та суб’єктом підприємницької діяльності для задоволення побутових потреб громадян (договір побутової переробки да­вальницької сировини); в) зовнішньоекономічний договір пе­реробки давальницької сировини;

2) залежно від характеру сировини: а) договір переробки сільськогосподарської давальницької сировини; б) договір пе­реробки промислової давальницької сировини.

Форма договору переробки давальницької сировини повинна бути письмовою.

Порядок виконання договору переробки давальницької си­ровини, виходячи з типологічної приналежності цього договору, регулюється нормами про договір підряду.

Особливістю договору переробки давальницької сировини як підрядного договору є обмеження або повна неможливість надання вказівок та контролювання замовником роботи, яку здійснює виконавець. Це зумовлено взагалі специфікою вироб­ничих процесів в умовах виробничих підприємств, а також тим, що сам виробничий процес отримання готової продукції з си­ровини або окремі його частини можуть бути комерційною та­ємницею виконавця.

Наявність у договорі переробки давальницької сировини від­носин з поставки є за своєю природою допоміжним елементом, що забезпечує організацію та виконання основних підрядних обов’язків сторін за договором. У разі виникнення конкуренції норм про поставку та норм про підряд (порядок надання си­ровини, порядок приймання виконаної роботи) слід застосову­вати норми про договір підряду, якщо договором або законом не передбачено інше.

7.3.