ЗАПИТАННЯ АДВОКАТА

Загалом вважається, що під час прямого допиту не ставляться навідні запитання. Водночас, навідні запитання можуть ставитися за необхід­ності уточнення показань свідка, а також свідкові протилежної сторони і протилежній стороні.

Однак, коли пояснення переходить до сутнісних та спірних питань, адвокати не повинні ставити навідні запитання. Коротко кажучи, ви можете вести допит запитаннями стосовно загальних відомостей про особу, кола пи­тань, що вирішуються в процесі підготовки до судового розгляду і вступного етапу, питань, що не є об’єктом спору, питань обґрунтованості тверджень, упередженому свідкові, свідкові протилежної сторони, недосвідченому, не­уважному свідкові. Але вам не дозволяється вести допит звичайного свідка, коли ви підходите до самої суті його показань. Запитання під час прямого допиту не можуть порушувати інших правил «форми».

Окремого правила доказування щодо цього питання не існує, але суд не дозволяє ставити альтернативні запитання, неконкретні або не­розбірливі запитання; запитання, які схиляють свідка до припущень чи здогадок; або запитання, якими припускаються бездоказові факти.

Запитання під час прямого допиту можуть підвести звичайного свідка (не експерта) до надання показань у формі власного суджен­ня. Звичайний свідок може свідчити у формі «судження чи логічного висновку» у тому випадку, коли показання «помірковано ґрунтується на сприйнятті свідка», а його «висновок» «допомагає» суддям краще зрозуміти пояснення і дослідити фактичні обставини у справі. Стаття 95 ч.

Запитання під час прямого допиту допоможуть свідкові освіжити в пам’яті події. Якщо свідок не може чогось пригадати, його можна за­питати, що могло б йому допомогти пригадати дані обставини, й показати той документ чи речовий доказ, який, на думку свідка, допоможе йому пригадати відповідні обставини.

Після того, як свідок пригадав відповідні обставини, він може про­довжувати пояснення уже без того документа чи речового доказу, які допомогли йому пригадати дані обставини. Якщо для нагадування ви-

користовуються записи, вони мають свою ціну, оскільки існує вимога про те, що «при використанні свідком записів, які допомагають йому згадати відповідні обставини», протилежна сторона, як правило, «має право на представлення цього запису на слухання, на його дослідження, на перехресний допит свідка на предмет запису, на долучення запису до доказів в тих частинах, які пов’язані з показанням свідка.

Врешті-решт, запитання під час прямого допиту можуть призвести до висловлення недовіри до свідка (дискредитації свідка). Правдивість показань свідка може, зазвичай, ставитися під сумнів будь-якою сторо­ною, і в тому числі — стороною, яка викликала цього свідка. Це означає, що прямий допит може передбачати висловлення недовіри, і це «жало» висловлення недовіри може «вжалити» під час прямого допиту.