<<
>>

§ 2. Управління кримінально- виконавчою службою. Органи виконання покарань та їх компетенція

Кримінально-виконавчій службі України притаманні всі ознаки системного явища. Оскільки служба утворюється із множинності елементів, які перебувають у взаємовідносинах, вона має ознаки ке­рованості.

Управління кримінально-виконавчою службою покладено на Державний департамент України з питань виконання покарань, що є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, виконує правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України. Департамент у своїй ді­яльності керується Конституцією та законами України, указами Пре­зидента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міні­стрів України. Слід зазначити, що діяльність Департаменту спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції. Це положення вказує на те, що діяльність кримінально- виконавчої служби узгоджується і перебуває у зв'язку з діяльністю органів юстиції.

Будь-який процес управління передбачає здійснення організуючої, виконавчої, розпорядчої та адміністративно-господарчої діяльності певним органом. Оскільки кримінально-виконавчу службу становить множинність елементів, тобто органів та установ виконання покарань, Департамент, керуючи ними, здійснює цілу низку функцій: плануван­ня, організацію, загальне керівництво, оперативне розпорядження, прогнозування, регулювання, облік та контроль. Але процесу управ­ління кримінально-виконавчою службою, притаманні і специфічні функції, зокрема, функція виконання кримінальних покарань. Ця функція є визначальною у всій діяльності органів та установ вико­нання покарань, оскільки ці органи, як уже вказувалося, наділені спеціальним статусом та зайняті спеціальною діяльністю — виконан­ням кримінальних покарань.

З метою реалізації передусім саме цієї функції Департамент у ході здійснення управління кримінально- виконавчою службою вступає у різноманітні правовідносини з метою задоволення всіх потреб кримінально-виконавчої служби. Ці право­відносини стосуються галузей адміністративного, господарського, цивільного, кримінального, трудового права. Принцип субординації та підпорядкованості органів та установ виконання покарань передбачає можливість управління кожним органом або кожною установою ви­конання покарань підпорядкованими їм процесами на відповідному рівні. У цій сфері такі органи або установи наділені владними повно­важеннями щодо управління підпорядкованими їм процесами.

Таким чином, відповідно до функцій, які покликаний виконувати орган управління, повноваження Департаменту можна поділити на:

- повноваження щодо планування діяльності служби;

- повноваження з організації та вдосконалення служби;

- повноваження щодо загального керівництва служби;

- повноваження щодо оперативного розпорядження справами служби;

- повноваження щодо прогнозування розвитку та діяльності служби;

- повноваження щодо регулювання, обліку та контролю за служ­бою.

Депаратамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, гербову печатку зі своїм найменуванням. Крім того, цей орган має спеціальний статус. Специфіка статусу обу­мовлена завданнями, які законодавець ставить перед Департаментом, а також тим, що цей орган не виконує більше ніяких функцій.

Основними завданнями Департаменту є:

- розроблення: пропозицій щодо формування та реалізації дер­жавної політики у сфері виконання кримінальних покарань; рекомен­дацій щодо організації тримання осіб, узятих під варту;

- забезпечення дотримання посадовими та службовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів: прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і від­бування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту; вимог законодавства в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, запобігання вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків засудженими і осо­бами, узятими під варту, та щодо них, їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, учинених в органах і установах виконання по­карань та слідчих ізоляторах, проведення дізнання у справах про такі злочини, провадження оперативно-розшукової діяльності;

- спрямування, координація та здійснення контролю за діяльніс­тю органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

- налагодження відповідно до законодавства міжнародного спів­робітництва з питань, що належать до його компетенції.

Для виконання покладених на нього завдань Департамент наді­лений необхідною компетенцією та здійснює взаємодію з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міні­стрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самовряду­вання, громадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав.

Діяльність Департаменту спрямовується Кабінетом Міністрів через Міністра юстиції. Для цього на Департамент покладена низка обов’язків. Департамент, зокрема:

- розробляє та подає на затвердження Міністром юстиції план заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Департаменту на відповідний рік;

- подає щороку Міністрові юстиції пропозиції до проекту Дер­жавної програми економічного і соціального розвитку України;

- розробляє і подає Міністрові юстиції проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України для внесення їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

- виконує доручення Міністра юстиції відповідно до актів Пре­зидента України та рішень Кабінету Міністрів України;

- подає Міністрові юстиції пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з питань захисту прав і свобод людини в умовах відбуван­ня кримінального покарання; забезпечує контроль за охороною уста­нов виконання покарань, слідчих ізоляторів та об'єктів кримінально- виконавчої служби, забезпеченням правопорядку та безпеки в них; бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних про­грам боротьби зі злочинністю;

- аналізує результати діяльності органів і установ виконання по­карань та слідчих ізоляторів, складає довгостроковий та оперативний прогноз криміногенної обстановки, готує на їх основі та подає Міні­строві юстиції пропозиції щодо підвищення ефективності функціо­нування кримінально-виконавчої служби, забезпечення правопоряд­ку та безпеки, посилення боротьби зі злочинністю;

- встановлює за дорученням Міністра юстиції зв'язки з міжна­родними організаціями, укладає угоди з відповідними органами іно­земних держав про співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань, боротьби із злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції.

Департамент у межах своїх повноважень на основі та на виконан­ня актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Проекти нормативно-правових актів Департаменту під­лягають погодженню з Міністром юстиції, а нормативно-правові акти Департаменту — державній реєстрації в установленому законо­давством порядку (тобто повинні проходити перевірку в Міністерстві юстиції). За погодженням з Міністром юстиції Департамент у разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Рішення Департаменту, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами ви­конавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами.

Структура Департаменту. Очолює його Голова, якого призна­чає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за 34

поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозиції Мі­ністра юстиції.

Голова Департаменту має заступників, у тому числі двох перших, яких призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції відповідно до пропозиції Голо­ви Департаменту.

Голова здійснює керівництво Департаментом і несе відповідаль­ність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови та керівників структурних підрозділів Департаменту.

Для вироблення рекомендацій з питань формування та реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, що належать до компетенції Департаменту, обговорення найважливіших напрямів його діяльності і проектів нормативно-правових актів, роз­гляду інших питань у Департаменті утворюється колегія у складі його Голови (голова колегії), перших заступників та заступників Голо­ви, представника Мін’юсту, керівників структурних підрозділів цен­трального апарату Департаменту та його територіальних органів управління, інших осіб.

Персональний склад колегії затверджує Голова Департаменту.

Представника Мін’юсту для включення до складу колегії Департа­менту визначає Міністр юстиції.

Організаційною формою роботи колегії є засідання. Періодичність проведення засідань колегії визначає Голова Департаменту.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Департаменту.

Для здійснення координації діяльності, пов’язаної з проведенням консультацій з громадськістю, сприяння реалізації громадянами кон­ституційного права брати участь в управлінні державними справами, врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень з питань формування та реалізації державної по­літики у сфері виконання кримінальних покарань діє громадська рада Департаменту, положення про яку затверджує Голова Департа­менту.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо осно­вних напрямів розвитку кримінально-виконавчої служби в Департа­менті можуть утворюватися наукова, науково-консультативна рада, комісії та інші дорадчі і консультативні органи, персональний склад і положення про які затверджує Голова Департаменту.

Граничну чисельність осіб рядового і начальницького складу, працівників центрального апарату Департаменту та його територіаль­них органів управління затверджує Кабінет Міністрів України.

Штатний розпис і кошторис Департаменту затверджує його Голо­ва за погодженням з Мінфіном.

Структуру центрального апарату Департаменту затверджує Мі­ністр юстиції.

Державний департамент України з питань виконання покарань має територіальні органи управління — управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях, Авто­номній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Голова Департа­менту приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію територіальних органів управління Департаменту. Ці органи забезпе­чують виконання кримінальних покарань на відповідній території, реалізують рішення і накази Департаменту на місцях, у межах своєї компетенції здійснюють поточне керівництво органами та установами виконання покарань у межах відповідної області (району, міста), інфор­мують центральний апарат Департаменту про стан органів та установ виконання покарань відповідної території, виконують інші функції щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої служби.

Очолює управління начальник, який призначається на посаду Головою Депар­таменту за погодженням з головами місцевих держадміністрацій. Крім того, Голова затверджує структуру і штатний розпис територіальних органів управління Департаменту, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я та поло­ження про них, визначає порядок надання та застосування найменувань установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

До органів виконання покарань віднесена також кримінально- виконавча інспекція.

Кримінально-виконавча інспекція — це орган виконавчої влади, підпорядкований Державному департаменту України з питань вико­нання покарань, який відповідно до законодавства здійснює діяльність з виконання кримінальних покарань у виді позбавлення права обі­ймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.

Крім цього, кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробу­ванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарань з випробуванням.

Структура і штатний розпис кримінально-виконавчої інспекції за­тверджується Головою Департаменту. У своїй діяльності кримінально- виконавчі інспекції керуються Конституцією України, іншими закона­ми та наказами Департаменту. Органи інспекції при виконанні покла­дених на них функцій використовують гербову печатку та штамп.

Очолює кримінально-виконавчу інспекцію начальник. Кількість персоналу інспекції визначається в розмірі 5 % від кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.

<< | >>
Источник: Кримінально-виконавче право : підручник / В. В. Голіна, К82 А. Х. Степанюк, О. В. Лисодєд та ін. ; за ред. В. В. Голіни і А. Х. Сте­панюка. - Х. : Право,2011. - 328 с.. 2011

Еще по теме § 2. Управління кримінально- виконавчою службою. Органи виконання покарань та їх компетенція:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -