§ 3. Установи виконання покарань

Установи виконання покарань — це такі організації, які безпосеред­ньо і виключно здійснюють виконання конкретних видів кримінальних покарань. Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально- виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

У межах, визначених законом, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарні батальйони.

З наведеного визначення випливає, що оскільки виключною ді­яльністю виправних, виховних установ та арештних домів є виконан­ня відповідних кримінальних покарань, то вони в повному обсязі належать до установ виконання покарань. Державна виконавча служ­ба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарні батальйони здій­снюють різні функції та завдання, серед яких є виконання деяких видів кримінальних покарань. Крім того, військові частини здійсню­ють функції організації та забезпечення несення військовозобов’язаними служби, державна виконавча служба здійснює примусове виконання рішень судів у цивільних та господарських справах, а також інших рішень судів. Тому ці органи не є установами виконання покарань.

До того ж органи та установи виконання покарань здебільшого утворюються Департаментом; що стосується військових частин, га­уптвахт і дисциплінарних батальйонів, то вони утворюються Мініс­терством оборони України.

Зупинимось докладніше на кожному з видів установ виконання покарань та інших органах, які виконують деякі види кримінальних покарань.

Арештні доми є видом установ виконання покарань, у яких за­суджені відбувають покарання у виді арешту. Оскільки цей вид по­карання пов’язаний з позбавленням волі, то в арештних домах ство­рюються умови для забезпечення фізичної ізоляції засуджених від зовнішнього світу та оточуючих. Умови тримання в арештних домах повинні відповідати режимним вимогам відбування цього покарання та забезпечувати роздільне тримання окремих категорій засуджених, нагляд за ними, а сам арештний дім — мати необхідну матеріально- технічну та побутову базу.

Вимоги до створення та внутрішньої і просторової організації арештних домів встановлюються законодавством.

В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповно­літні, яким на момент постановляння вироку виповнилося шістна­дцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Кримінально-виконавчі установи — це вид установ виконання покарань, в яких засуджені відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Діяльність з виконання вказаного покарання є основним завданням цих установ. Ці установи займають централь­не місце у кримінально-виконавчій службі. Пояснюється це тим, що покарання у виді позбавлення волі широко застосовуються судами України. У кримінально-виконавчих установах утримується пере­важна кількість засуджених до позбавлення волі.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально- виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально- виконавчі установи закритого типу (виправні колонії). Виправні коло­нії поділяються на колонії мінімального, середнього та максимально­го рівнів безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки, у свою чергу, поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня без­пеки із загальними умовами тримання.

Існування кримінально-виконавчих установ різних видів обумов­лено реалізацією вимоги закону про роздільне тримання засуджених до позбавлення волі (ст. 92 КВК України). Ця вимога спрямована на забезпечення ізоляції, запобігання негативному впливу, який може справити на засудженого вперше особа, яка вже відбувала покарання, для досягнення максимального педагогічного ефекту від покарання та для створення оптимальної системи кримінально-виконавчих установ. Роздільне тримання різних категорій засуджених дозволяє диференці­йовано застосовувати засоби і методи виправлення і ресоціалізації.

Для зручності сприйняття наведемо схему видів кримінально- виконавчих установ.

Кримінально-виконавчі установи мають статус юридичних осіб зі всі­ма правами та обов’язками, які передбачає закон для юридичної особи.

Організаційна та просторова структура кримінально-виконавчих установ встановлюється КВК України та нормативними актами Де­партаменту. Ці установи будуються за типовими проектами. У кримінально-виконавчих установах виділяються дві ізольовані зо­ни: житлова — для мешкання засуджених; виробнича — для роботи засуджених. У свою чергу житлова зона поділяється на такі дільниці: карантинну, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого конт­ролю; соціальної реабілітації. Ці дільниці ізолюються одна від одної. Види дільниць безпосередньо залежать від рівня безпеки колонії.

У житлових зонах розміщуються гуртожитки, їдальні, бібліотеки, кімнати психоемоційного розвантаження, приміщення для навчання, медична частина, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, кабінети для начальника установи, його заступників та інші приміщення та частини, необхідні для забезпечення діяльності установи та життєдіяльності засуджених.

На території установи обладнуються приміщення камерного типу і дисциплінарного ізолятора.

Житлова зона відокремлюється від виробничої коридорами, які проглядаються. Коридорами також відокремлюються приміщення камерного типу та дисциплінарного ізолятора. Між житловою та ви­робничою зонами обладнуються приміщення контрольно-перепускних пунктів та кімнати для обшуку та переодягання засуджених.

У будинку, де розташований контрольно-перепускний пункт для пропуску персоналу на територію установи, обладнуються кімнати для проведення побачень, приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

За межами установи, як правило, розташовуються склади продо­вольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, гаражі, аптеки та інші приміщення.

Нормативними актами Департаменту, зокрема Правилами вну­трішнього розпорядку, встановлюються правила та вимоги до облад­нання гуртожитків у колоніях і центрах, приміщень камерного типу та дисциплінарних ізоляторів.

Внутрішнє обладнання установ також залежить від рівня безпеки конкретної кримінально-виконавчої установи.

Організаційна структура кримінально-виконавчої установи. Очолює установу начальник, який має заступників. Начальник здійснює загаль­не управління установою, виконує розпорядчі, адміністративні, госпо­дарські та інші функції. Заступники начальника керують визначеними для них начальником установи окремими ділянками роботи, а також виконують функції начальника установи у разі його відсутності.

Кримінально-виконавча установа має відділи — оперативний відділ, відділ нагляду і безпеки, відділ по контролю за виконанням судових рішень, відділ соціально-психологічної роботи, відділ охорони, інтендантську та медичну служби. Вказані відділи очолюють відповідні начальники. Кожен з відділів організує та виконую конкретний сегмент роботи із засудженими, спрямований на досягнення завдань, які стоять перед кримінальним по­каранням та кримінально-виконавчим законодавством, а також на забез­печення належного виконання кримінального покарання.

Начальник кримінально-виконавчої установи має чергового по­мічника начальника установи, який сприяє та допомагає начальнику кримінально-виконавчої установи у виконанні його обов’язків.

Наступною організаційною ланкою, яка має найбільше наванта­ження, є начальники відділень соціально-психологічної служби. Ці посадові особи очолюють колективи засуджених та проводять з ними індивідуальну та загальну роботу, метою якої є виправлення та ресо- ціалізація засуджених. Серед посадових осіб кримінально-виконавчої установи є контролери, інспектори, молодші інспектори.

Як вже зазначено, кримінально-виконавчі установи поділяються на виправні колонії та виправні центри.

Виправні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які ви­конують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та дові­чного позбавлення волі.

Виховні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які викону­ють покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засу­джених неповнолітніх. Їх організаційна та просторова побудова відпо­відає тим режимним вимогам, які властиві установам цього виду.

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосов­но осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено у зв'язку із заміною не- відбутої частини покарання більш м'яким та за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (статті 82, 389 КК України).

Військові частини, гауптвахти та дисциплінарні батальйони. Дис­циплінарні батальйони призначені для виконання покарання у виді тримання засуджених військовослужбовців строкової служби в дисци­плінарному батальйоні. Військові частини та гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військово­службовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, покарання у ви­ді арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Організація і діяльність цих установ визначається Міністерством оборони України.