ПОДЯКИ

Будь-яка книга, яка пишеться тривалий час, не може бути само­стійною у широкому розумінні цього слова. Неминуче є люди, які впливають на її зміст та долю. Є й такі, без яких не доходить навіть до етапу задуму роботи.

Так само ця робота не була б можливою, якби я навчався в якомусь іншому навчальному закладі, ніж Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (назва року вступу). Незважаючи на її окремі недоліки, пов’язані із консервативністю адміністрації, навчан­ням та викладанням у ній великої кількості «випадкових» людей, Ака­демії дивним чином вдається зберігати талановитих, навіть геніальних, викладачів-професіоналів своєї справи. Також їй вдається зберігати дух та традиції, які мотивують сягнути вершин юриспруденції та орієнтува­тись на найвищі стандарти, — це знаходить особливий прояв у науках кримінально-правового циклу. Саме окремі викладачі та дух цього за­кладу збудили в мені підвищений інтерес до права. Саме Академія спо­нукала як до завчання юридичних догм, так і до особливого критичного осмислення юриспруденції та її конструкцій, що й дало початок цього дослідження.

Мої перші кроки у юридичній науці відбулися на гуртку кафедри кримінального права № 1 Академії. Дякую його керівнику — Юрію Ана­толійовичу Пономаренку, моєму неймовірному викладачу кримінального права. Юрій Анатолійович є прикладом того, як одна людина може вип­равляти недоліки всієї системи, як любов кожним своєї справи, відданість їй, неминуче, нехай і не відразу, приносить плоди. Він надихнув мене на математичну увагу до норм права та, водночас, на пошук та формування альтернативних, іноді зовсім протилежних усталеним, точок зору. Дякую також його відданій учениці Новіковій (Бордюговій) Катерині Андріївні за те, що залучила мене до академічної спільноти та мотивувала і навчала тому, як бути активним дослідником.

Я особливо вдячний моєму науковому керівнику, декану факультету підготовки кадрів для Державної пенітенціарної служби України Ака­демії, проф. Анатолію Хомичу Степанюку — людині, без якої я не займав­ся б кримінально-виконавчим правом. Глибина його філософської думки щодо виконання покарань встановила для мене високу планку у вивченні цієї галузі. його наставництво та безумовна підтримка усіх ініціатив до­помогли мені набратись достатньої впевненості для вступу в аспірантуру. Але найголовніше — Анатолій Хомич, окрім того, що став моїм наставни­ком, став моїм другом. Він морально підтримував та допомагав мені на найскладніших етапах мого професійного життя. Дякую Вам, Анатолію Хомичу, за цю підтримку та теплоту нашого спілкування.

Я надзвичайно вдячний моєму вчителеві — Ірині Станіславівні Яко- вець, доктору юридичних наук, завідувачу відділу дослідження проблем кримінального та кримінально-виконавчого права Інституту вивчен­ня проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, за те, що дозволила доторкнутися та перейня­ти частину її справді неймовірних практичних та теоретичних знань про кримінально-виконавчу систему. Саме вона навчила мене тонкощів українського кримінально-виконавчого законодавства та системи вико­нання покарань. Саме вона вміло давала мені впевненість у моєму потен­ціалі і, водночас, своїм прикладом демонструвала мою обмеженість, що й досі спонукає мене до розвитку. На додаток, я дякую Ірині Станіславів- ні за демонстрацію прикладу невтомної продуктивності, а також за цінні поради щодо моїх робіт. До речі, ця подяка стосується й влучних порад до цієї монографії.

Безмежна вдячність моєму французькому вчителеві — Мартін Ерцог- Еванс (Martine Herzog-Evans), професору Університету м. Реймс, за зго­ду бути моїм науковим керівником та віру у мене, не дивлячись на мою лінгвістичну обмеженість на перших порах нашого знайомства. Дякую за справжню боротьбу з важким випадком французької бюрократії заради того, щоб я отримав можливість приїхати навчатися до Вас всупереч усім формальним перепонам.

Я вдячний іще одному міжнародному авторитету пенітенціарного права — Дірку Ван Зіль Сміту (Dirk van Zyl Smit), професору Університету Ноттінгема (Англія), батькові Європейських в’язничних правил, за цікаві дискусії з приводу моєї роботи, а також за надані для неї коментарі.

Також дякую людям, без яких ця книга не була б повноцінною:

— Євгену Юхимовичу Захарову, директору Харківської правоза- хисної групи, за залучення мене до правозахисної діяльності, не­змінну підтримку моїх ініціатив, у тому числі щодо публікації цієї роботи;

— Юрію Романовичу Мірошниченку, народному депутату, Голо­ві підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Вер­ховної Ради України з питань законодавчого забезпечення право­охоронної діяльності, та його на диво проактивній помічниці Юні Абдулвагабівні Шайхалієвій за створення майданчика, на якому обговорювались деякі ідеї цієї роботи, і за сприяння їх подальшій об’єктивації у нормах законодавства;

— Івану Миколайовичу Остренку, колишньому начальнику Управ­ління режиму, нагляду і безпеки Державної пенітенціарної служби України, за корисні дискусії щодо практичних, так би мовити, «ре­жимних» аспектів ідей щодо лібералізації обмежень прав;

— Богдану Миколайовичу Плахотному, старшому інспектору відділу нагляду і безпеки Піщанської виправної колонії № 59, а також ін­шим численним співробітникам пенітенціарних установ в Україні та за кордоном, з якими я мав нагоду дискутувати та отримати фідбек щодо тематики цієї книги.

Дякую Французькому інституту в Україні та Уряду Франції за те, що обрали мене стипендіатом Уряду Франції для навчання у докторантурі у цій прекрасній країні; проф. Анатолію Павловичу Гетьману, проректору з наукової роботи Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, за доброзичливе сприяння у подоланні адміністративних пере­пон, пов’язаних із одночасним навчанням у двох навчальних закладах; проф. Олів’є Дюперону (Olivier Duperon), декану юридичного факультету Університету Реймса (Франція), за незамінну адміністративну підтримку в процесі вступу до університету, де здійснювалась значна частина цього дослідження.

Нарешті, дякую Ніні Дмитрівні Залімській за таку потрібну значну допомогу у редагуванні української версії цієї роботи, а також Олегу Ана­толійовичу Мірошниченку за професійність й інтерактивну співпрацю в процесі її комп’ютерного оформлення.