§ 3. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі

У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засу­джених застосовуються заходи як заохочення, так і стягнення.

Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених.

3) грошова премія; 4) нагородження подарунком; 5) дострокове знят­тя раніше накладеного стягнення; 6) дозвіл на виїзд до близьких ро­дичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні (не більше одного разу на місяць).

При цьому враховуються дві підстави застосування таких заходів: 1) сумлінна поведінка; 2) сумлінне ставлення до праці. Під сумлінною поведінкою розуміється виконання покладених на засудженого обов’язків, дотримання правил громадського порядку, правил проживання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру; сумлінним ставленням до праці є виконання поставлених завдань якісно й у вста­новлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов’язків тощо. Засуджені, які стали на шлях ви­правлення або сумлінною поведінкою й ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представ­лені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно- дострокового звільнення від відбування покарання.

При заохоченні адміністрацією виправного центру до засуджено­го застосовується один захід заохочення. Проте власником підпри­ємства, установи, організації або уповноваженим ним органом до засуджених, які у них працюють, можуть додатково застосовуватися заходи заохочення, що передбачені законодавством про працю.

Заходами стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі, є: 1) попередження; 2) догана; 3) сувора догана;

4) заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;

5) заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; 6) поміщення в дисциплінарний ізо­лятор строком до десяти діб.

При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви й об­ставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку, оскільки накладені стягнення мають відповідати тяжкості й характеру про­ступку засудженого. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення про­ступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців із дня вчинення проступ­ку. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, не­гайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

Якщо протягом шести місяців із дня відбуття стягнення засудже­ний не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засуджено­го перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продо­вжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громад­ський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідаль­ності відповідно до ст. 390 КК України.

Правом застосування заходів заохочення й стягнення до осіб, за­суджених до обмеження волі, користуються у повному обсязі началь­ник виправного центру, а також його прямі начальники.

Заступник начальника виправного центру має право застосовува­ти заходи заохочення у виді: 1) оголошення подяки, 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і 3) дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді: 1) попередження, 2) до­гани і 3) суворої догани.

Начальник відділення соціально-психологічної служби виправно­го центру має право застосовувати заходи заохочення у виді: 1) оголо­шення подяки і 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді; 1) попередження, 2) до­гани і 3)суворої догани.

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово й усно та відображаються в особовій справі засудженого.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що являє собою виправний центр?

2. Яким чином направляються засуджені до обмеження волі до виправних центрів?

3. Поясніть правовий статус осіб, засуджених до обмеження волі.

4. Чи мають засуджені до обмеження волі право на коротко­часні виїзди за межі виправного центру?

5. В якому обсязі на засуджених до обмеження волі поширю­ється законодавство про працю?

6. Які заходи заохочення і стягнення застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі?

7. Який порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі, і які посадові осо­би мають право їх застосовувати?