Ознаки юридичних презумпцій.
М. Давидова виділяє наступні ознаки юридичних презумпцій257.
1. Презумпція - це ймовірне припущення. За своєю природою вона побудована на зв’язку явищ у формі статичної закономірності та є індуктивним умовиводом, який наближає до істини, але не гарантує її досягнення.
Ступінь ймовірності припущення може бути при цьому різним.2. Презумпція - правове становище, яке в обов’язковому порядку має бути закріплене в тексті нормативно-правового акта. Правильним видається твердження тих авторів, які в якості правової презумпції розглядають тільки положення, закріплені в законі у вигляді самостійного нормативно-правового припису.
3. Презумпція вказує на наявність або відсутність обставин, що мають юридичне значення і тягнуть юридичні наслідки, тобто закріплює певні юридичні факти.
4- Презумпція регулює суспільні відносини, бо передбачає необхідність визнання відповідних обставин встановленими без спеціальних доказів.
5. Презумпція є юридичним припущенням, тобто діє остільки, оскільки не доведено (не встановлено) інше.
Проблема співвідношення презумпції з інтими категоріями також є досить традиційною, однак, багато її аспектів залишаються дискусійними, інші - ще не отримали достатньо ґрунтовного висвітлення в теоретико- правовій літературі.
Найбільш близькі до юридичних презумпцій за соціальною природою є фактичні презумпції. Під фактичною презумпцією розуміють презумпцію, не закріплену в нормах права. її достовірність підтверджується здоровим глуздом і практичним досвідом. Юридичного значення така презумпція не
2Ъ7Давыдова M. Л. Юридическая техника : проблемы теории и методологии. - С. 241.
має і використовується в якості мотиву або для закріплення норми права, або для логічного обґрунтування правозастосовного акта.
Залежно від способу формування фактичні презумпції поділяються на:
1) сформульовані на основі здорового глузду та життєвого досвіду (наприклад, презумпція неправильного сприйняття інформації внаслідок несприятливих погодних умов, використовувана при оцінці достовірності показань свідків);
2) сформульовані на основі наукових досліджень (презумпція високого ступеня ймовірності наявності в акцентації особистості істероїдно-демон- стративного типу психологічної установки на брехню і приховування інформації).
За ступенем достовірності фактичні презумпції класифікують на обґрунтовані та необґрунтовані ^явні).Уявного характеру презумпція може набувати у випадках, коли певні узагальнення абсолютизуються, або розглядаються окремо від інших доказів (наприклад, якщо людина хвилюється під час допиту, це далеко не завжди свідчить про те, що вона щось приховує; присутність на місці злочину ще не доводить, що людина його вчинила).
Щоб визначити співвідношення правових і фактичних презумпцій, необхідно виділити їх спільні та відмінні ознаки. Головною рисою, яка об’єднує аналізовані категорії, є їх соціальна сторона, тобто узагальнення попереднього досвіду розвитку суспільних відносин, що дозволяє з певною часткою ймовірності припустити, які факти, обставини, події будуть мати місце в даному конкретному випадку. Логічною підставою всіх презумпцій є метод неповної індукції. Об’єднує юридичні та фактичні презумпції і те, що вони необхідні в процесі правового регулювання - у правотворчості та правореалізації. Презумпції дозволяють компенсувати недолік фактичної інформації тоді, коли достовірні знання про певну подію чи явище отримати неможливо[149].
Досить великі при цьому відмінності, які існують між розглянутими видами презумпції.
По-перше, якщо структура правової презумпції характеризується наявністю двох сторін: соціальної і юридичної, то у фактичної презумпції юридична сторона відсутня. Фактична презумпція не отримує нормативного закріплення, існує лише у свідомості законодавця або правозастосовувача, в наукових дослідженнях та інших неофіційних джерелах.
По-друге, фактична презумпція характеризується більшим ступенем імовірності, тому єдиним критерієм її оцінки є істинність, достовірність. Для юридичної презумпції обґрунтованість і відповідність фактичним відносинам менш суттєві, у порівнянні з юридичною значущістю та ефективністю.
По-третє, відмінність можна провести за способом спростування. Юридичні презумпції спростовуються в установленому законом порядку, відповідно до процесуальної форми.
Процес спростування або підтвердження фактичних презумпцій відбувається «автоматично» в результаті виявлення284 нових фактів, з’ясування тієї чи іншої достовірної інформації. Часто цей процес не виходить за рамки свідомості правозастосовувача.
По-четверте, значення презумпцій в правовому регулюванні розрізняється таким чином, що правова презумпція має безпосереднє значення, тобто регулює суспільні відносини: законодавець з її допомогою встановлює загальне правило регулювання, а правозастосовувач визначає розвиток конкретних правовідносин. Значення фактичних презумпцій - опосередковане. Законодавець не закріплює їх у правових приписах, а лише використовує як підставу для формулювання правила поведінки (наприклад, презумпція нерозуміння малолітньою особою суспільної небезпеки своїх дій є підставою для нормативного закріплення віку, з якого може наставати юридична відповідальність).
Правозастосовувач використовує фактичну презумпцію лише як логічний прийом мислення при формуванні свого переконання, не надаючи юридичного значення презюмованому факту (наприклад, протиріччя вербальної і невербальної інформації, отриманої під час допиту, дозволяють засумніватися в правдивості показань, але не дають для цього юридичних підстав).
13.3.