Логіка нормативно-правового акта.
Учені-юристи традиційно надають невеликого значення логічним правилам. Справа в тому, що багато хто вважає їх досить простими і дуже доступними. Справді, всі ми мислимо, обдумуємоякусь проблему, навіть не замислюючись про те, як це робимо, і в принципі досягаємо бажаних результатів у процесі розумової діяльності.
Але які ці результати насправді - позитивні чи негативні, ефективні чи не зовсім? Самого себе пізнати й оцінити досить складно. Ось чому такі науки про людину як логіка і психологія з’явились досить пізно, лише у XX ст.Логіка - це правила мислення, хідміркувань, вироблення умовиводів. Справжня логіка - це теоретична наука, галузь філософії, завданням якої є формальне концептуальне вивчення норм дійсності. Логіка - загальний метод міркування, техніка мислення, що має універсальний характер, незалежно від розглядуваного об’єкта або науки. Така наука логіки - це чиста логіка чи формальна логіка.
Право - це втілення історії розвитку народу. Ось чому з правом не можна поводитися, як із книгою з математики, утримуючи ще й аксіоми. Так, застосування принципів та основних напрямків формальної математичної логіки в юридичній логіці є абсолютно необхідним для справедливості суджень юриста. He слід перебільшувати її значення. Чиста або математична логіка - це фундаментальна і невблаганна логіка, створена одночасно на базі систематизації, пунктуальності та найбільших тонкощів аналізу. Така логіка потрібна в юриспруденції далеко не завжди. Більше того, вона може викривити погляд на соціальну дійсність.
У праві часто потрібна логіка не чиста і сувора, не формальна та невблаганна, не фундаментально математична, що відрізняється сліпою пунктуальністю, а логіка реальна, логіка врахування багатьох чинників.
Юридична логіка - це логіка, яка діє в контексті соціальних умов, політики державної влади та груп людей.
Отже, це є цілеспрямована логіка.
Вона не є логікою інертного світу, а належить реальному світові, живому і діючому. Юридична логіка займається визначенням кількості фактів випадковості, які трохи пом’якшують абсолютну строгість формальної логіки.Хотілося б відразу ж застерегти від змішування логіки права як логіки цілеспрямованої та логіки соціального замовлення. Юридична логіка - це логіка врахування багатьох чинників, що дозволяє досягти певного результату, але, можливо, на збиток швидкості прийняття рішень.
Особливості юридичноїлогіки.
Встановлення завдань, вибір засобів, діалектичнеспіввідношення між цілями й засобами, ієрархія цінностей, змінність правил, гнучкість норм
права - все це відхиляє юридичнулогікудо зон різноплановості, змінності 125 та неточності ідей, що віддаляють юридичні міркування від формальної строгості та логічної досконалості математиків і комп’ютерників.
Отже, юридична логіка характеризується своєрідністю. Розглянемо її особливості.
1. Під час прийняття юридичного рішення (нормативного або індивідуального) необхідно встановлювати завдання, які будуть основними.
2. Юридичне рішення завжди передбачає вибір засобів, а також вимагає знаходити оптимальне співвідношення між цілями й засобами.
3. B основі юридичного рішення лежить система цінностей. Важливо встановити ієрархію цінностей для того, щоб прийняти правильне рішення.
4. Юридичні правила мінливі, регулюють соціальне життя, що перебуває в динаміці. Норми права натомість - гнучкі. Так, сьогодні суспільство ще не може дати безкоштовну вищу освіту всім, хто забажає її отримати. Якщо економічна ситуація стане більш сприятливою, то, можливо, і вища освіта повністю стане безкоштовною, як, наприклад, у скандинавських країнах. Bce це виводить юридичнулогікув зонурізноплановості, мінливості, неточності ідей, які віддаляють юридичні судження від формальної строгості та від логічної досконалості математиків і комп’ютерників.
Фактори, що впливають на правотворчу логіку.
Факторів, що впливають на правотворчулогіку, безліч.
їх вплив неоднозначний і тому неоднаковий. Перерахуємо лише деякі з них:- соціальні умови;
- політика;
- мораль;
- настрої людей;
- забобони;
- громадська думка;
- світогляд законодавців;
- переконання законодавців у прийнятому ними рішенні;
- їх переваги.
Вираз «юридична логіка», або «логіка права», може спочатку здатися оманливим, оскільки створює уявлення, що існує наука логіки права, відмінна від формальної логіки. Насправді немає специфічної науки юридичної логіки, а є тільки особливе використання формальної логіки щодо юридичних міркувань і дій, їх застосування з урахуванням усіх вказаних вище факторів. Багато з цих міркувань і дій мають ірраціональний характер.
Законодавець все-таки повинен прагнути, наскільки це можливо, працювати швидше в раціональномуключі, ніжвірраціональному, приймаючи до уваги накопичений ним досвід, а не прислухатися весь час до своєї інтуїції, більше в спокої, ніж з почуттями чи емоціями, швидше у відповідності з соціальними умовами, ніж по справедливості. Юридична логіка повинна
126 обов’язково адаптуватися до потреб реальності та разом з тим зберегти вимоги раціональності[43].
Одним словом, юридична логіка має бути швидше логікою ефективності та логікою суспільства, ніж чисто абстрактною та іноді сліпою логікою. Юридичналогіка не має бути «розмитою», гнучкою і нестійкою, оскільки це швидко позбавить юридичні конструкції і правові ситуації всяких гарантій, а право - авторитету.
Перехід суспільства до ринкової економіки чітко виявив необхідність саме в юридичній логіці, а не в логіці формальній, згідно з якою ринковою вважається така економіка, якій притаманні всі необхідні їй атрибути. Безоглядне введення ринкових начал (приватизація, приватна власність, вільна конкуренція, розширення свободи роботодавців у використанні найманої праці) та встановлення капіталізму після багатьох десятиліть радянського життя боляче вдарили по багатьох верствах суспільства.
Значення логічних правил.
Облік багатьох факторів у процесі правотворчої діяльності стає нормою при тій складності, яку знайшла сучасна дійсність. Спрощений підхід до вирішення юридичних питань і складання нормативно-правових актів здатний завдати реальної та чималої шкоди.
Яких результатів дозволяє досягти використання логічних правил у правотворчій діяльності?
Юридична логіка дає можливість:
1) вибрати головну мету з переліку тих цілей, які заслуговують уваги при впорядкуванні суспільного життя;
2) забезпечити точність у процесі правового регулювання;
3) виробити оптимальне юридичне рішення;
4) досягти справедливості при вирішенні загальних правових проблем fy процесі правотворчості) і конкретних юридичних справ fy правозастосуванні);
5) реалізувати принцип гуманізму на практиці;
6) зробити реальними права і свободи громадян та забезпечити їх захист;
7) гарантувати недопущення помилок у процесі прийняття юридичних рішень.
Система логічних вимог (правил) у правотворчості.
Характер юридичної логіки накладає відбиток на логічні правила, що використовуються при складанні нормативно-правових актів. Таких правил досить багато. Деякі логічні правила мають загальний характер. Вони важливі при прийнятті всіх юридичних рішень (нормативних та індивідуальних) і при складанні всіх правових документів.
Назвемо загальні логічні правила:
і. Однаковерозуміння термінів.
2. Узгодженістърізнихчастпин правового документа.
3. Узгодженістърізних правовихдокументів.
4. Відсутність протиріч між частинами правового документа.
5. Відсутність протиріч міжрізними правовими документами.
6. Послідовністьрозумовихоперацій, використовуваних при побудові правових актів.
7. Переконливість правових документів[44].
Специфічні логічні правила, які використовуються в процесі право- творчості:
1. Обгрунтування мотивів прийняття нормативно-правового акта (правило мотивації).
2. Відповідність нормативно-правового акта загальним принципам системи законодавства.
3. Однорідність правових узагальнень, які розміщені в нормативно- правовому акті (правило галузевої типізації).
4. Класифікація нормативних приписів.
5. Регламентування всіх елементів логічної норми права.
6. Забезпечення нормативних приписів санкціями.
7. Відсутність дублювання нормативних приписів.
Вже одне перелічування логічних правил, які потрібно виконати у процесі правотворчості, показує, що суб’єкти правотворчості змушені виконувати дуже складну інтелектуальну роботу, до якої належить правотворчість. I це вселяє повагу до них навіть при тому, що вони на цьому шляху інколи допускають помилки.
Розглянемо логічні правила правотворчості.
L Обґрунтування мотивів прийняття нормативно-правового акта. (Правило мотивації).
Для суспільства оптимальним варіантом є ситуація, коли людина як розумна істота будує свою поведінку згідно з нормами права не під страхом примусу, а добровільно. У такому випадку не треба витрачатися на забезпечення контролю поведінки таких громадян і застосовувати апарат примусу, якщо буде потрібна його корекція.
Для забезпечення добровільності виконання закону слід вживати певних заходів. Одним із ефективних способів є вказівка в самому нормативно- правовому акті на причини, мотиви його прийняття, цілі і завдання, які законодавець при цьому переслідує. He зайвим буде назвати й головну ідею закону.
Bce це становить інформацію для адресатів нормативно-правового акта. Найчастіше мотивування створення нормативно-правового акта закладено в його преамбулі. Але це не обов’язкове правило.
Ha сьогодні спеціалізація норм права досягла високого рівня. Давно минув час, коли, як у «Руській Правді», в одному нормативно-правовому
128 акті можна було знайти кримінально-правові, цивільно-правові та сімейно- правові норми права.
Комплексні нормативно-правові акти, в яких містяться норми, що належать до різних галузей права, поза всяким сумнівом, є анахронізмом. У нормативно-правовому акті повинні міститися нормативні узагальнення, що регулюють однорідні відносини, і тому самі норми повинні мати однакові родові ознаки і структурний тип.
II. Класифікація нормативних приписів.
Її суть полягає в розподілі правового матеріалу по класах (групах, видах) відповідно до обраних критеріїв. Ця робота полягає в упорядкуванні юридичних норм на основі аналогій та відмінностей.
Класифікація дозволяє встановити логічний порядок, чітке і навіть геометричне розмежування правових явищ, а при необхідності - формальну ієрархію понять, феноменів і ситуацій права. Класифікація зведе воєдино явища, на перший погляд, відмінні одне від одного, які будуть поставлені в певному порядку з метою полегшити їх розгляд, аналіз та тлумачення.
У праві використовується багато класифікацій. Наприклад, існують різні класифікації осіб (фізичні та юридичні особи; правоздатні та неправоздатні), класифікації суб’єктивних прав (речові, особисті та інтелектуальні права; майнові та немайнові права), класифікації речей та майна.
Існують також різні класифікації юридичних актів, зобов’язань, правопорушень та заходів відповідальності, видів збитків і способів їх відшкодування, класифікації злочинів і покарань у Кримінальному кодексі України. Bci ці класифікації становлять великий інтерес як щодо ясності норм права, так і щодо їх юридичного аналізу та застосування. Класифікації є визначальним елементом розвитку та вдосконалення системи права в цілому.
III. Регламентування всіх елементів логічної норми права.
Основне правилологіки, якого необхіднодотримуватися в правотворчій роботі, свідчить, що в нормативно-правовому акті логічна норма права повинна бути представлена у повному складі. Відсутність хоча б одного її елементу свідчить про її неповноцінне правове регулювання і непрофесіоналізм розробників законодавчого акта.
Логічна норма права - це уявна побудова нормативного матеріалу за схемою: «якщо - то - інакше». Ця узагальнена схема згодом може бути розбита на дрібні елементи. Кількість елементів нормативно-правового акта відрізняється залежно від характеру регульованих ним суспільних відносин.
Наведемо приблизний, але далеко не повний перелік елементів, які можуть становити правило поведінки:
- суб’єкти правовідносин;
- об’єкти правовідносин;
- суб’єктивні права;
- юридичні обов’язки;
- пільги;
- умови, за яких діє правило поведінки;
- заходи заохочення;
- санкції;
- способи вирішення конфліктів;
- механізми підтримки санкцій Cix виконання).
IV. Забезпечення нормативних приписів санкціями.
Правило забезпечення нормативних приписів санкціями є аксіоматичним. Особливість норм права полягає в тому, що вони встановлюються під загрозою накладення на суб’єктів правовідносин несприятливих наслідків.
Щодо встановлення санкцій у нормативно-правовому акті необхідно дотримуватися таких правил:
- санкції відповідають тяжкості правопорушення;
- процедура накладання санкцій має бути визначеною;
- наявність вказівки на механізм виконання санкцій;
- відсутність дублювання нормативних приписів.
Слід розуміти суть механічного дублювання, тобто ситуації, коли через недогляд розробники вводять утекст нормативно-правового акта тотожний або аналогічний нормативний припис. Цю ситуацію можна сміливо кваліфікувати як правотворчу помилку.
6.4.