Правове регулювання страхування в окремих країнах

Азербайджанська республіка

Правові відносини у сфері страхування в Азербайджанській республіці регулюють в основному такі нормативно-правові ак­ти: Закон Азербайджанської республіки «Про страхування» від 25.06.99, Закон Азербайджанської республіки «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у Азербайджанській республіці» від 07.07.96, відповідні положення Цивільного кодексу Азербайджанської республіки від 28.12.99, нормативні акти відповідного органу виконавчої влади.

Закон Азербайджанської республіки «Про страхування» (далі — Закон) від 25.06.99 спрямований на розвиток і надійне здійс­нення страхової справи, захист прав та інтересів страхувальників, на забезпечення фінансової стабільності страховиків, регулює здійснення професійної діяльності (експертної, актуарної, бро­керської і продукторської діяльності) фізичних і юридичних осіб, їхні відносини, що випливають зі страхових договорів, установ­лює повноваження держави у сфері страхування.

Закон складається з шести глав, а саме:

Глава І.

Глава ІІ. Організація страхової справи — ст. 7. Засновники страховиків; ст. 8. Вимоги до статутного капіталу; ст. 9. Обме­ження участі страховика у капіталі юридичних осіб; ст.

Глава XXX. Страховий договір — ст. 25. Укладення страхового договору; ст. 26. Зміст страхового договору; ст. 27. Строк чинно­сті страхового договору; ст. 28. Припинення страхового догово­ру; ст. 29. Визнання страхового договору недійсним; ст. 30. Стра­хові внески і тарифи; ст. 31. Сплата страхової виплати; ст. 32. Відмова від страхової виплати; ст. 33. Невитребувана страхова сума; ст. 34. Обов’язки страхувальника; ст. 35. Обов’язки страхо­вика; ст. 36. Заміна страхування у страховому договорі; ст. 37. Право регресної вимоги.

Глава XV. Основи і стабільність страхової діяльності — ст. 38. Об’єкти, сфери і форми страхування; ст. 39. Основи фінан­сової стабільності; ст. 40. Спеціальне забезпечення; ст. 41. Вимо­ги до спеціального забезпечення; ст. 42. Використання спеціаль­ного забезпечення; ст. 43. Цінності, що зберігаються як спеціальне забезпечення; ст. 44. Страхові резерви; ст. 45. Розмі­щення страхових резервів; ст. 46. Нормативи забезпечення плато­спроможності страховика; ст. 47. Передавання портфеля страху­вання життя при банкрутстві; ст. 48. Передавання портфеля страхування при реорганізації страховика.

Глава V. Державний контроль за страховою діяльністю — ст. 49. Обов’язки відповідного органу виконавчої влади у сфері страхування; ст.

Глава VX. Підсумкові положення — ст. 53. Облік і звітність; ст. 54. Аудит і контроль; ст. 55. Відповідальність за порушення страхового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону страхування — це відносини у сфері захисту майна і майнових інтересів страхувальника.

Об’єкти, сфери і форми страхування визначено у ст. 38 Зако­ну. Так, об’єктами страхування визнаються: життя, здоров’я, працездатність; майно; майнові інтереси, пов’язані з відповідаль­ністю за завдання шкоди іншим особам, що не суперечать зако­нодавству. Сфери страхування: страхування життя і види стра­хування, не пов’язані зі страхуванням життя.

size=2 color=black face="Times New Roman">Страхування життя — здійснюється на випадок смерті, втрати здоров’я, повної або часткової втрати працездатності, вна­слідок дожиття до певного віку або інвалідності застрахованої особи. Страхування, не пов’язане зі страхуванням життя, — страхування ризиків, пов’язаних з відповідальністю, майном і майновими інтересами страхувальника, з відшкодуванням йому шкоди, завданої при настанні страхового випадку.

Форми страхування: добровільна та обов’язкова.

Відповідно до Закону страхувальником визнається фізична особа (крім осіб з обмеженою дієздатністю або дієздатність яких обмежена судом, а також недієздатних осіб), яка уклала договір зі страховиком або на користь якої укладено страховий договір, або юридична особа. Страховик — це створена з метою здійснення тільки страхової і повторної страхової діяльності страхова орга­нізація, що одержала в установленому законодавством порядку особливу згоду і є юридичною особою.

Договір страхування від збитків. За даним договором одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію) у разі настання передбаченої в договорі події (страхового випадку) відшкодувати другій стороні (страху­вальникові) або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачеві), завдані внаслідок цієї події збитки у застра­хованому майні або збитки у зв’язку з іншими майновими інтере­сами страхувальника (сплатити страхове відшкодування) у межах визначеної договором суми (страхової суми).

Договір страхування життя, договір страхування від індиві­дуальної аварії. За цими договорами одна сторона (страховик) зо­бов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), що сплачується другою стороною (страхувальником), сплатити одночасно або виплачувати періодично обумовлену договором суму (страхову суму) у разі досягнення самим страхувальником або іншою зазначеною в договорі особою визначеного віку, його смерті або завдання шкоди його здоров’ю, або настання в його житті іншої передбаченої договором події (страхового випадку).

Привертає увагу встановлена ст.

Державний контроль за страховою діяльністю з метою захисту інтересів страхувальників, страховиків та інших учасників стра­хового ринку, а також прав та інтересів держави здійснює орган виконавчої влади — Державний страховий контроль при Кабінеті міністрів Азербайджанської республіки.

Китайська народна республіка

Правове регулювання відносин у сфері страхування в Китай­ській народній республіці (далі — КНР) здійснюються в основ­ному такими нормативно-правовими актами: Законом «Про стра­хування» КНР (далі — Закон), який набрав чинності з 01.10.95, Правилами, що регулюють діяльність страхових компаній у КНР, що набрали чинності з 01.03.2000.

Метою Закону є регулювання страхової діяльності, захист за­конних прав та інтересів суб’єктів страхової діяльності, посилен­ня контролю, регулювання страхового бізнесу і забезпечення йо­го ефективного розвитку.

Закон є комплексним джерелом права і містить норми як циві­льного, так і адміністративного права. Закон складається з вось­ми глав, а саме: гл. 1. Загальні положення; гл. 2. Договір страху­вання; гл. 3. Страхова компанія; гл. 4. Правила здійснення страхових операцій; гл. 5. Страховий нагляд і регулювання стра­хової діяльності; гл. 6. Страхові агенти і страхові брокери; гл. 7. Юридична відповідальність; гл. 8. Додаткові положення.

Відповідно до ст. 2 Закону страхування — це операції комер­ційного страхування, за якими особа, що бажає укласти договір страхування, відповідно до договору сплачує страховикові стра­хові премії, а страховик несе зобов’язання сплатити відшкоду­вання за фактом матеріальної втрати або пошкодження в разі на­стання події, передбаченої договором, або сплатити страхову суму в разі смерті, травми або втрати працездатності застрахова­ним, а також у разі захворювань, після досягнення застрахованим певного віку або спливу певного періоду за договором.

Виходячи зі змісту ст.

Страховий випадок — це подія, передбачена страховим по­криттям за договором страхування.

size=2 color=black face="Times New Roman">Учасниками страхових правовідносин є: 1) заявник — сто­рона договору, яка бажає укласти договір страхування і зо­бов’язується сплатити внески за договором страхування; 2) за­страхований — особа, чиє майно або особистість захищені договором страхування, і яка має право звертатись за виплатою відшкодування. Заявник може бути застрахованим; 3) вигодона- бувач — за договором страхування життя особа, яка призначена заявником або застрахованим і має право вимоги на страхову ви­плату від страховика. Заявник або застрахована особа можуть бу­ти вигодонабувачами; 4) страховик — страхова компанія, яка уклала договір страхування і зобов’язана відшкодувати шкоду або здійснити страхові виплати. Страховик може бути створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю або бути дер­жавною компанією. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика — 500 млн юанів.

Згідно зі ст. 9 Закону договір страхування — це домовле­ність, в якій визначені і погоджені права і зобов’язання страхови­ка і особи, що бажає укласти договір страхування. У контексті страхового інтересу привертають увагу положення ст. 11 Закону. Так, заявник повинен мати страховий інтерес стосовно до об’єкта страхування. Договір страхування є недійсним у разі, якщо заяв­ник не має страхового інтересу. Страховим інтересом визнаєть­ся законний інтерес, який заявник має стосовно до об’єкта стра­хування. Закон містить окремі визначення договору страхування майна (ст. 32) і договору страхування життя (ст. 51). Договором страхування майна вважаються договори, об’єктом яких є май­но і пов’язані з ним інтереси. За договором страхування життя застраховано життя і тіло людини.

Крім того, у положеннях ст. 49 міститься визначення страху­вання відповідальності, під яким розуміють страхування відпові­дальності страхувальника щодо виплати відшкодування третім особам відповідно до законодавства.

Державним органом, який регулює недержавне страхування в країні, є Комітет нагляду за страховою діяльністю КНР (CIRC — China Insurance Regulatory Commission). Для створення страхової компанії треба одержати дозвіл CIRC. Строк розгляду заяви — шість місяців. Основні умови договору страхування і базові став­ки страхових премій для основних видів страхування встановлює

1  регулює CIRC.

Латвійська республіка

Правовий статус страхових товариств, філіалів іноземних страховиків, страхових посередників і перестраховиків, регламен­тація їхньої діяльності і нагляду за ними встановлює Закон Лат­війської республіки «Про страхові товариства і нагляд за ними» (далі — Закон), ухвалений Сеймом 10.06.98 і обнародуваний пре­зидентом держави 30.06.98.

Закон складається із 12 глав, а саме: гл. І. Загальні положення; гл. ІІ. Ліцензування страховика; гл. ІІІ. Обмеження діяльності страховика; гл. IV. Власні кошти і резервний капітал страховика; гл. V. Технічні резерви; гл. VI. Вкладення страховика; гл. VΠ. Бухгалтерський облік і звіти про діяльність страховика; гл. VIZL Перестрахування, співстрахування і передача договорів страху­вання; гл. ІХ. Особливості процесу ліквідації і неплатоспромож­ності страховика; гл. Х. Страхові посередники; гл. ХІ. Захист ін­тересів застрахованих; гл. Хіі. Нагляд за страхуванням.

Відповідно до ст. 1 Закону страхування — це передача ризи­ку можливого збитку страхувальникові або застрахованого стра­ховикові. Страхування визнається добровільним, за винятком ви­падків, коли законом установлено інше.

Страховиком визнається внесене в комерційний регістр: а) ко­мерційне товариство у формі акціонерного товариства або коопе­ративне товариство взаємного страхування; б) філіал іноземного страховика.

Мінімальна величина гарантійного фонду страховика стано­вить: 1) для комерційних товариств, які здійснюють страхування життя, цивільно-правової відповідальності, кредитів, поручи­тельств, — 3 млн євро; 2) для інших комерційних товариств —

2    млн євро; 3) для кооперативних товариств взаємного страху­вання, які здійснюють страхування життя, цивільно-правової від­повідальності, кредитів, поручительств, — 2,3 млн євро; 4) для інших кооперативних товариств взаємного страхування — 1,5 млн євро; 5) для філіалу іноземного страховика — 3 млн євро.

Державний контроль за страховою діяльністю здійснює Комі­сія ринку фінансів і капіталу.

Російська Федерація

Відносини у сфері страхової діяльності регулюють в основно­му такі нормативно-правові акти: Закон Російської Федерації «Про організацію страхової справи в Російській Федерації» (далі — Закон) від 27.11.92, Цивільний кодекс Російської Федерації (далі — ЦК РФ). Закон регулює відносини між особами, які здій­снюють види діяльності у сфері страхової справи, або з їх учас­тю, відносини з здійснення державного нагляду за діяльністю суб’єктів страхової справи, а також інші відносини, пов’язані з організацією страхової справи.

Закон має таку структуру:

Глава І. Загальні положення — ст. 1. Відносини, що регу­люються Законом; ст. 2. Страхування і страхова діяльність; ст. 3. Мета і завдання організації страхової справи. Форми страхуван­ня; ст. 4. Об’єкти страхування; ст. 4.1. Учасники відносин, що ре­гулюються даним Законом; ст. 5. Страхувальники; ст. 6. Страхо­вики; ст. 7. Товариства взаємного страхування; ст. 8. Страхові агенти і страхові брокери; ст. 8.1. Страхові актуарії; ст. 9. Стра­ховий ризик, страховий випадок; ст. 10. Страхова сума і страхова виплата; ст. 11. Страхова премія; ст. 12. Співстрахування; ст. 13. Перестрахування; ст. 14. Об’єднання суб’єктів страхової справи; ст. 14.1. Страхові пули.

Глава ІІ — виключена.

Глава Ш. Забезпечення фінансової стійкості страховиків — ст. 25. Умови забезпечення фінансової стійкості страховиків; ст. 26. Страхові резерви; ст. 27 виключена; ст. 28. Облік і звітність; ст. 29. Публікація страховиками річних бухгалтерських звітів.

Глава IV. Державний нагляд за діяльністю суб’єктів стра­хової справи — ст. 30. Державний нагляд за діяльністю суб’єктів страхової справи; ст. 31. Перешкоджання монополістичній діяль­ності і недобросовісній конкуренції на страховому ринку; ст. 32. Ліцензування діяльності суб’єктів страхової справи; ст. 32.1. Кваліфікаційні та інші вимоги; ст. 32.2 втратила чинність; ст. 32.3. Підстави відмови здобувачеві ліцензії у видачі ліцензії; ст. 32.4. Анулювання ліцензії; ст. 32.5. Дія ліцензії; ст. 32.6. Об­меження або призупинення дії ліцензії; ст. 32.7. Поновлення дії ліцензії; ст. 32.8. Припинення страхової діяльності суб’єкта стра­хової справи або його ліквідація у зв’язку з відкликанням ліцен­зії; ст. 32.9. Класифікація видів страхування; ст. 33. Додержання комерційної та іншої охоронюваної законом таємниці посадови­ми особами органу страхового нагляду.

Глава V. Прикінцеві положення — ст. 34. Страхування іно­земних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб на території Російської Федерації; ст. 35. Розгляд спорів; ст. 36. Міжнародні договори.

Відповідно до ст. 2 Закону страхування — це відносини щодо захисту інтересів фізичних і юридичних осіб Російської Федерації, суб’єктів Російської Федерації і муніципальних утворень у разі на­стання визначених страхових випадків за рахунок грошових фон­дів, які формуються страховиком зі сплачених страхових премій (страхових внесків), а також за рахунок інших коштів страховиків. Страхова діяльність (страхова справа) — це сфера діяльності страховиків зі страхування, перестрахування, взаємного страху­вання, а також страхових брокерів, страхових актуаріїв з надання послуг, пов’язаних зі страхуванням, перестрахуванням.

Відповідно до ст. 4 Закону об’єктами особистого страхуван­ня можуть бути майнові інтереси, пов’язані: 1) з дожиттям гро­мадян до визначеного віку або строку, зі смертю, з настанням ін­ших подій у житті громадян (страхування життя); 2) із завданням шкоди життю, здоров’ю громадян, наданням їм медичних послуг (страхування від нещасних випадків, медичне страхування). Об’єктами майнового страхування можуть бути майнові інтере­си, пов’язані, зокрема: 1) з володінням, користуванням і розпоря­джанням майном (страхування майна); 2) обов’язком відшкоду­вати завдану іншим особам шкоду (страхування цивільної відповідальності); 3) здійсненням підприємницької діяльності (страхування підприємницьких ризиків).

Страхувальниками визнаються юридичні особи і дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками внаслідок закону.

Страховики — юридичні особи, створені відповідно до зако­нодавства Російської Федерації для здійснення страхування, пе­рестрахування, взаємного страхування і які одержали ліцензії в установленому Законом порядку.

Страховим ризиком є припустима подія, на випадок настан­ня якої здійснюється страхування. Подія, що розглядається як страховий ризик, повинна мати ознаки ймовірності і випадковос­ті настання. Страховим випадком є подія, передбачена догово­ром страхування або законом, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату стра­хувальникові, застрахованій особі, вигодонабувачеві або іншим третім особам.

Гл. 48 ЦК РФ містить визначення договору майнового страху­вання (ст. 929) і договору особистого страхування (ст. 934).

За договором майнового страхування одна сторона (страхо­вик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію) у разі настання передбаченої в договорі події (страхово- го випадку) відшкодувати другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачеві), завдані внаслідок цієї події збитки у застрахованому майні або збитки у зв’язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) у межах визначеної догово­ром суми (страхової суми).

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані такі майнові інтереси: 1) ризик втрати (загибелі), нестачі або пошкодження визначеного майна (ст. 930 ЦК РФ); 2) ризик відповідальності за зобов’язаннями, що виникли внаслі­док заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб, а у випадках, передбачених законом, також відповідальності за дого­ворами — ризик цивільної відповідальності (ст. 931, 932 ЦК РФ); ризик збитків від підприємницької діяльності внаслідок пору­шення своїх зобов’язань контрагентами підприємця або зміни умов цієї діяльності у зв’язку з незалежними від підприємця об­ставинами, у тому числі ризик неодержання очікуваних доходів — підприємницький ризик (ст. 933 ЦК РФ).

За договором особистого страхування одна сторона (страхо­вик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), яку сплачує друга сторона (страхувальник), виплатити одночасно або виплачувати періодично обумовлену договором суму (страхову суму) у разі завдання шкоди життю або здоров’ю самого страхувальника або іншого вказаного в договорі громадя­нина (застрахованої особи), досягнення ним визначеного віку або настання в його житті іншої передбаченої договором події (стра­хового випадку).

Ліцензування страхової діяльності здійснюється Федеральною службою Росії з нагляду за страховою діяльністю (Росстрахнагляд).

Республіка Узбекистан

Регулювання відносин у сфері страхової діяльності здійсню­ється в основному такими нормативно-правовими актами: Зако­ном республіки Узбекистан «Про страхову діяльність» (далі — Закон) від 05.04.02, главою 52 «Страхування» Цивільного кодек­су республіки Узбекистан (далі — ЦКУ) від 01.03.97.

Відповідно до ст. 3 Закону страхуванням є захист інтересів юридичних або фізичних осіб за допомогою виплати їм відповід­но до договору страхування страхового відшкодування (страхо­вої суми) за рахунок грошових фондів, які формуються зі сплачу­ваних ними страхових премій, у разі настання певної події (страхового випадку). Страхова діяльність являє собою діяль­ність професійних учасників страхового ринку, пов’язану зі здій­сненням страхування.

Страхування поділяється на такі галузі: 1) страхування жит­тя — страхування інтересів, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю і грошовим забезпеченням фізичних осіб; 2) за­гальне страхування — особисте, майнове страхування, страху­вання відповідальності та інші види страхування, що не належать до страхування життя.

У Законі і ЦКУ немає визначення об’єктів страхування. Вод­ночас положення ст. 916 ЦКУ містять перелік інтересів, страху­вання яких не допускається. Так, не допускається страхування протиправних інтересів, страхування збитків від участі в іграх, лотореях, парі. Відповідно до ст. 6 Закону страховиком визна­ється юридична особа, яка відповідно до договору страхування бере на себе зобов’язання здійснити виплату страхового відшко­дування (страхової суми).

Ст. 915 ЦКУ. За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію) у разі настання передбаченої в договорі події (страхового випадку) відшкодувати другій стороні (страху­вальнику) або іншій особі, на користь якої укладено договір (ви- годонабувачеві), завдані внаслідок цієї події збитки у застрахова­ному майні або у зв’язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) у межах ви­значеної договором суми (страхової суми). За договором майно­вого страхування можуть бути застраховані: 1) ризик втрати (за­гибелі), нестачі або пошкодження певного майна; 2) ризик цивільної відповідальності — ризик відповідальності за зо­бов’язаннями, що виникають унаслідок завданої шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб, а у випадках, передбачених за­коном, також відповідальності за договорами; 3) підприємниць­кий ризик — ризик неодержання очікуваних доходів від підпри­ємницької діяльності внаслідок порушення своїх обов’язків контрагентами підприємця або зміна умов цієї діяльності з неза­лежних від підприємця обставин.

Ст. 921. За договором особистого страхування страховик зо­бов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), яка сплачується другою стороною, виплатити одночасно або ви­плачувати періодично обумовлену договором суму (страхову су­му) у випадку заподіяння шкоди життю або здоров’ю самого страхувальника або іншого вказаного в договорі громадянина (застрахованої особи), досягнення ним визначеного віку або на­стання в його житті іншої передбаченої договором події (страхо­вого випадку).

Спеціальним уповноваженим державним органом, що здійс­нює регулювання і нагляд за страховою діяльністю, є Міністерст­во фінансів Республіки Узбекистан. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету міністрів Республіки Узбекистан «Про заходи дальшого розвитку ринку страхових послуг» від 27.11.02 № 413 мінімаль­ний розмір статутного фонду страховика залежно від галузі стра­хування становить: 1) галузі страхування життя — 250 тис. дол. США; 2) галузі загального страхування — 150 тис. дол. США; 3) перестрахова діяльність — 2 млн дол. США.

Федеративна республіка Німеччина

Одним з основних нормативно-правових актів, що регулює від­носини у сфері страхування, є Закон Федеративної республіки Ні­меччини «Про договір страхування» (далі — Закон) від 30 травня 1908 р., який складається з п’яти розділів і має таку структуру:

Перший розділ (приписи для всіх галузей страхування) — Перша глава «Загальні приписи». Друга глава «Обов’язок пові­домлення. Збільшення ризику». Третя глава «Премія». Четверта глава «Страхові агенти».

Другий розділ. Страхування шкоди — Перша глава «При­писи для страхування шкоди у цілому». Друга глава «Страхуван­ня від вогню». Третя глава «Страхування від граду». Четверта глава «Страхування тварин». П’ята глава «Транспортне страху­вання». Шоста глава «Обов’язкове страхування відповідальнос­ті». Сьома глава «Страхування правового захисту».

Третій розділ. Страхування життя і медичне страхування — Перша глава «Страхування життя». Друга глава «Медичне страхування».

Четвертий розділ. Страхування від нещасних випадків.

П'ятий розділ. Прикінцеві приписи.

У § 1 Закону, що має назву «Зміст договору страхування», мі­стяться загальні положення для окремих договорів страхування. Так, у страхуванні від збитків страховик у разі настання страхо­вого випадку повинен відшкодувати страхувальникові завдані внаслідок цього збитки відповідно до договору. У страхуванні життя і страхуванні від нещасних випадків, а також інших видах особистого страхування страховик повинен у разі настання стра­хового випадку виплатити обумовлену суму капіталу чи ренти або виконати інше обумовлене зобов’язання. Страхувальник по­винен сплатити обумовлену премію.

Відповідно до § 49 Закону страховик повинен відшкодувати шкоду у грошовій формі. За страхування від вогню страховик відповідає за шкоду, заподіяну пожежею, вибухом або ударом блискавки (§ 82 Закону). У разі пожежі страховик повинен від­шкодувати шкоду, що виникла внаслідок знищення або пошко­дження застрахованих речей, оскільки знищення або пошко­дження ґрунтується на впливі вогню або є неминучим наслідком пожежі. Відповідно до § 108 Закону в разі страхування від граду страховик відповідає за шкоду, завдану застрахованим сільсько­господарським культурам внаслідок впливу граду. За страхуван­ня тварин страховик відповідає за шкоду, що виникла внаслідок загибелі застрахованої тварини. Якщо загибель є наслідком хво­роби або нещасного випадку, то розміром шкоди вважається вар­тість, яку тварина мала безпосередньо перед настанням захворю­вання або нещасного випадку (§ 116 Закону). Відповідно до § 129 Закону при страхуванні вантажів від ризиків, пов’язаних з пере­везенням суходолом або по внутрішніх водах, страховик несе всі ризики, на які вантажі наражаються протягом строку чинності договору. За обов’язкового страхування відповідальності страхо­вик повинен відшкодувати страхувальникові виконання, яке останній зобов’язаний здійснити стосовно до третьої особи на підставі своєї відповідальності за факт, який настав протягом строку чинності страхування (§ 149 Закону). Відповідно до § 158 L Закону, якщо ризики зі сфери страхування правового захисту страхуються разом з іншими ризиками, то у страховому свідоцтві в особливому порядку мають бути вказані обсяг покриття за страхуванням правового захисту і премія, яка підлягає за це спла­ті. Страхувальник для свого представництва у судових і адмініст­ративних справах має право вільно обирати адвоката. Страхуван­ня життя може здійснюватись на користь страхувальника або на користь іншої особи (§ 159 Закону). На медичне страхування по­ширюються положення страхування шкоди. Приписи Закону не поширюються на морське страхування і перестрахування.