Ґенезу правовідношення будь-якого виду становить конкретне суспільне відношення.
На переконання Л. В. Коваля, «[д]ля формування правовідношення необхідна сукупність юридичних передумов, що включають життєву ситуацію, регламентовану правовими нормами як юридичний факт, реальне його настання, що тягне виникнення, зміну або припинення такого правовідношення, нарешті, наявність праводієздатності у суб’єктів таких правовідносин» [153, с.
62].Як було з’ясовано, страхові правовідносини у сфері господарювання - це врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у сфері економіки між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, з приводу компенсації завданих збитків за рахунок заздалегідь акумульованих коштів, шляхом формування спеціально створеного страхового фонду особам, які постраждали внаслідок настання страхових випадків.
Досліджуючи це правове явище, не можна обійти стороною питання про підстави, з якими закон пов’язує їх виникнення, зміну та припинення. Загальновідомо, що в якості останніх розглядаються юридичні факти.
Теорія юридичного факту, з якою норма права пов’язує динаміку конкретного правовідношення, найбільш повно була висвітлена в радянській юридичній літературі на тлі цивілістичної концепції загальної теорії юридичного факту як реального життєвого факту, на підставі якого абстрактна норма закону перетворюється на конкретні права та обов’язки певних суб’єктів господарювання і фізичних осіб, поведінка яких співвідноситься з їх правами та обов’язками і породжує правові наслідки [525, с. 258].
Проте лише та життєва обставина породжує правові наслідки, що передбачена нормою права, і перетворюється із настанням такого факту на конкретні права та обов’язки певних осіб [153, с.
63].Р. Й. Хал фіна слушно зазначила, що саме «[з] юридичного факту починається життя правової норми, яка реалізується в правовідносинах, перевіряється її реальність, дієвість. Юридичний факт - це найчастіше той акт поведінки, який з волі особи або поза її волею приводить у дію механізм правового регулювання. Надалі поведінка особи співвідноситься з моделлю, яка встановлена на підставі норми права» [525, с. 286].
За загальновизнаним науковим юридичним підходом юридичні факти поділяють на дві великі групи: дії та події. Підставою для такого поділу є відношення юридичного факту до волевиявлення осіб. Так, події - це такі обставини, які не залежать від волевиявлення суб’єктів страхових правовідносин, натомість дії певною мірою пов’язані з волевиявленням і свідомістю суб’єктів страхових правовідносин [153, с. 4; 497, с. 13-14; 148, с. 173; 170, с. 27; 17, с. 341-370].
Виникнення, зміну та припинення страхових правовідносин у сфері господарювання найчастіше пов’язують із юридичними діями, які є безпосереднім виявленням і наслідками вольової поведінки. Як відомо, вольові дії поділяються на правомірні та неправомірні.
Вперше в юридичній науці класифікація правомірних дій була досліджена М. М. Агарковим. На справедливе переконання Р. Й. Хал- фіної, «класифікація правомірних дій... найбільш широко і повно виражає активну, творчу, організуючу роль... права» [525, с. 290] у регулюванні суспільних відносин.
М. М. Агарков запропонував найбільш повну в радянській юридичній літературі класифікацію правомірних юридичних дій, які поділив на: 1) юридичні акти; 2) юридичні вчинки; 3) дії, що створили передбачений нормами права об’єктивований результат. Під юридичними актами М.
М. Агарков розумів правомірні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин; під юридичними вчинками- правомірні дії, які спрямовані на визнання фактів, які викликають юридичні наслідки, незалежно від того, чи були ці дії спрямовані на зазначені наслідки, чи ні; до третього виду правомірних дій автор відносив дії, що створили передбачений нормами права об’єктивований результат [525, с. 290].Виходячи із специфіки страхових правовідносин у сфері господарювання, підставою їх виникнення, зміни та припинення є саме юридичні акти, в якості яких слід виділити акти страхового законодавства та договір страхування.
Проте незважаючи на вказаний законодавчий підхід, не правильно казати про те, що наведені підстави впливають виключно на процес виникнення страхових правовідносин, як і правовідносин будь-якого іншого виду. Розглядаючи страхові правовідносини у сфері господарювання як механізм захисту майнових інтересів зацікавлених осіб щодо компенсації завданих збитків за рахунок заздалегідь акумульованих коштів, шляхом формування спеціально створеного страхового фонду особам, які постраждали внаслідок настання страхових випадків, слід казати про їх «динаміку». Тобто слід розглядати акти страхового законодавства та договір страхування як юридичні акти, що формують взаємозв’язок таких елементів: виникнення - зміна - припинення страхових правовідносин у сфері господарювання.
2.1.