§ 4. Авіаційне страхування
У сучасних умовах значення авіаційного транспорту у міжнародному сполученні щоденно зростає. Міжнародні відносини у галузі повітряного сполучення регулюються шляхом укладання багатосторонніх та двосторонніх договорів.
Найважливішими Конвенціями є: Про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція)[425] [426], Про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція)[427] та понад 60 договорів про повітряне сполучення, які Україна уклала з іншими державами на двосторонній основі.Чиказька конвенція зобов’язує уряди країн-членів забезпечити право перельоту над їхньою територією і створення необхідних умов для повітряної навігації. Конвенцією була заснована Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) для постійного контролю за розвитком усіх сфер, так чи інакше пов’язаних з авіаційними перевезеннями і польотами.
Монреальська конвенція (ст. 50) передбачає, що держави- сторони мають вимагати від власних перевізників забезпечення належного страхування своєї відповідальності. Страхування повітряних суден є специфічним з погляду кумуляції ризику. У комплекс страхової відповідальності страховика можуть входити: страхування самого повітряного судна (каско), пасажирів і льотного складу, вантажу і відповідальності власників повітряного судна перед третіми особами.
Враховуючи міжнародні стандарти, в Україні у національному законодавстві закріплено обов’язкове страхування цивільної авіації (ст. 117 Повітряного кодексу України)1, створено страховий фонд безпеки авіації[428] [429] та вжито інших заходів на виконання вимог міжнародних угод.
style='text-indent:18.0pt'>Авіаційне страхування включає комплекс видів страхування, що використовуються при страхуванні повітряних суден і вантажів, аеродромного обладнання та обслуговування, цивільної відповідальності авіаперевізника по відношенню до пасажирів, екіпажу, служб наземного забезпечення польотів, відповідальність перед третіми особами при падінні повітряного судна, виробників літальних апаратів, космічної техніки на всіх етапах її виготовлення, транспортування, запуску і виконання космічних програм.Так, відповідно до законодавства:
• Експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати:
1) членів екіпажу повітряного судна та інший авіаційний персонал;
2) свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;
3) осіб, які мають право перебувати на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків.
• Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати повітряні судна.
• Авіаперевізник зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті.
• Замовник авіаційних робіт зобов’язаний страхувати своїх працівників, працівників інших організацій, задіяних у виконанні авіаційних робіт, та осіб, які забезпечують технологічний процес під час виконання авіаційних робіт.
• Експлуатант або власник повітряних суден авіації загального призначення, у тому числі легких, надлегких, аеростатичних та аматорських, зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
• Аеропорт та сертифіковані суб 'єкти наземного обслуговування зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
• Організації, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
• Розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, організації з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти, зобов’язані страхувати повітряні судна, членів екіпажу, інший авіаційний персонал та свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
Це положення також застосовується до навчальних закладів під час виконання навчально- тренувальних польотів.Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає:
- страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
- страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;
- страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
- страхування повітряних суден;
- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.
Об’єктом авіаційного страхування може бути будь-який майновий інтерес, пов’язаний з експлуатацією повітряних суден. Основними страхувальниками повітряних суден на сьогодні є комерційні авіаперевізники юридичні та фізичні особи, які використовують повітряні судна на правах власності, оренди чи користування, що займаються багатьма видами повітряних робіт, аероклуби, різні організації, фірми, що займаються продажем і перепродажем авіатехніки.
Крім того, свої повітряні судна страхують промислові та комерційні компанії, що мають власні авіатранспортні служби для перевезення персоналу та вантажів.
До числа страхувальників на авіаційному страховому ринку також належать оператори комерційних авіакомпаній, оператори, що здійснюють «повітряні роботи» та оператори «повітряних таксі»; корпоративні організації авіаційних операторів; виробники літаків, комплектуючих виробів, а також запасних частин до них; власники або керуючі аеропортів.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов’язаний протягом двох робочих днів після повідомлення його про настання страхового випадку письмово повідомити про такий випадок страховика.
Розслідування страхового випадку може проводитися страховиком або уповноваженою ним особою (аварійний комісар), які мають право доступу до об’єкта та необхідні матеріали офіційного розслідування авіаційної події, в тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства.
Термін розслідування страховиком страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування (страхову виплату). Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб.Термін обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) - 15 діб після закінчення розслідування страхового випадку.
Страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні (страховій виплаті) у разі:
• вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку;
• надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
• несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу. Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов’язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку.
Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності у пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.
Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.
Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.
Страховими випадками вважаються:
• подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю пасажирів;
• подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження, зіпсуття), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.
Страхова сума, встановлена договором обов’язкового страхування, не повинна бути меншою:
• за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів:
а) під час виконання польотів у межах України - суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом НБУ, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;
б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни (у тому числі для військових та пов’язаних з ними ризиків), на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об’єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці;
• за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, - суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом НБУ, за кожен кілограм ваги;
• за речі (поклажу), що знаходяться у пасажира, - суми, еквівалентної 400 доларів США за офіційним обмінним курсом НБУ.
Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов’язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов’язкового страхування
Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови встановлення факту настання страхового випадку згідно з договором обов’язкового страхування виплачує:
• у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку - спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством - 100 відсотків страхової суми;
• у разі встановлення застрахованій особі інвалідності I групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків страхової суми;
• у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу - 0,2 відсотка, але не більш як 50 відсотків страхової суми.
Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхової суми, визначеної договором обов’язкового страхування.
Страхування повітряних суден.
Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, 334 Гл. 6. Страхування міжнародних транспортних перевезень пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.Страхувальником є юридична чи фізична особа - власник повітряного судна або його експлуатант, який експлуатує це повітряне судно на законних підставах.
Страхова сума, встановлена договором обов’язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна.
На повітряне судно, що підлягає обов’язковому страхуванню, повинні бути в наявності:
• посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;
• документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренди.
Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.
Повною загибеллю повітряного судна вважається:
- повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв’язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;
- втрата повітряного судна у зв’язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка не придатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації.
Зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов’язкового страхування, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна.
Страхувальники мають право під час укладання договорів обов’язкового страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування.
Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов’язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами.
Про таку компенсацію страхувальник зобов’язаний повідомити страховика.Контрольні запитання
1. Транспортне страхування.
2. Види транспортного страхування.
3. Особливості страхування цивільної відповідальності автовласника у міжнародному дорожньому сполученні.
4. Основні умови приєднання країн до міжнародної страхової системи «Зелена Картка».
5. Морське страхування.
6. Діяльність Міжнародного союзу морського страхування.
7. Поняття аварії в морському страхуванні.
8. Різниця між загальною і приватною аваріями і як це позначається на виплаті страхових відшкодувань.
9. Підтвердження загальної аварії.
10. Правова основа діяльності та функції аварійного комісара.
11. Визначення понять диспашер і диспаша.
12. Випадки, у яких страховик звільняється від відповідальності у морському страхуванні.
13. Клуб взаємного страхування.
14. Основні міжнародно-правові акти, що регулюють повітряні перевезення.
15. Види обов 'язкового страхування у цивільній авіації.
16. Об'єкт страхування відповідальності авіаперевізника за шкоду, заподіяну пасажирам та багажу.