<<
>>

§ 5. Припинення обов'язку батьків утримувати дитину

Зобов’язання батьків щодо утримання дітей припиняються на підставах, передбачених законом. Перелік таких підстав залежить від умов, з якими закон пов’язує виникнення таких зобов’язань.

Обов’язок

батьків щодо утримання дітей (ст. 180 CK) припиняється з досягненням дітьми повноліття. Набуття дитиною повної дієздатності до досягнен­ня повноліття в результаті народження у неї дитини, реєстрації шлюбу, укладення трудового договору або реєстрації особи як підприємця (ч. 2 ст. 34, ст. 35 ЦК) не є підставою для припинення обов’язку батьків щодо її утримання. CK виходить із недоцільності звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину у зв’язку з фактом набуття нею повної цивільної дієздатності.

У законодавстві також передбачено випадки припинення обов’язків батьків щодо утримання до досягнення дітьми повноліття. Це можли­во в разі звільнення батьків від обов’язків щодо утримання в судовому порядку на підставах, передбачених законом. Згідно зі ст. 188 CK бать­ки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. При цьому вік дитини не має значення. Батьки можуть бути звільнені від обов’язку щодо утримання малолітньої дитини. Головне, щоб, по-перше, особистий дохід дитини набагато перевищу­вав дохід кожного з батьків і, по-друге, повністю забезпечував потреби дитини. Наявність або відсутність зазначених обставин оцінюється судом.

Обов’язок батьків щодо утримання дитини припиняється в разі її усиновлення (удочеріння). Усиновлення надає усиновлювачу права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у та­кому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини (ч. 4 ст. 232 CK). Позбавлення батьківських прав не є підставою для припинення зобов’язання щодо утримання між батьками та їх дітьми. Відповідно до ч. 2 ст. 166 CK особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Крім того, суд на вимогу по­зивача або за вчасною ініціативою водночас з позбавленням батьківських прав може вирішити питання про стягнення аліментів. Улаштування дитини до закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу також не припиняє обов’язку батьків щодо її утри­мання (ч. 1 ст. 193 CK).

Обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей припиняєть­ся, якщо: працездатність дочки, сина відновлено; потреба дочки, сина в матеріальній допомозі відпала; батьки позбавлені можливості нада­вати матеріальну допомогу. Якщо батьки утримують повнолітню 222

дитину у зв’язку з продовженням нею навчання (ст. 199 CK), їхній обов’язок припиняється після досягнення дитиною 23 років. До до­сягнення дитиною 23 років цей обов’язок припиняється, якщо: дочкою, сином припинено навчання; потреба дочки, сина в матеріальній допомозі відпала; батьки позбавлені можливості надавати матеріальну допомогу. Обов’язок батьків утримувати дитину припиняється у ви­падку смерті платника аліментів або дитини. Це пояснюється тим, що зобов’язання щодо утримання мають особистий характер і не перед­бачають правонаступництва.

Окремого розгляду вимагає питання про припинення дії договору про сплату аліментів на дитину. Сторони в договорі на свій розсуд визначають строк його дії, а також інші підстави припинення дого­вору за умови, що це не порушує права дитини. Наприклад, сторони можуть обумовити припинення договору терміном взяття дитиною шлюбу, закінченням нею навчання у навчальному закладі, одужанням дитини тощо. Припинення договору в результаті спливу строку його дії або за іншими передбаченими у договорі підставами не спричинює припинення обов’язку батьків щодо утримання, який установлений законом. Такий обов’язок виникає не з договору, а із закону і при­пиняється в разі настання обставин, установлених законом. Після припинення строку дії договору батьки більше не повинні сплачува­ти аліменти відповідно до умов договору, тобто у формі, розмірі й у строки, визначені в ньому.

Разом із тим обов’язок, який встановлено законом, не припиняється. Тобто якщо продовжують мати місце передбачені в законі обставини (наприклад, дитина не досягла повноліття; непрацездатні дочка, син, як і раніше, потребують матеріальної допомоги), особа може звернутися до суду за примусо­вим стягненням аліментів. Припинення договору позбавляє можливості стягувати аліменти на підставі виконавчого напису нотаріуса, бо це передбачено лише для випадків договірної сплати аліментів (ст. 189 CK). Таким чином, за загальним правилом зобов’язання батьків щодо утримання дітей не можуть припинятися за домовленістю сторін. Припинення договору означає не припинен­ня самого зобов’язання, а тільки те, що воно не може бути виконане примусово на умовах, передбачених договором. У випадку виникнен­ня спору про сплату аліментів їхній розмір, строки сплати та інші умови буде визначати суд на підставі закону.

Відповідно до ст. 190 CK батьки можуть укласти договір про при­пинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно. За таким договором той із батьків, хто проживає окремо від дитини, передає право власності на нерухоме майно дитині або їй та другому з батьків, який із нею проживає. У свою чергу, цей із батьків зобов’язується утримувати дитину самостійно (ч. 2 ст. 190 CK). Для укладення такого договору необхідно одержати дозвіл органу опіки та піклування. Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Предметом до­говору може бути тільки нерухоме майно (житловий будинок, квар­тира, земельна ділянка тощо). У статті не встановлено його вичерп­ного переліку, тому за договором може передаватися будь-яке неру­хоме майно. Саме нерухоме майно визначено як предмет договору про припинення права на утримання не випадково. За рахунок тако­го майна інтереси дитини, що потребує утримання, можуть бути забезпечені найбільш оптимальним чином. Нерухоме майно є неспо- живним і відрізняється високою вартістю. Управління ним не вимагає спеціальних знань.

Воно здатне задовольняти найбільш значущу по­требу особи — потребу у житлі, а за відсутності такої приносити регулярний прибуток за рахунок здавання його в найм. Забезпечення дитини житлом завжди пов’язане з чималими витратами. У випадку набуття права власності, наприклад, на квартиру той із батьків, з яким проживає дитина, уникає необхідності витрачати значну частину бюджету на задоволення житлових потреб. Відповідно вивільнюються певні кошти, які можна спрямувати на утримання дитини. Здавання нерухомого майна в оренду дасть додаткові кошти для забезпечення інших потреб дитини.

Якщо при укладенні договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно не отримано дозвіл органу опіки та піклування або не дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину, такий договір є нікчемним (статті 220, 224 ЦК). За позовом відчужувана нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини договір визнається судом недійсним. Право власності на нерухоме майно у відчужувана відновлюється. Відчужувач нерухомого майна також може вимагати розірвання до­говору у випадку невиконання другим із батьків обов’язку утриму­вати дитину.

<< | >>
Источник: Сімейне право України : підручник / Л. M. Баранова, В. І. Борисова, С37 І. В. Жилінкова та ін. ; за заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. — 4-те вид., переробл. і допов. — X. : Право,2012. — 320 с.. 2012

Еще по теме § 5. Припинення обов'язку батьків утримувати дитину:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -