§ 6. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання
Стаття 51 Конституції України закріплює обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Турбота може знаходити свій вияв в особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно із CK повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 CK). Підставою виникнення обов’язку повнолітніх дітей утримувати батьків є склад юридичних фактів: а) походження дітей (кровний зв’язок батьків і дітей; усиновлення); б) непрацездатність батьків; в) потреба батьків у матеріальній допомозі.Закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на батьків з їхніх повнолітніх дітей у випадку, якщо останні не надають матеріальної допомоги добровільно. Згідно зі ст. 205 CK розмір аліментів на батьків визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. До уваги беруться матеріальний і сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: дітей, дружини, чоловіка, а також своїх батьків.
Не виключена ситуація, коли батьки за особистими мотивами подають позов про стягнення аліментів тільки до одного з дітей. Закон не зобов’язує батьків висувати свою вимогу до всіх дітей. Тому вони вправі звертатися з позовом до когось із них. Однак, оскільки обов’язок щодо утримання батьків покладається на всіх дітей рівною мірою, наявність інших повнолітніх дітей буде враховуватися судом при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача. Для визначення розміру аліментів на батьків має значення також наявність в одержувача й інших осіб, які можуть надавати йому утримання, — його батьків або другого з подружжя. На рішення впливає також наявність у дитини, яка має сплачувати аліменти, інших осіб, яких вона зобов’язана утримувати — непрацездатного чоловіка (дружини), дітей або непрацездатних дочки, сина.
Зазначені обставини характеризують сімейний стан платника й одержувача аліментів і, як правило, впливають на їхнє майнове становище.CK покладає на повнолітніх дітей обов’язок щодо утримання батьків незалежно від того, чи можуть вони надавати матеріальну допомогу, а також їхньої працездатності та дієздатності. Разом із тим рівень матеріального забезпечення особи перебуває в прямому зв’язку з її працездатністю, тому факт непрацездатності дочки, сина також береться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 CK суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) повнолітньої дитини. Вирішення цього питання залежить від конкретних обставин: способу отримання дочкою, сином доходу (постійний або мінливий); роду їх роботи тощо.
Обов’язок дітей утримувати своїх непрацездатних батьків не є безумовним. У статті 204 CK передбачено підстави звільнення дітей від цього обов’язку. Так, якщо судом буде встановлено, що мати, батько, які заявляють вимоги про надання їм утримання, ухилялися від виконання батьківських обов’язків, діти можуть бути звільнені від обов’язку надавати їм утримання. За таких обставин суд може у виняткових випадках присудити аліменти на користь батьків, але на строк не більше ніж три роки. До виняткових випадків можна віднести абсолютну відсутність у батьків будь-яких коштів до існування, тяжку хворобу тощо. Обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає, якщо ці права не були відновлені (ч. 2 ст. 202 CK).
Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно. У більшості випадків це відповідає реальному стану речей. У цьому зв’язку виникає питання про договірне регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання. У CK прямо не передбачено можливості укладення договорів повнолітніми дітьми між собою з приводу надання утримання батькам, а також договорів між повнолітніми дітьми та батьками про надання утримання останнім. Разом із тим ч.
1 ст. 9 CK містить положення, відповідно до якого батьки і діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства. Таким чином, CK допускає можливість укладення між батьками та їх повнолітніми дітьми договорів про сплату аліментів.Повнолітні діти крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків. Закон поширює це правило тільки на випадки, якщо такі витрати викликані тяжкою хворобою батьків, інвалідністю чи немічністю (ст. 203 CK). Інших підстав закон не називає. При визначенні розміру стягнення суд ураховує наявність інших повнолітніх дітей незалежно від того, до всіх чи до когось із дітей пред’явлено вимогу про стягнення додаткових витрат.
За загальним правилом обов’язок щодо утримання непрацездатних батьків виникає тільки у дітей, які досягли повноліття. Діти (ст. 6 CK) не зобов’язані надавати батькам утримання, навіть якщо вони набули повної цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 34, ст. 35 ЦК). І хоча неповнолітня дитина, яка працює за трудовим договором або здійснює підприємницьку діяльність, має певний дохід, CK загалом виходить із недоцільності покладання на дитину тягаря щодо утримання непрацездатних батьків. Разом із тим це правило має один виняток. Згідно зі ст. 206 CK суд може ухвалити рішення про стягнення коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням і доглядом за батьками, з дитини, тобто особи, яка не досягла вісімнадцяти років. Підставами для стягнення слугуватимуть сукупність таких обставин: а) тяжка хвороба або інвалідність батьків; б) наявність достатнього доходу (заробітку) дитини. Однак норма застосовується не в усіх випадках, а лише якщо мати, батько є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід. Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів із дитини на покриття витрат, пов’язаних із лікуванням і доглядом за батьками, тільки у виняткових випадках. У законі не зазначено, які випадки є винятковими.
Утім можна припустити, що кошти з дитини можуть бути стягнені тільки в тому разі, якщо батьки у зв’язку з тяжкою хворобою або інвалідністю перебувають у стані крайньої нужденності, абсолютної відсутності коштів до існування, за відсутності інших осіб, зобов’язаних надавати їм утримання, чи неможливості стягнення із цих осіб коштів. Питання про те, чи є конкретні життєві обставини винятковими, вирішується судом при розгляді справи. Стягнення коштів на покриття витрат, пов’язаних із лікуванням та доглядом за батьками, може бути одноразовим або здійснюватися протягом певного строку.Запитання та завдання для самоконтролю
1. Яке майно належить батькам та дітям на праві спільної сумісної або спільної часткової власності?
2. Яким чином та в якому обсязі батьки здійснюють управління майном дитини? Яку відповідальність батьки несуть за неналежне управління майном дитини?
3. Дайте поняття правовідносин щодо утримання, назвіть їх види та підстави виникнення.
4. В які способи та в якому порядку відбувається надання батьками утримання дитині? Чи передбачена законодавством можливість сплати аліментів на дитину наперед?
5. В якому розмірі стягуються судом аліменти на дитину? З яких видів доходів утримуються аліменти?
6. В які строки може бути пред’явлено до суду вимогу про стягнення аліментів на дитину? З якого часу присуджуються аліменти? У чому полягає відмінність між стягненням аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами?
7. Які обставини враховуються судом при стягненні аліментів на батьків із повнолітніх дочки, сина? Чи передбачена законодавством можливість стягнення аліментів на батьків із дитини?