Загальна характеристика ОРЗ та можливості використання їх результатів у кримінальному судочинстві

Чинний Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” сконструйований таким чином, що він не містить переліку ОРЗ^[43]. Замість цього ст. 8 Закону визначає перелік прав підрозділів, які здійснюють ОРД.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативним підрозділам для виконання завдань ОРД надається право опитувати осіб за їх згодою.

Опитування -це ОРЗ, який полягає у зборі (добу­ванні) інформації в процесі безпосереднього спілкування опе­ративного співробітника або за його дорученням іншої особи з людиною, яка обізнана або може бути обізнана про осіб, факти й обставини, що мають значення для рішення завдань ОРД.^{[44] [45].}

Опитування може здійснюватися як при безпосеред­ньому зоровому сприйнятті опитуваного тією особою, яка опитує (контактний спосіб), так і без такого - за допомогою використання технічних засобів (безконтактний спосіб), на­приклад телефонного зв’язку, Інтернету, або шляхом анкету- 46 вання.

На відміну від відібрання пояснень, у порядку ст. 97 КПК України, опитування як ОРЗ може здійснюватися із за­стосуванням конспіративних прийомів та відбуватися на заса­дах конфіденційності. Так, у практиці іноді застосовується вербальний контакт під вигаданим приводом, коли оператив­ний співробітник видає себе за будь-яку іншу особу (юриста, судового виконавця, страхового агента, будівельного інспек­тора) або в пасивному варіанті - просто не розкриває свого іс­тинного обличчя^[46].

При проведенні опитування допускається залучення до участі інших посадових осіб, фахівців, а також окремих громадян. У ході опитування може використовуватися аудіо-, відеозапис та інша фіксуюча інформацію апаратура - як від­крито, так і таємно від опитуваного. Оскільки використання апаратури не характеризує сутність опитування, а є лише за­собами фіксації інформації, то згоди на її використання не потрібно.

Виключається застосування технічних засобів, психо­тропних, хімічних та інших речовин, які пригнічують волю і зав­дають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу (ч. 16 ст. 9 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність”).

Законодавець не висуває жодних вимог до здійснення опитування і не встановлює обмежень. Виходячи із цього вік, стать, фізичний і психічний стан опитуваного не є перешкодою до проведення опитування, що може диктуватися практичною доцільністю й обмежуватися тільки нормами етики й моралі (наприклад, опитування неповнолітнього, на відміну від допиту, не вимагає присутності педагога при його проведенні; уявляєть­ся припустимим і проведення опитування хворого, зокрема жер­тви злочину, якщо його стан дозволяє провести таку бесіду; опи­тування потерпілої жінки, у тому числі про обставини злочину, що носять інтимний характер, може бути проведено не тільки жінкою, а й чоловіком)^[47].

Час, місце проведення опитування залежать від конк­ретних обставин - він може провадитися як у службовому приміщенні оперативного підрозділу, так і в будь-якому ін­шому місці, де перебуває опитувана особа (на вулиці, у транспорті, за місцем роботи або проживання, на місці події тощо). Вибір місця зазвичай залишається за оперативним працівником, але може бути врахована і думка особи, оскіль­ки опитування здійснюється тільки за її згодою; вибір місця опитування може залежати від указівок керівника підрозділу. Примусовий привід осіб для проведення опитування та опи­тування без згоди особи не допускається.

Результати опитування, навіть тоді, коли вони задоку­ментовані (найчастіше вони оформлюються рапортом чи довід­кою), самостійного доказового значення мати не можуть. У процесі доказування можливі два варіанти використання да­них, отриманих у результаті опитування. У першому випадку документ, у якому зафіксовані результати опитування, може бути залучений до матеріалів кримінальної справи, а опита­ний - згодом допитуватися як свідок по кримінальній справі.

Пункт 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” надає право оперативним підрозділам робити контрольну та оперативну закупівлі та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм вла­сності з метою виявлення та документування фактів проти­правних діянь.

Таким чином, мова йде про два ОРЗ: оперативну заку­півлю та контрольоване постачання.

Оперативна закупівля - це ОРЗ, який полягає в спеціальному платному придбанні (покупці, обміні, заставі, оренді) товару або одержанні послуги у сфері легального або нелегального їх обігу з метою виявлення злочинів^[48].

З предметно-практичної сторони виділяють лише один спосіб здійснення цього ОРЗ - шляхом придбання товару (предметів). Законодавець не передбачає продажу товару в цьому ОРЗ, тобто оперативник може виступати як покупець, але не може бути продавцем.

Контрольна закупівля предметів, вільний продаж яких заборонений чи обмежений, здійснюється на підставі поста­нови, затвердженої начальником OPO. Щодо інших речей та­кий порядок проведення закупівлі не є обов’язковим. Про­цедура винесення постанови зумовлена необхідністю забезпе­чити недоторканність учасників мнимої угоди, оскільки сам факт її здійснення формально може підпадати під ознаки злочи­ну, а межа між його наявністю і відсутністю визначається насам­перед за суб’єктивною стороною.

Залежно від конкретної мети та обставин, у яких від­бувається цей ОРЗ, факт закупівлі може не розголошуватися або, навпаки, відразу після здійснення угоди може бути ого­лошено про його проведення. В останньому випадку до про­ведення такого ОРЗ залучаються представники громадськості, які спостерігають за контрольною закупівлею та засвідчують в акті її результати своїми підписами.

Контрольоване постачання - це допуск з ві­дома та під конспіративним контролем органу, який здійснює ОРД, обігу товару або переміщення предметів (засобів, речо­вин) для досягнення цілей та завдань ОРД^[49].

Предметом контрольованого постачання можуть бути як будь-які предмети, передбачені в офіційному договорі по­ставки, так і предмети, що є знаряддям або засобами вчинення злочину, предмети, здобуті злочинним шляхом, об’єкти зло­чинних посягань або предмети, обіг яких заборонений чи об­межений.

Контрольоване постачання, як правило, провадиться з метою виявлення злочинів, що носить характер тривалого процесу, коли дії з контрольованим предметом розтягнуті в часі, предмет передається від однієї особи до іншої. У той же час не виключається проведення розглянутого ОРЗ і по закін­ченому злочину. Тут контрольоване постачання може здійс­нюватися для виявлення інших злочинів, співучасників зло­чину, місць їх знаходження й ін.

Контрольоване постачання в обов’язковому порядку провадиться на підставі постанови, що затверджується керів­ником OPO, у випадку, якщо об’єктом ОРЗ є предмети, речо­вини й продукція, вільна реалізація яких заборонена або обіг яких обмежений.

Залежно від місця відправлення й місця призначення вантажу й відповідно до державної належності території, на якій планується здійснити операцію, контрольовані постачан­ня поділяються на внутрішні, зовнішні й транзитні^[50].

Контрольовані постачання прийнято поділяти на зви­чайні та підмінні.

Результати контрольованого постачання оформлю­ються залежно від поставлених і досягнутих цілей і завдань, а також від того, хто провадив операцію. Вони можуть бути оформлені у вигляді рапорту, довідок, доручень, прибутково- видаткових й інших документів, пояснень громадян або акта контрольованої поставки, а також інших фізичних носіїв ін­формації, які можуть мати відповідне доказове значення по кримінальних справах.

Оперативні підрозділи мають право ознайомлюватися з документами й даними, що характеризують діяльність під­приємств, установ та організацій, вивчати їх за рахунок кош­тів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють ОРД, виготовляти копії з таких документів за вимогою керів­ників підприємств, установ та організацій - виключно на те­риторії таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи й дані, що характеризують дія­льність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, у яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і по­вернення у встановленому порядку (п. 4 ч.І ст. 8 Закону Укра­їни “Про оперативно-розшукову діяльність”)^[52].

Оперативно-розшуковий захід, спрямований на одер­жання інформації про фізичних або юридичних осіб, про фак­ти й обставини, що мають значення для вирішення завдань ОРД, шляхом безпосереднього вивчення документів, матеріа­лів, баз даних, направлення запитів на підприємства, в уста­нови й організації, іншим юридичним, а також фізичним осо­бам, які мають або можуть мати зазначену інформацію, в тео­рії ОРД має назву “наведення довідок”^[53].

Одержання або збір інформації при наведенні довідок являє собою процес витребування офіційних документів, складання запитів і одержання необхідної для рішення за­вдань ОРД інформації у вигляді відповідей на поставлені пи­тання, даних офіційних криміналістичних і оперативних облі­ків тощо.

Уявляється припустимим наведення довідок не тільки за офіційними запитами, а й з використанням тактичних прийомів та засобів конспірації.

Цей ОРЗ може здійснюватися як безпосередньо поса­довою особою OPO, так і за допомогою конфідентів. Одер­жання інформації із джерел, наявних у приватних осіб, може супроводжуватися копіюванням документів або їх вилучен­ням за згодою цих осіб.

Питання про можливість надання доказового значення результатам наведення довідок у якості ОРЗ може залежати від його характеру. Якщо наведення довідок відбувалось у формі запиту, спрямованого до державної установи за підпи­сом представника OPO, і одержанні офіційної відповіді в письмовому виді, то немає ніяких перешкод для того, щоб при направленні такої довідки слідчому вона була залучена до кримінальної справи як документ, про який йде мова в ст. 83 КПК України. Якщо ж результати наведення довідок відбиті в рапорті оперативника, то отримані ним відомості мають ви­ключно орієнтуюче значення.

Оперативні підрозділи вправі відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, зло­чину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка. Вони також мають право негласно виявляти та фіксувати сліди тяж­кого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предме­ти, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому чи­слі шляхом проникнення оперативного працівника в примі­щення, транспортні засоби, на земельні ділянки (пункти 6, 7 ч.І ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

Обстеження приміщень, будинків, спо­руджень, ділянок місцевості й транспортних засобів - це ОРЗ, що полягає в безпосередньому або опо­середкованому (з використанням технічних засобів) візуаль­ному огляді й вивченні (дослідженні) зазначених об’єктів з метою виявлення осіб, фактів і обставин, що мають значення для вирішення завдань ОРД.^[54]

Такий вид ОРЗ припускає його проведення особисто посадовою особою OPO або за його дорученням конфідентом, посадовою особою, яка має право входити на ці об’єкти або за родом діяльності пов’язана з такими об’єктами (співробітник ДПС, співробітники Державної протипожежної служби, пра­цівники житлово-експлуатаційних організацій та ін.).

Обстеження полягає як в огляді об’єктів, так і у від­шуканні знарядь злочину, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів, речовин і інших предметів, а також встановлення фактів, що можуть мати значення для здійснення ОРД і розслідування кримінальної справи^[55]. Об­стеження може провадитися і для виявлення розшукуваних осіб, трупів, виявлення схованок, слідів злочинної діяльності.

Якщо обстеження матеріального об’єкта не тягне об­меження конституційних прав і свобод людини й громадяни­на, то воно провадиться без дозволу судді на підставі відом­чого нормативно-правового акта відповідного суб’єкта ОРД.

Пункт 8 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” передбачає можливість здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника опера­тивного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особис­тості.

Оперативне проникнення - це ОРЗ, заснова­ний на конспіративному введенні штатного співробітника оперативного підрозділу або конфідента в кримінально- криміногенне середовище або на відповідні об’єкти, добуван­ні відомостей про осіб, факти й обставини, що становлять оперативний інтерес, впливі на осіб та іншій конспіративній участі в рішенні або сприянні рішенню завдань ОРД^[56].

Відповідно до ст. 43 KK України не є злочином виму­шене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам осо­бою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдан­ня, беручи участь в організованій групі чи злочинній органі­зації для попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого зло­чину, вчиненого умисно і пов’язаного з спричиненням тяжко­го тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків. Ця особа не може бу­ти засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший ніж половина максимального строку позбавлення во­лі, передбаченого законом за цей злочин.

Розглянутий ОРЗ може являти собою разовий (закін­чений) захід або певний процес, систему організаційних, так­тичних, розвідувально-пошукових заходів, які здійснюються переважно негласними силами, засобами та методами, вибір яких диктується конкретними обставинами і завданнями ОРД. З огляду на це, наприклад, опитування, спостереження, опера­тивний експеримент можуть розглядатися як його допоміжні елементи, складові частини підготовки оперативного проник­нення або ОРД упроваджених суб’єктів.

Подібне проникнення в злочинне середовище опера­тивного негласного працівника чи особи, яка залучена до ОРД, здійснюється під легендою, в тому числі з імітацією протиправної діяльності та інших демонстративних дій, необ­хідних для встановлення довіри.

Оперативне проникнення варто розглядати не тільки як процес введення, впровадження для збору інформації, а і як проміжний або кінцевий результат у виді: закріплення на об’єкті проникнення; одержання доступу до відомостей, що становлять інтерес для оперативника як суб’єкта ОРД; ство­рення обставин, що сприяють одержанню інформації впрова­дженими особами; проведення ними пошукових і розвідува­льних заходів; виявлення осіб і фактів, що становлять опера­тивний інтерес; встановлення контакту (довірчих стосунків) з виявленими особами; збору оперативної інформації, прове­дення інших заходів з метою рішення завдань ОРД.

Залучення до негласного співробітництва особи, яка вже перебуває (працює) на відповідному об’єкті, що має кон­такт або стійкий зв’язок з особою, яка становить оперативний інтерес або яка входить до складу організованого злочинного угрупування, не можна вважати зазначеним видом ОРЗ.

Об’єктами оперативного проникнення можуть бути організовані злочинні угрупування; окремі особи, обґрунто­вано підозрювані в підготовці або причетності до вчинення злочинів; житлові масиви, ділянки місцевості зі складною криміногенною або кримінальною обстановкою; уражені зло­чинністю об’єкти економіки, інші установи, організації неза­лежно від форм власності.

Про необхідність оперативного проникнення вино­ситься постанова, яка затверджується начальником відповід­ного органу (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність”).

У процесі оперативного проникнення учасник цього ОРЗ може самостійно проводити будь-які ОРЗ, не потребую­чи санкціонування (дозволу на їх проведення).

Дані, отримані в результаті оперативного проникнен­ня, як правило, оформлюються довідкою за повідомленнями особи, введеної до злочинної групи, або письмовим повідом­ленням самої особи, актом (довідкою) щодо предметів, доку­ментів, виявлених у результаті використання оперативно- технічних засобів особою, введеною до злочинної групи, а та­кож зібраних нею зразків.

Оперативні підрозділи мають право знімати інформа­цію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про опе- ративно-розшукову діяльність”).

Зняття інформації з каналів зв’язку -це ОРЗ, який здійснюється на підставі рішення суду з використанням спеціальних технічних засобів і спрямований на негласний конт­роль і фіксацію відкритої інформації, що передається особами, які становлять оперативний інтерес, каналами зв’язку^[57].

Як зазначає Пленум Верховного Суду України, зняття інформації з каналів зв’язку полягає у застосуванні технічно­го обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалася цим каналом зв’язку. Ця інформація може включати дані як про взає- моз’єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту ін­формації, яка була передана каналом зв’язку^[58].

Складовими такої операції (дії) можуть бути: підклю­чення до стаціонарної апаратури підприємств, установ або ор­ганізацій зв’язку, сканування технічного каналу, радіоперехо­плення, копіювання й інші дії з наступною фіксацією інфор­мації на магнітних, текстових (паперових), електронних носіях.

Одним із видів зняття інформації з каналів зв’язку є прослуховування телефонних переговорів. Цей різновид ОРЗ полягає у слуховому контролі мовного спілкування, а також фіксації розмов фізичних осіб, які перевіряються, що ведуться телефонними лініями зв’язку.

Цей ОРЗ припускає контроль переговорів обох абоне­нтів, причому за допомогою використання підключення або сканування радіоканалу. Прослуховування (слуховий конт­роль) телефонної розмови тільки одного з абонентів, у тому числі з використанням технічних засобів, без вторгнення (під­ключення) у мережу зв’язку не утворює розглянутого ОРЗ, а є різновидом електронного спостереження.

Предметом прослуховування можуть бути тільки пе­реговори, що ведуться з телефонів конкретних осіб або з те­лефонів, що перебувають у певній адресі, де проживає (по­стійно або тимчасово), може ховатися, звідки або куди може дзвонити відповідна особа - об’єкт заходу.

Пункт 10 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” надає право оперативним підрозділам контролювати шляхом відбору за окремими ознаками теле­графно-поштові відправлення.

Контроль те л е гр аф но - по што вих від­правлень -це ОРЗ, який провадиться на підставі судового рішення і полягає в негласному відборі й вивченні поштових відправлень, телеграфної, телефаксної, телефонограмної ко­респонденції з метою одержання інформації, що представляє інтерес для вирішення завдань ОРД, в установі (підприємстві) відправлення й прийому кореспонденції^{[59] [60].}

Змістова сторона цього заходу полягає у виявленні та перевірці вмісту, вивченні змісту інформації, відстеженні пе­реміщення зазначених відправлень і повідомлень. Контроль припускає перлюстрацію кореспонденції та відстеження її пе­реміщення.

Під час контролю телеграфно-поштових відправлень допускається копіювання, фотографування змісту та вмісту відправлень, а в разі необхідності - вилучення з них тих об’єктів, які необхідно дослідити чи піддати спеціальному ви­вченню (зразки (проби) предметів і речовин, зразки почерку, відбитки пальців, потожирові виділення тощо). При виявленні в поштових відправленнях зброї, боєприпасів, вибухових при­строїв, наркотичних чи отруйних речовин та інших недозво- лених до відкритого обігу речей, керівник оперативного під­розділу приймає рішення про подальші дії оперативних пра­цівників, вилучає недозволені до пересилки речі, забезпечує їх збереження, здійснює додаткові ОРЗ, приймає рішення про порушення кримінальної справи. До контролю поштових від­правлень можуть залучатися особи, які співробітничають з оперативними підрозділами на конфіденційній основі, а та­кож спеціалісти, перекладачі, професійні знання яких можуть знадобитися у дослідженні телеграфно-поштових відправ­лень. При цьому оперативний працівник забезпечує таємницю факту перлюстрації кореспонденції, збереження поштового відправлення, нерозголошення відомостей, які містяться в поштових відправленнях.

Залежно від обсягу контролю його поділяють на суцільний (коли контролю підлягає вся кореспонденція) та вибірковий⁶^.

Контроль телеграфно-поштових відправлень може но­сити разовий або тривалий характер. Тривалий контроль за поштовими і телеграфними відправленнями здійснюється то­ді, коли немає конкретної інформації щодо змісту поштових відправлень, коли оперативний працівник очікує, що таке надходження може бути в будь-який час, коли поштові від­правлення постійно містять необхідну інформацію.

Контроль за переміщенням, змістом та вмістом від­правлень, як і предметів, подібних до неофіційно переданих поштових відправлень, не є зазначеним ОРЗ, що обмежує конституційне право на таємницю листування.

Зняття інформації з каналів зв’язку, застосовування інших технічних засобів отримання інформації, контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень оформлюються протоколом з відповідними дода­тками, які за ч. 2 ст. 65 КПК України є джерелами доказів.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативні підрозділи вправі здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів.

Спостереження - це ОРЗ, спрямований на одер­жання оперативно-розшукової або іншої юридично значимої інформації шляхом безпосереднього або опосередкованого, за допомогою технічних засобів, візуального й (або) слухового контролю за фізичними особами або іншими об’єктами неза­лежно від місця його проведення за умови законного перебу- •62 вання спостерігачів у зазначеному місці.

Спостереження - найдавніший ОРЗ. У теорії ОРД спо­стереження поділяють на загальне, спеціальне, звичайне та особ­ливе.

Загальне спостереження встановлюється в громадських місцях за професійними злочинцями з метою їх вилучення й знешкодження. Спеціальне - встановлюється за якою-небудь особою або для з’ясування яких-небудь обставин. Звичайне спо­стереження здійснюється без зміни спостерігачем своєї зовніш­ності. Особливе - припускає прийняття спостерігачем на себе певної ролі, використання гриму та відповідного костюма.

⁶² Теория оперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ред. К.К. Горяйнова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова. - M.: ИНФРА-М, 2006. - С.336.

З предметно-практичної сторони залежно від способу отримання інформації виділяють три види спостереження:

- фізичне, яке ґрунтується на візуальному методі отримання інформації і полягає в спрямованому сприйнятті спостерігачем діяльності особи або об’єкта, що вивчаються. Фізичне спостереження може бути безпосереднім, у тому сен­сі, що посадова особа особисто сприймає об’єкт, інформація про який надходить до нього без проміжних ланок, та опосе­редкованим, яке припускає сприйняття інформації через інших осіб, які сприяють роботі OPO;

- електронне (технічне), яке побудоване на опосе­редкованому методі отримання інформації і полягає в спря­мованому сприйнятті діяльності особи чи матеріального об’єкта, що вивчаються, за допомогою технічних засобів (те­левізійних систем, радіолокаційних станцій тощо);

- комплексне полягає в застосуванні як візуального методу отримання інформації, так і отримання інформації за допомогою технічних засобів.

За загальним правилом спостереження здійснюється негласно, але з метою забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; може встановлюватися гласне спостереження у тому розумінні, що особа, яка є об’єктом цього ОРЗ, знає, що за нею слідкують.

Об’єктами спостереження є люди, їх зовнішні ознаки, (як статичні, так і динамічні), зовнішні прояви їх емоційного стану, характеру, темпераменту, навичок тощо; їх дії, також і ті, що утворюють ознаки та способи підготовки, вчинення й приховання злочинів; їх транспорт і місця проживання, про­водження часу. Об’єктами спостереження можуть бути явища й події, у тому числі викликані експериментально, їх резуль­тати, процес слідоутворення.

До ОРЗ належить збір зразків для порівняльного до­слідження, що полягає у виявленні й вилученні матеріальних

⁶³ Шумилов А.Ю. Курс основ оперативно-розыскной деятельнос­ти.: Учебник для вузов. - 3-є изд., доп. и перераб. - M.: Издат. дом Шуми­ловой И.И., 2008. - С.224-225.

носіїв юридично значущої інформації як об’єктів наступного порівняльного дослідження з метою вирішення конкретних завдань ОРД^[61].

Збір зразків припускає виконання дій, за допомогою яких необхідний зразок надходить в розпорядження посадо­вих осіб OPO, тобто дій, спрямованих на одержання матеріа­лів для оперативного дослідження й одержання висновку фа­хівця. Це може бути вилучення відповідних об’єктів, прове­дення дактилоскопіювання, зіскоб частини речовини, відді­лення частини предмета, придбання (покупка, одержання в тимчасове користування), зняття копій, фотографування й ін.

Вилучення зразків допускається в кількості, необ­хідній для порівняльного оперативного дослідження, щоб можна було зробити висновок про закономірність або ви­падковість ознак, їх варіативність. Зразки (проби) повинні бути належної якості, виражати необхідні для цілей дослі­дження ознаки об’єкта, від якого вони отримані. В окремих випадках для цілей дослідження умови одержання зразків повинні відповідати умовам утворення порівнюваного об’єкта, а вилучення зразків бажано робити на такому ж матеріалі, що й досліджуваний, аналогічними знаряддями та засобами.

Зразками для порівняльного дослідження можуть бути матеріальні об’єкти, що представляються фахівцеві для порі­вняння з ідентифікуючими або діагностуючими об’єктами (частіше за все з речовими доказами).

Відмінною ознакою і вимогою до вилучення зразків є безсумнівність їх походження від конкретного об’єкта, що перевіряється, або досліджуваного. Зразки повинні виражати ознаки іншого об’єкта (відбитки пальців, стріляні гільзи) або містити власні ознаки (кров, ґрунт і ін.). У криміналістиці такі зразки йменують пробами. Проба є частиною речовини, мате-

ріалу, взятого для аналізу, випробування або перевірки^[62].

За способом одержання зразки можуть бути експери­ментальними й вільними, тобто отриманими поза зв’язком із розслідуваним злочином, часто до порушення кримінальної справи.

Як зразок (проби) можуть бути використані щоденни­ки, зошити як носії зразку почерку, запис голосу, відбитки па­льців особи, яка перевіряється, кров, потожирові виділення, відбитки предметів, печаток, штампів, знаряддя злочину, від­мички, зброя, документи та ін.

Виходячи з найменування дослідження як порівняль­ного, його метод полягає в одночасному зіставленні й оцінці фактів, властивостей, ознак двох або більше об’єктів, викори­станні технічних прийомів - зіставлення, накладення, сполу­чення. У цьому зв’язку кінцева мета дослідження може поля­гати не тільки у визначенні подібностей і розходжень предме­тів і речовин, але й в ідентифікації (ототожненні) особистості (технічних засобів, знарядь злочину) як одного з можливих об’єктів порівняльного дослідження.

Зазначений ОРЗ може провадитися як посадовою осо­бою OPO, так і іншими особами за його дорученням. При одержанні (зборі) зразків для порівняльного дослідження мо­же бути використана допомога фахівця.

В ОРД гласний збір зразків здійснюється за згоди їх власників (носіїв). Залежно від конкретних обставин він може бути й негласним, що виключає розголошення або самого фа­кту відбору проби (зразка), або справжньої мети ОРЗ. Приму­совий відбір зразків для порівняльного дослідження припус­тимий тільки за наявності кримінально-процесуальних під­став і дотриманні відповідної процедури (винесення постано­ви, складання протоколу, обмеження переліку випадків, коли припускається одержання зразків у свідка й потерпілого).

Даний ОРЗ є оперативно-розшуковим аналогом слід­чої дії, передбаченої ст. 199 КПК України, і має назву одер­жання зразків для експертного дослідження. Головна відмін­ність зазначеного ОРЗ полягає в тому, що воно має на меті за­безпечення можливості непроцесуального дослідження пред­метів і документів. Зразки збираються за допомогою різнома­нітних гласних і негласних дій безпосередньо самими OPO. Гласний і негласний характер збору зразків для порівняльного дослідження в рамках ОРД не породжує проблеми відмежу­вання від аналогічної, але чітко регламентованої КПК Украї­ни слідчої дії.

Це означає, що особа, у якої вилучаються зразки, бере участь у даній слідчій дії, має право засвідчити її результати своїм підписом у протоколі. Такі правові гарантії не передба­чені для збору зразків для порівняльного дослідження в якості ОРЗ.

Виходячи з наведених міркувань, можна стверджува­ти, що зразки для порівняльного дослідження, отримані в ре­зультаті проведення цього ОРЗ, не можуть стати об’єктом до­слідження в рамках судової експертизи й мати доказове зна­чення.

У ході провадження ОРД можливе дослідження предметів і доку ментів. Цей ОРЗ провадиться із за­лученням фахівців, які володіють науковими, технічними й іншими спеціальними пізнаннями, необхідними для вивчення зазначених матеріальних об’єктів при вирішенні завдань ОРД^[63].

Розглянутий ОРЗ припускає наукове дослідження предметів та документів поза рамками кримінального процесу або їх огляд для з’ясування ознак злочинної діяльності, ви­вчення змісту документів, зіставлення з іншими документами для встановлення певних фактичних даних.

Дослідження предметів і документів може провадити­ся для визначення стану, виявлення ознак і властивостей, що мають значення для вирішення завдань ОРД.

Дослідження предметів припускає первісне вивчення, а у разі необхідності фіксацію їх загального виду, загальних ознак та індивідуальних особливостей (дефектів, наявності ушкоджень або інших слідів). Дослідженням документів ви­являються такі їх ознаки, які надають їм значення речових до­казів, а стосовно письмових документів встановлюються за­свідчені ними або викладені в них обставини й факти, що ма­ють значення як для рішення завдань ОРД, так і для прова­дження розслідування в справі^[64].

Дослідження документів як ОРЗ може полягати в по­рівнянні різних екземплярів бухгалтерських документів, щоб виявити можливі невідповідності в їх змісті (так звана зустрі­чна перевірка документів). Зіставлення змісту зведених доку­ментів з конкретними документальними матеріалами також може свідчити про наявність невідповідностей між ними (ме­тод взаємного контролю). Візуальне дослідження (огляд) до­кумента до його експертної оцінки дозволяють виявити ознаки підчищення, внесення змін у зміст документа, невідповідність особистості людині, яка його пред’являє, та ін^[65].

Проведення дослідження предметів і документів при­пустиме як за місцем їх перебування, так і в службових при­міщеннях правоохоронних органів, експертних установ.

Слід зазначити, що досліджувати - значить піддати спеціальному (науковому) вивченню. Тому дослідження предметів і документів без залучення фахівців, тобто спеціа­лістів, які володіють спеціальними знаннями, вважати ОРЗ навряд чи можливо. Загальні знання оперативників навіть у суміжних з ОРД галузях науки й практики ще не роблять з них, наприклад, криміналістів, тим більше, що серед останніх безліч різних фахівців. Тому в більшості випадків досліджен­ня предметів і документів без залучення фахівців, а також із залученням інших посадових осіб і окремих громадян, якщо вони не є особами, обізнаними в певній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, втрачає зміст.

Умови й порядок оформлення результатів досліджен­ня предметів і документів як оперативно-розшукових матері­алів мають певні особливості.

У разі наявності стандартизованих методів досліджен­ня (наприклад, визначення наркотичних речовин за допомо­гою експрес-аналізу) ОРЗ не вимагає санкції керівника відпо­відного OPO й провадиться за рішенням оперативника. Для залучення до здійснення ОРЗ фахівців оперативник мотиво­ваним рапортом доповідає про необхідність дослідження предметів і документів керівникові OPO, на підставі якого на­правляється письмова вимога про провадження дослідження відповідними фахівцями.

Отримані дані оформлюються довідкою (довідкою- меморандумом), рапортом оперативника або актом. Дослі­дження предметів і документів, яке проведене в інших уста­новах, оформлюється документами, передбаченими відомчи­ми нормативними правовими актами відповідних органів ви­конавчої влади (висновками, актами дослідження).

Результати дослідження предметів і документів, про­веденого фахівцями із числа конфідентів, оформлюються ак­том дослідження (ревізії, перевірки), що за формою та зміс­том у максимально припустимих межах повинен відповідати вимогам, що висуваються до складання акта експертизи, без внесення в нього відомостей про ОРД.

Ще одним ОРЗ є так зване ототожнення особи- ОРЗ, який полягає в негласному впізнанні й установленні то­тожності особи за ознаками зовнішності та поведінки, зали­шеними слідами і продуктами життєдіяльності^[66].

Такий ОРЗ припускає непроцесуальну ідентифікацію об’єкта (особи) за його уявним образом, який залишився у свідомості особи, яка впізнає. Ототожнення особи можливе за зовнішніми анатомічними й функціональними ознаками осо­би, в тому числі за голосом і мовою, особливими прикметами (шрамами, татуюваннями, дефектами мови, фізичними недо­ліками). Ототожнення може бути здійснене як шляхом безпо­середнього зорового сприйняття об’єкта, що впізнається, так і за фотографіями, відеозаписами, фонограмами. Ототожнення здійснюється і за ідентифікацією відбитків пальців, належніс­тю крові, волосся, слини й за іншими ознаками.

Існує спосіб ототожнення за сукупністю загальних та індивідуальних ознак об’єкта. Таке ототожнення може бути реалізовано аналітичним шляхом. Особа, яка впізнає, мислено виділяє окремі характерні ознаки об’єкта, а потім формує на цій основі загальний образ об’єкта, що ототожнюється. Ото­тожнення можливе тільки за загальним образом об’єкта, без аналізу та наступною вказівкою його ознак, за якими об’єкт був ототожнений.

Суб’єктами розглянутого ОРЗ можуть бути як самі оперативники, так і особи, які залучаються для проведення ототожнення і які мають інформацію про осіб, що ототожню­ються, а також конфіденти й фахівці. До проведення даного ОРЗ можуть залучатися кінологи з використанням службово- пошукових собак при ототожненні особи за запаховими слі­дами, вилученими з місця злочину.

Ототожнення особи можливе і людиною, яка особисто не сприймала ознаки зовнішності об’єкта, у тому числі за ві- део-, кіно-, фотозображенням, але має описову інформацію про індивідуальні ідентифікуючі (пошукові) ознаки особи (метод словесного портрета)⁷. Такий спосіб доцільно засто­совувати, наприклад, у ситуації, коли потерпілий повідомив зовнішні ознаки осіб, що нападали, але сам за фізичним ста­ном не може брати участі в ОРЗ.

Час, місце, спосіб проведення розглянутого ОРЗ зале­жить від конкретних обставин. Ототожнення може провади­тися як у приміщенні OPO або в установі, представником якої є залучений до заходу фахівець, так і в місці ймовірної появи особи, яка впізнається.

До сутнісних ознак цього ОРЗ належить така з них, як негласність ототожнення. Найпоширенішими діями з ототож­нення особи є негласне пред’явлення для впізнання потерпі- ^[67] лому, очевидцеві злочину особи, фотографій, фоторобота, ма­льованого портрета, невпізнаного трупа. Ототожнення особи може передбачати замасковане патрулювання з потерпілим або очевидцем у місцях можливої появи злочинця^[68].

Практично ототожнення є комплексом дій, деякі з яких носять елементи спостереження, опитування громадян, наведення довідок, дослідження предметів і документів (дос­лідження слідів крові, виділень людського тіла, відбитків па­льців і т.ін.). Усі ці дії об’єднані однією загальною метою - ідентифікацією, встановленням особи. Залежно від характеру дії воно може виступати і як елемент ототожнення особи, і як самостійний ОРЗ іншого виду^[69].

Отримані в результаті ототожнення особи дані оформ­люються довідкою, рапортом, актом ототожнення особи, по­відомленням конфідента, поясненням громадянина - учасника ОРЗ або заявою громадянина з додатком аудіо-, відеозаписів, фотографій, на яких зафіксований процес здійснення заходу, або тих, що використовувались при його провадженні.

Результати ототожнення особи незалежно від характе­ру документування використовуються тільки для визначення шляхів та напрямів пошуку доказів, але не як фактичні дані, що мають доказове значення.

У практиці OPO набув поширення оперативний експеримент. Рекомендаційний законодавчий акт “Про боротьбу з організованою злочинністю”, прийнятий Постано­вою Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД 2 листопада 1996 р., у ст. 26 визначає оперативний експери­мент як відтворення дій, обстановки або інших обставин про­типравної події та вжиття необхідних професійних заходів з метою припинення злочинних дій, виявлення осіб, що їх го­тують або учиняють, а також перевірки й оцінки зібраних да­них про можливість вчинення певних протиправних дій або одержання нових даних про протиправну діяльність.

Основу даного ОРЗ становить психологічний експе­римент, що припускає активне втручання в діяльність особи, за якою спостерігають або яку випробовують, з метою ство­рення умов, в яких виявляються припущення, висунуті для пояснення явищ і дій, прояв яких ймовірний у поведінці ви­пробуваного^[70].

Оперативний експеримент варто відрізняти від слідчо­го експерименту як різновиду відтворення обстановки й об­ставин події, який відповідно до ст. 194 КПК України слідчий вправі провести з метою перевірки й уточнення даних, наяв­них у кримінальній справі, шляхом відтворення дій, а також обстановки або інших обставин певної події. При цьому пере­віряються можливість сприйняття яких-небудь фактів, здійс­нення певних дій, настання якої-небудь події, а також вияв­ляються послідовність подій, які мали місце, і механізм утво­рення слідів.

Оперативний експеримент набагато ширше слідчого експерименту за своєю цільовою спрямованістю.

Найважливішою відмінністю оперативного експери­менту від слідчого є конспіративність, тобто маскування ме­ти, ролей і завдань, інформованість про задум і структуру експерименту досить вузького кола оперативників.

Пункт 12 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” надає право оперативним підрозділам мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівни­ків, а також встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності (п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону).

Сприяння громадян OPO є суттю агентурного мето­ду, а він, у свою чергу, становить основний зміст ОРД. Цей метод полягає у безпосередньому функціонуванні різних ка­тегорій конфідентів у кримінальному середовищі. Це зумов­лено замкненістю такого середовища, блокуванням ним кана­лів витоку інформації про злочинну діяльність, суворою внут- рішньогруповою дисципліною та конспірацією дій злочинців. Завдяки агентурному методу стають можливими одержання відомостей про “супротивника”, досягнення цілей виявлення,

запобігання й розкриття злочинів, документування злочинних дій. Без такої участі й такої допомоги неможлива успішна бо­ротьба зі злочинністю, забезпечення безпеки суспільства, держави та особи.

Співробітництво осіб з OPO повинно носити виключ­но добровільний характер. При цьому мотивація такого спів­робітництва може бути самою різною: і добровільне бажання безкорисливо допомогти правоохоронним органам, яке ґрун­тується на ідеологічних і моральних переконаннях, і передба­чена законом можливість звільнення від кримінальної відпо­відальності у разі співробітництва, активного сприяння роз­криттю злочинів, відшкодування завданої шкоди, дієвого каят­тя, і прагнення поліпшити умови свого утримування в кримі­нально-виконавчих установах, і помста, заздрість, конкурен­ція в злочинному середовищі, особисті симпатії та почуття подяки до конкретного працівника правоохоронних органів, і тяга до ризику. Мотивами такої співпраці можуть бути також матеріальна заінтересованість, обмін інформації на обіцянку правоохоронних органів “закрити очі” на порівняно незначні правопорушення (наприклад, азартні ігри), а іноді - страх ви­криття в злочинному середовищі або бажання завдати шкоди конкурентові по бізнесу.

Згода громадян на встановлення співробітництва з оперативними підрозділами оформлюється, як правило, у письмовій формі у виді угоди чи контракту і може носити по­стійний або тимчасовий характер, а сама участь громадян у проведенні ОРЗ може мати, залежно від їх бажання та харак­теру виконуваних завдань, гласний або негласний характер.

Сприяння громадян може здійснюватися і на безконт- рактній основі. Згода на співробітництво у цих випадках встановлюється через: а) особисту бесіду зі співробітником оперативного підрозділу; б) виконання офіційного завдання, що дозволяє усвідомити його зміст і роль у ньому відповідної особи; в) багаторазове виконання доручень або прохань, які дають підстави для висновку про характер виконуваних дій.

Можна виділити два основні напрями використання допомоги громадян. Перший передбачає залучення громадян (раніше найбільш часто вживалося інше поняття - “вербуван- 59

ня”) та їх використання як негласних співробітників у рішенні оперативно-розшукових завдань. Другий напрям передбачає залучення громадян для: 1) використання їх знань, умінь і на­вичок; 2) фіксації ними дій осіб, які перевіряються, що дозво­лить надалі залучити їх як свідків.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте опитування як ОРЗ і можливості використання його результатів у кримінально-процесуаль­ному доказуванні.

2. Розкажіть про оперативну закупівлю і можливості використання її результатів у кримінально-процесуальному доказуванні.

3. Охарактеризуйте контрольоване постачання і можливості використання його результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

4. Розкажіть про зняття інформації з каналів зв’язку та застосування інших технічних засобів отримання інформа­ції і можливості використання їх результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

5. Охарактеризуйте контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень і мож­ливості використання його результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

6. Розкажіть про оперативне впровадження і можли­вості використання його результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

7. Визначте сутність оперативного експерименту і можливості використання його результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

8. Розкажіть про відбір зразків для порівняльного дослідження та дослідження предметів і документів як ОРЗ і можливості використання їх результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

9. Розкажіть про спостереження і його види, а також про можливості використання його результатів у криміналь­но-процесуальному доказуванні.

10. Охарактеризуйте оперативне впізнання (ототож­нення особи) і можливості використання його результатів у кримінально-процесуальному доказуванні.

11. Розкажіть про наведення довідок як ОРЗ і можли­вості використання його результатів у кримінально- процесуальному доказуванні.

12. Охарактеризуйте сприяння громадян OPO, умови добровільності та конфіденційності сприяння.

2.3.