7.3. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, передбачається особлива процедура передачі стягувачеві зазначених у виконавчому документі предметів, право власності на які було предметом спору між позивачем та відповідачем або які були вилучені у стягувача без його вільної згоди на це.
Тому виконавче провадження в цьому випадку має обмежений зміст - лише стосовно чітко визначених предметів, а не відшкодування можливої шкоди. Саме на це й мусить бути спрямоване виконавче провадження, що має також281
визначити особливості його вчинення. Такий вид проваджень може застосовуватись як по відношенню до фізичних осіб, так і стосовно юридичних осіб.
Державний виконавець у разі невиконання відповідного рішення в добровільному порядку наділений правом входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку.
Складність розшуку майна залежить від його характеру. Так, характер предмету стягнення визначає методи розшуку,- наприклад, вироби із золота або трактор. Однак, тривалість розшуку може визначатись обсягом необхідних для цього процесуальних дій, наприклад, кількістю приміщень, що мають бути оглянуті, кількістю організацій, звернення до яких може надати відомості про місцезнаходження розшукуваного майна, або часом, відведеним для цього. Вважати, що розшук майна триває лише два місяці за ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» немає підстав, оскільки у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами державний виконавець виносить постанову про його розшук, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби (ст. 42). А це положення в свою чергу є підставою для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження за п. 6 ст. 35 цього Закону до розгляду питання по суті (ст. 36).Характер предмету розшуку (наприклад, транспортні засоби: автомобіль, причеп тощо) може викликати необхідність звернення до органів внутрішніх справ, що має бути також регламентовано в ч. З ст. 42 цього Закону.
Якщо предмет не буде знайдено, це положення є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.
Необхідність повернення виконавчого документа стягувачеві в даному випадку випливає з того, що державний виконавець не наділений повноваженнями розглядати зміну вимог стягувача. Він вправі прийняти заяву стягу-вача з приводу причин відмови останнього від стягнення, наприклад, внаслідок суттєвого ушкодження предмету або у зв\'язку з простроченням строку його використання тощо, однак така заява не має процесуальних наслідків в процесі виконання і буде лише приєднаною до виконавчої справи. Тому пропонується в цьому разі надати пра-
282
во державному виконавцю засвідчити стан предмета, в якому він передавався стягувачу, якщо встановлення такого факту не потребує спеціальних знань і було підставою для відмови в прийнятті речі.
Слід додати, що така відмова не може позбавляти особу права на відшкодування завданих їй збитків, про що державний виконавець має повідомити стягувача, однак у цьому випадку для захисту порушених прав необхідно звертатись до суду зВІДПОВІДНИМ ПОЗОВОМ.
Процес передачі майна, зазначеного у виконавчому документі, може також ускладнюватись випадками, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Отже, в разі наявності в справі двох фактів належного повідомлення стягувача про необхідність з\'явитись у вказаний час за отриманням предмету стягнення і фактичної неявки стягувача, державний виконавець складає про це акт і повертає стягувачу виконавчі документи (ст. 40 цього Закону).
Оскільки можливість передачі майна за мировою угодою не визначена в законодавстві, то регламентацію цього питання сторони мають обумовити відповідно до закону в змісті договору.
Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, то державний виконавець вирішує питання про притягнення його до відповідальності, встановленої законом. При цьому, невиконання вимог державного виконавця щодо повернення майна, на яке накладався арешт чи яке описане в порядку забезпечення позову судом, через його утаювання чи розтрату, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 388 КК України.