§ 1. Загальні положення визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні

Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відпо­відних міжнародних договорів.

Відносини, пов\'язані із визнанням (невизнанням) і виконанням рішень іноземних судів в Україні, регулюються розділом VIII ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 p., а також відповідними міжнародними дого­ворами.

У цей час є чинними, наприклад, такі міжнародні дого­вори України, які регулюють питання визнання й виконання рі­шення іноземного суду, що ратифіковані Верховною Радою Ук­раїни:

1) Договір між Україною і Соціалістичною Республікою В\'єт­нам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кри­мінальних справах від 6 квітня 2000 p.;

2) Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і криміналь­них справах від 11 травня 2004 p.;

3) Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 21 травня 2004 p.;

4) Договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від ЗО січня 2002 p.;

5) Договір між Україною та Угорською Республікою про пра­вову допомогу в цивільних справах від 2 серпня 2001 p.;

6) Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 p.;

7) Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допо­могу в цивільних справах від 6 вересня 2004 р. тощо.

Під рішенням іноземного суду в цьому випадку маються на увазі рішення іноземних судів у цивільних справах, вироки інозем-

362

них судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіс­кації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів.

У свою чергу, визнанням рішення іноземного суду є поши­рення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом, а виконанням рі­шення іноземного суду - застосування засобів примусового ви­конання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передба­ченому законом.

Якщо визнання та виконання рішення іноземного суду перед­бачено міжнародними договорами, згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України, таке рішення підлягає приму­совому виконанню на території України. Крім того, рішення іноземного суду має виконуватися за принципом взаємності за домовленістю ad hok з іноземною державою (ст. 390 ЦПК Ук­раїни).

Однак є рішення іноземних судів, що не підлягають примусо­вому виконанню. В такому разі вони визнаються в Україні на тих самих умовах (ст. 399 ЦПК України).

Рішення іноземного суду може бути пред \'явлене стягувачем до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред\'явлене до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням забор­гованості за останні три роки.

Відповідно до ст. 392, ч. 1 ст. 400 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (заінтересованої особи). Якщо боржник (заінтересована особа) не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається су­дом за місцезнаходженням в Україні майна боржника (заінтере­сованої особи).