Висновки до розділу 2

Реалізуються дискреційні повноваження через використання розсуду як особливого прояву правозастосовної діяльності, який передбачає вибір із декількох варіантів формально правомірної поведінки (які можуть характеризуватися додатковими ознаками доцільності, доречності, своєчасності тощо), або реалізацію форми поведінки, яка відповідає обставинами справи, конкретній ситуації та іншим чинникам.

Підстави дискреційних повноважень суду повинні випливати з правової норми. Усі підстави розсуду суду є правовими за своєю природою, оскільки існування підстав розсуду, які є неправовими може, потягти свавілля та вчинення незаконних процесуальних дій судом.

Підстави розсуду є об’єктивними категоріями, а отже, їх наявність чи відсутність не залежить від суб’єктивної волі суду. Суд не може ні розширити, ні обмежувати підстави дискреційних повноважень.

Як бачимо, підходи щодо розуміння відносно визначених норм як підстави дискреційних повноважень містять окремі особливості. Однак можна сформулювати висновок, що такі повноваження завжди виникають при застосуванні норм з відносно визначеним змістом. Такі норми характеризуються відсутністю вичерпного переліку дій суду при вчиненні тієї чи іншої процесуальної дії і у зв’язку з цим надають суду можливість вирішувати справу з врахуванням її конкретних обставин.

Відносна визначеність змісту цивільних процесуальних норм є «найчисельнішою» підставою виникнення дискреційних повноважень суду. Вона обумовлює реалізації дискреційних повноважень суду, пов’язаних із можливістю вибору одного з дозволених правовою нормою варіантів рішення.

Можна виділити такі види відносно визначених норм як підставу дискреційних повноважень суду:

1) відносно визначені норми без вказівки на гіпотезу норми;

2) ситуаційні норми, тобто норми застосування яких залежать від конкретних обставин справи, і на це прямо вказується у відповідній нормі;

3) відносно визначені норми з оціночними поняттями.

На нашу думку при застосуванні доцільності в процесі розгляду справ у судах мова йде про відшукання оптимального вирішення правового питання у випадках, коли в межах, встановлених законом, є можливим реалізація дискреційних повноважень. Причому суб’єктивні уявлення судді про доцільність не можуть виступати в якості особистих критеріїв, меж при з’ясуванні змісту норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд повинен в кожному конкретному випадку враховувати доцільність реалізації того чи іншого дискреційного повноваження, беручи до уваги фактичні обставини справи. При цьому суд повинен виходити з мети закону та інтересу особи, які беруть участь у справі, при вчиненні конкретної процесуальної дії. Без урахування мети здійснення певної процесуальної дії на реалізацію будь-якого дискреційного повноваження суду буде формальним і недоцільним.

Незважаючи на те, що вчинення процесуальної дії, враховуючи доцільність цього, передбачена тільки в одній нормі, вважаємо за необхідне поширення вказаної умови на всі дії суду, які здійснюються дискреційно. Доцільність - це умова, що впливає на зміст і спрямованість реалізації дискреційних повноважень суду із врахуванням конкретних обставин справи.

Умовами реалізації дискреційних повноважень суду є вимоги, які повинні бути враховані судом при реалізації ним своїх дискреційних повноважень.

Суть умов реалізації дискреційних повноважень полягає в їхній об’єктивній визначеності, що гарантує суду наявність повноважень щодо обрання найбільш оптимального варіанта рішення в кожній конкретній ситуації.

Розглядаючи правову природу умов дискреційних повноважень, варто наголосити на обов’язковості їх врахування судом. Зовнішньою формою виразу умов реалізації дискреційних повноважень є їх обґрунтування, в яких суд зобов’язаний викласти свої міркування щодо причин, котрі обумовлюють ухвалення саме цього, а не іншого рішення. Зокрема суд зобов’язаний дати оцінку тим обставинам справи, на обов’язковість врахування яких вказує закон.

У кожному конкретному випаду з урахування особливостей обставин справи суд повинен врахувати всі умови реалізації дискреційних повноважень, дати оцінку кожному з них, а також мотивувати зроблений вибір щодо вчинення певної процесуальної дії. У зв’язку з цим у мотивувальній частині судового рішення суд обов’язково повинен вказати на врахування умов реалізації дискреційних повноважень суду.

У межах цих рамок варіативність дискреційних повноважень залежить від динамічних чинників - конкретних життєвих обставин. Умовою реалізації дискреційних повноважень суду щодо будь-яких випадків можна вважати фактичні обставини справи, оскільки будь-яке судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто ґрунтуватися на обставинах справи. Врахування обставин справи є важливою та необхідною умовою при реалізації дискреційних повноважень. Всебічне, повне й об’єктивне врахування всіх обставин справи має значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Законом не передбачений хоча б приблизний перелік обставин, які можна було б віднести до поважних, оскільки законодавчо закріплений такий перелік не міг би залишатись стабільним і потребував би постійних змін через стрімкий розвиток суспільних відносин, виникнення нових життєвих ситуацій, які не можна наперед передбачити. Тому це питання вирішується судом на власний розсуд. Така позиція законодавця є доцільною, оскільки тільки на основі вивчення всіх обставин конкретної справи можна зробити висновок про поважність або неповажність причин пропуску строку. Необхідно також врахувати те, що та чи інша причина залежно від обставин справи в одному випадку може бути визнана поважною, а в іншому - ні.

Тому доцільно наділити суд повноваженням проявляти ініціативу щодо відкладення проведення попереднього судового засідання, оскільки можлива ситуація, коли на попереднє судове засідання з’явився представник сторони, однак суд визнає явку особи обов’язковою для з’ясування певних обставин або для вирішення питання про врегулювання спору до судового розгляду.

Отже, віднесення вирішення питання про відстрочку, розстрочку судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від оплати витрат, пов’язаних з розглядом справи, до дискреційних повноважень суду не завжди є доцільним, оскільки якщо доходи особи є меншими від прожиткового мінімуму, то в такому разі з впевненістю можна говорити про незадовільний матеріальний стан особи, бо вирішення таких питань на розсуд суду в такому випадку не сприятиме забезпечення державних соціальних гарантій щодо таких осіб.

Слід відзначити, що роль умов реалізації дискреційних повноважень залежить від широти їх меж. Чим ширші межі дискреційних повноважень, тим важливішими є умови їх реалізації. З метою обрання оптимального варіанта рішення, важливим є визначення як на законодавчому, так і на теоретичному рівнях достатніх умов реалізації дискреційних повноважень судом. Тому удосконалення умов реалізації дискреційних повноважень суду в цивільному судочинстві повинно йти шляхом законодавчого запровадження якомога більшої кількості теоретично-обґрунтованих умов їх реалізації. Широке коло умов

195 сприятиме доцільності реалізації судом дискреційних повноважень та передбачуваності вчинення конкретної процесуальної дії.