Правові засади розвитку інформаційного суспільства та нормативно-правове регулювання інформатизації судової діяльності

Формування інформаційного суспільства диктується технологічним, економічнім і соціальним розвитком нашої країни та всього світу, новими можливостями, які відкривають сучасні інформаційні технології для бізнесу, населення, економіки та держави.

Одним із перших документів, що визначав стратегію становлення ін­формаційного суспільства, є прийнятий в 1996 році на 29-й сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО документ «ЮНЕСКО та Інформаційне суспільство для всіх», згідно з яким: 1) магістральним напрямом міжнародного співро­бітництва є побудова глобального інформаційного суспільства за особливої ролі ЮНЕСКО; 2) наголошено на забезпеченні кожній людині міжнародного співтовариства широкого та вільного доступу до інформаційних ресурсів, що є необхідним для рівноправної участі у житті нової суспільної формації; 3) відзначено, що інформація і знання мають важливе значення для подолання інформаційної нерівності та є глобальним суспільним надбанням як запорука глобальної демократії.

Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні було визначено ще у 2007 р., із ухваленням Закону України S∕⅛⅛SS «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні '⅛⅛⅛--,⅛¾τ на 2007-2015 роки». Так, Законом передбачено, що одним із головних ⅛'∙jDP⅛⅛J пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси Sz3i√⅛F людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне сус­пільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій по­тенціал, сприяючи суспільному й особистому розвитку та підвищуючи якість життя. Ці пріоритети відображено у схваленій Кабінетом Міністрів України 15 травня 2013 року Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Під інформаційним забезпеченням розуміється сукупність взаємопов’я­заних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, нау­ково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі ство­рення розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на підставі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Інформаційне забезпечення судочинства має на меті надати судді у від­повідному режимі роботи структуровану систему даних і знань стосовно кожної конкретної судової справи, законодавчі та відомчі нормативні акти, статистичні дані про розгляд справи у судах, матеріали узагальнення судо­вої практики, інформаційні ресурси центральних органів державної влади, інформаційні ресурси органів внутрішніх справ України, прокуратури інших інституцій, що беруть участь у процесі судочинства, інформацію стосовно міжнародного права^[209].

Правове регулювання відносин, пов’язаних із регулюванням інформати­зації судової діяльності, здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні до­вічні послуги» (цей закон замінив вже не чинний Закон України «Про елек­тронний цифровий підпис»), «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про доступ до судових рішень», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про захист персональних даних», Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції рішення Ради суддів України від 02.03.2018 р. та інших норматив­но-правових актів.

Впровадження інформаційних технологій в роботу судів, органів та уста­нов системи правосуддя, а також автоматизація їх діяльності, передбачені у «Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки», схваленої Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276.

2012 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи» пре­зентувало «Концепцію електронного суду України», а Державна судова ад­міністрація України (далі - ДСА) розпочала реалізацію пілотного проєкту з розвитку електронного судочинства.

Концепція ґрунтується на сукупності нормативно-правових, організацій­но-розпорядчих, програмно-технічних і телекомунікаційних засобів, які за­безпечують збір, опрацювання, накопичування, аналіз і зберігання інформації. Мета: розробка універсальної схеми побудови структур даних за наявності не­обхідності обміну даними між автоматизованими системами різних виробників.

Наказом ДСА від 07.09.2012 р. № 105 затверджено «Тимчасовий регла­мент обміну електронними документами між судом і учасниками судового процесу», що стало ще одним продуктивним кроком на шляху електроніфі- кації судового процесу.

Наказом ДСА від 30.05.2013 р. № 72 «Про реалізацію проекту щодо обмі­ну електронними документами між судом та учасниками судового процесу» було запроваджено з 17.06.2013 р. у місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції порядок щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (кримінального провадження) із застосуван­ням автоматизованої системи документообігу суду.

Рішенням Ради суддів України № 71 від 11.12.2014 р. затверджено Страте­гію розвитку судової системи в Україні на 2015-2020 роки, за якою одним із напрямків розвитку судової системи визначено «Електронне правосуддя».

Законом України від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господар- _. ського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, ?⅛⅛ Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодав­чих актів» передбачено створення та функціонування в судах Єдиної ^c₁⅛⅛⅛ судової інформаційно-телекомунікаційної системи. S⅛⅛⅛⅛

Відповідно до наказу ДСА від 23.03.2017 р № 367 (зі змінами від 31.05.2018 р.) «Про проведення дослідної експлуатації підсистеми Електро­нний суд в пілотних судах» можливості електронного судочинства тестува­лись пілотними судами. У Положенні про автоматизовану систему докумен­тообігу суду, в редакції рішення Ради суддів України від 02.03.2018 р.

З 1 січня 2019 р. всі суди України стали пілотними щодо запровадження підсистеми Електронний суд (згідно з наказом ДСА від 22.12.2018 р. «Про проведення тестування підсистеми Електронний суд», зараз наказ втра­тив чинність). Наказом ДСА № 247 від 01.06.2020 р. було запроваджено з 01.06.2020 р. дослідну експлуатацію підсистеми Електронний суд та Елек­тронний кабінет у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київ­ського апеляційного суду) та в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. А відповідно до Наказу ДСА № 268 від 17.06.2020 р., до переліку цих судів з 01.07.2020 р. увійшов також і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Повноцінно ЄСІТС мала запрацювати з березня 2019 року, але цього не сталося, не дивлячись на численні Стратегії і Концепції, які перелі­чені вище.

Таким чином, «електронізація» українського судочинства відбувається набагато повільніше, ніж розраховувалось, що дещо дискредитувало саму ідею електронного судочинства в професійних колах, але певним поштовхом до подальшого розвитку стали події кінця зими-початку весни цього року - пандемія. Розвиток електронних комунікацій із судом став необхідним для реалізації фундаментального принципу судочинства - доступу до суду.

COVID-19 став рушійною силою для прискорення запровадження елек­тронного судочинства в Україні, про що буде йтися далі.

Висловимо загальне зауваження щодо назви модулю «Електронний суд». Цей термін не тільки пересічні громадяни, а й юридична спільно­та розуміють як взагалі систему електронного судочинства, всю систему ЄСІТС. Доречи в інших країнах також під E-court розуміють програми та платформи електронного судочинства. Власне системи подання документів в електронному вигляді в суд мають більш конкретні, а не абстракті назви. Все ж таки термін «електронний суд» натякає на більш загальне значення та має універсальний характер, є словом загальновживаним у світі як поняття, що включає в себе не тільки подання документів в електронному вигляді в суд. Цей модуль можна назвати за аналогією із багатьма західними прикла­дами «Електронне подання».

2.