Модерування емоційного стану сторін медіації: рух від емоційного рабства до емоційної свободи

На заваді цьому стоїть ще одна група чинників, які й зумовлюють існування третьої інституційної цілі посередництва у медіації, а саме його гносеологічної мети. Йдеться про потребу модерування посередником емоційного стану сторін медіації як його своєрідного пускового механізму всієї процедури медіації.

423 загальновизнаних зарубіжних авторитетів, як К.Ковач¹, Ф.Лалу², Л.Паркінсон³, М.Пель⁴, М.Розенберг⁵, Р.Фішер, У.Юрі і Б.Петтон⁶ та інші⁷, а також у наукових викладах українських

¹ Kovach K. «Evaluative» mediation is an oxymoron. K. Kovach, L. P. Love. Alternatives to the cost of litigation. 1996. Vol. 14. No 3. P. 30-36.

² Лалу Ф. Компанії майбутнього. Пер. з англ. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. 544 с.

³ Parkinson L. Family Mediation - Appropriate Dispute Resolution in a new family justice System. 2^nd ed. Family Law. 2011. 462 p.

⁴ Machteld Pel. Verwijzen naar mediation: praktijkgids voor een effectief mediationvoorstel. Sdu Uitgevers, Den Haag, 2008. 192 s.

⁵ Маршалл Розенберг. Ненасильницьке спілкування. Мова життя. Київ : Видавництва РАНОК. 2020. 256 с.

⁶ Фішер Р., Юрі У, Петтон Б. Шлях до Так. Як вести переговори, не здаючи позицій / Р.Фішер, У.Юрі, Б.Петтон; пер. з англ. Роксоляна Свято. Р.Свято. Київ : Основи, 2016. 220 c.; Вільям Юрі. Сила позитивного Ні: Як сказати «ні», але зберегти угоду і стосунки. Пер. з англ. Наталії Палій. Київ : Книголав, 2017. 320 с.

⁷Деніел Ґоулман. Емоційний інтелект. Пер. З англ.

дослідників вищезазначеної проблематики^{[871] [872]. У них слшно зауважується, що сторонам медіації необхідно здолати за сприяння медіатора насправді фундаментальну за глибиною необхідних трансформацій під час неї дистанцію - від власного емоційного рабства до особистої емоційної свободи. Головно саме через це медіація являє собою атрибутивно структуровану процедура, кожен етап якої і є поступовим вивільненням її сторін при сприянні медіатора від власних емоційних ілюзій та заміною їх осмисленим сприйняттям ними конфлікту (спору) та особистих потреб у ньому.}

Практична комунікативна філософія відводить цій цілі посередництва у медіації по суті вирішальну роль. Це зумовлено тим, що в разі неопанування сторонами медіації собою, своїм

425 емоційним станом, спричиненим конфліктом (спором), усі інші цілі посередництва, як і мета медіації в цілому, приречені на невдачу. Адже людина не тільки невільник своїх потреб, але й власних емоцій.

Отже, перед посередництвом у медіації неодмінно постають аж три якісно відмінні, однак нерозривно пов'язані між собою інституційні цілі - функціональна, онтологічна та гносеологічна.

Квінтесенція інституційної функціональної цілі посередництва у медіації полягає у всебічному сприянні медіатором її сторонам у досягненні ними їх взаємного визнання їх же екзистенційно відмінних між собою (тих, якими не можна поступитися) особистих потреб та інтересів у конфлікті (спорі) як правомірних.

Онтологічну інституційну ціль посередництва у медіації найбільш стисло можна охарактеризувати як сприяння медіатором сторонам медіації у пошуку та виявленні ними спільних для останніх їх потреб та інтересів у конфлікті (спорі), ініціювання і всебічну підтримку медіатором на основі цього їх діалогу між собою.

Гносеологічна інституційна мета посередництва у медіації полягає в необхідності модерування медіатором емоційного стану сторін медіації як своєрідного пускового механізму всієї процедури медіації. Квінтесенцією окресленої цілі є поступове вивільнення сторін медіації за допомогою медіатора від власних емоційних ілюзій щодо конфлікту (спору) та заміщення їх осмисленим сприйняттям кожною зі сторін медіації особистих потреб та інтересів у ній.

7.3.