Матеріально-правові підстави для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч.
1 ст. 30 ЦК України). Зміст дієздатності - це коло визначених дій, що здатна вчиняти особа і тим самим породжувати правові наслідки. Під обмеженням цивільної дієздатності слід розуміти обмеження кола дій, що здатна вчиняти особа: обмеження вчиняти правочини (за згодою піклувальника, окрім дрібних побутових) та позбавлення можливості одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними (ст. 37 ЦК України).Недієздатність можна визначити як нездатністьсть здійснювати особою цивільні права та обов’язки внаслідок тяжкого психічного розладу. Визнання особи недієздатною - це не тільки визначення стану здоров’я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний). Під медичним критерієм слід розуміти «хронічний, стійкий психічний розлад». Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичних критерій існувати не може. Не кожний психічний розлад призводить до нездатності особи приймати участь у цивільних правовідносинах[20].
Відповідно до ч. 1 статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання фізичної особи недієздатною хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Таким чином, психічний розлад є підставою як для визнання особи недієздатною, так і для обмеження цивільної дієздатності особи.
Оскільки підстави для визнання особи недієздатною та для обмеження цивільної дієздатності дещо співпадають має місце судова практика ухвалення рішення про задоволення заяви частково та визнання особи обмежено дієздатною та встановлення над нею піклування у справах про визнання особи недієздатним[21].Для вирішення питання про правильне застосування ч. 1 ст. 36 та ч. 1 ст. 39 ЦК України суду слід встановити характер психічного розладу. При цьому психічні розлади в Законі України «Про психіатричну допомогу» визначаються як розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті.
Тяжким психічним розладом є розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Перелік підстав для обмеження цивільної дієздатності значно розширено порівняно з переліком підстав, що містився в ЦК УРСР.
Підставами для обмеження цивільної дієздатності особи відповідно до
ч. 2 ст. 36 ЦК України є зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, внаслідок чого ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Обмеження в дієздатності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, як зазначено в постанові Пленуму ВСУ, спрямовано на посилення боротьби з пияцтвом та зловживанням наркотичними засобами і має велике значення для запобігання порушенням громадського порядку та виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей. На сьогодні це питання є дуже актуальним, судячи з кількості пияків у «скрутному становищі» на вулицях населених пунктів, а особливо в сільських місцевостях.
Ця підстава передбачає поєднання двох обставин: зловживання, що має наслідком скрутне матеріальне становище цієї особи або її сім’ї, або інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати. З цього можна зробити висновок про те, що до тих пір, поки не буде встановлено скрутне матеріальне становище зазначених у ч. 2 ст. 36 ЦК України осіб, цивільну дієздатність особи не може бути обмежено.
Зловживанням вважається систематичне пияцтво, а також надмірне вживання алкоголю. Перше означає залежність людини від алкоголю - хворобу, друге непомірність при вживанні алкоголю, відсутність культури вживання алкогольних напоїв[22]. Зловживання алкоголем не є хронічним алкоголізмом. Те саме стосується і зловживання наркотичними засобами. А відтоді, питання про визнання особи хронічним алкоголіком чи наркоманом не має впливати на рішення у справі.
Звертає на себе увагу те, що з формулювання ч. 2 ст. 36 ЦК України випливає, що об’єктами зловживання можуть бути не лише спиртні напої, наркотичні засоби, токсичні речовини, азартні ігри, а й інші блага. Перелік об’єктів зловживання має форму не виключного переліку, на що вказує слово «тощо» після слів «азартними іграми». Це дає можливість зробити висновок про те, що, якщо особа зловживає медичним препаратом не віднесеним до наркотичних засобів, і в наслідок такого зловживання ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище, заінтересовані особи можуть звернутися до суду з метою обмеження цивільної дієздатності особи, що зловживає.
Скрутне матеріальне становище є оціночним поняттям[23].
Підстави для поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена визначені в ст. 38 ЦК України, а для поновлення цивільної дієздатності фізичних осіб, які були визнані недієздатними - в ст. 42 ЦК України.