ЗАЯВНИК І ПОТЕРПІЛИЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Заявник як учасник кримінального провадження - це фізи­чна або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідом­ленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст.

У 2012 році законодавець уперше виокремив такого учас­ника, як заявник, наділивши його власним процесуальним стату­сом з моменту звернення до органу державної влади. Потреби у складанні окремого рішення про визнання особи заявником не­має. Жодних вимог вікового або іншого характеру законода­вець до заявника не висуває. Заявник зазвичай є першим, із ким комунікує службова особа, наділена повноваженнями на ведення кримінального провадження. Важливою рисою заяв­ника є відсутність у нього інтересу у процесі. У подальшому така особа допитується за правилами допиту свідка. Саме на підставі повідомлення (усного або письмового) про криміна­льне правопорушення слідчий вносить відомості до ЄРДР.

Хоча заявник не має власного інтересу, його наділено пра­вами та обов’язками. Права заявника: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, отримувати витяг з ЄРДР, подавати на підтвер­дження своєї заяви речі і документи й отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. Процесуальні обо­в’язки заявника законодавством не визначено. При цьому така особа може нести кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального пра­вопорушення.

Різновидом заявника у кримінальному провадженні є ви­кривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що ін­формація є достовірною, звернулася із заявою або повідомлен­ням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування (п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України). Ви­кривач користується правами заявника, а також має право в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції», отримувати інформацію про стан досудового розс­лідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням, і на виплату винагороди.

Потерпілий як учасник кримінального провадження - це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майно­вої шкоди (ст. 55 КПК України). Це єдиний учасник, якого за­конодавець не відніс до сторони обвинувачення, захисту та ін­ших учасників, надавши йому власний процесуальний статус. Лише в судовому провадженні в разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення потерпілий може ви­ступати як представник сторони обвинувачення.

Потерпілого слід відрізняти від заявника через наявність у нього власного інтересу, зумовленого вчиненим щодо нього кримінальним правопорушенням. Процесуальний статус по­терпілий отримує автоматично після звернення до органу державної влади із заявою про вчинення щодо нього криміна­льного правопорушення або заяви про залучення його до про­вадження як потерпілого. Підтвердженням набуття особою процесуального статусу потерпілого є отримання ним пам’ят­ки про процесуальні права й обов’язки.

Від позиції потерпілого в кримінальних провадженнях, що здійснюються у формі приватного обвинувачення, залежить їх початок та майбутній результат. Так, наприклад, у разі заподі­яння потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження кри­мінальне провадження розпочинається лише за його заявою.

Реалізуючи своє право у кримінальному провадженні на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, потерпілий може заявити цивільний позов та набути процесуального статусу цивільного позивача.

Права потерпілого: бути повідомленим про свої права та обов'язки, знати сутність підозри та обвинувачення, бути по­відомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрю­ваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; пода­вати докази слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду; заяв­ляти відводи та клопотання; за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи чле­нів своєї сім'ї, майна та житла; давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; оскаржувати рішення, дії чи безді­яльність слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; мати пред­ставника та в будь-який момент кримінального провадження ві­дмовитися від його послуг; давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за раху­нок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; на відшкодування завданої кримі­нальним правопорушенням шкоди; знайомитися з матеріа­лами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також знайомитися з мате­ріалами кримінального провадження, які безпосередньо сто­суються вчиненого щодо нього кримінального правопору­шення, у разі закриття цього провадження; застосовувати технічні засоби під час проведення процесуальних дій, у яких він бере участь; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення і користуватися іншими правами.

Потерпілий зобов'язаний: прибути за викликом до слід­чого, прокурора, слідчого судді чи суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття, не перешкоджати вста­новленню обставин учинення кримінального правопору­шення, не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора чи суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кри­мінальному провадженні та які становлять охоронювану зако­ном таємницю.

38.