§ 15. Ухвали господарського суду

Ухвали господарського суду мають на меті вирішення окремих процедурних питань, що виникають у процесі розгляду справи, його виникнення, руху і припинення. Ухвала, що викладається ок­ремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постанов­лення; найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) учасників справи;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дій­шов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; стро­ку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду. В ухвалі, яку суд поста­новляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено ГПК України чи Законом України »Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засі­дання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Класифікувати ухвали господарського суду можна за певними ознаками.

1. За суб’єктивною ознакою:

а) одноосібні - виносяться суддею одноособово головним чи­ном із питань руху справи;

б) колегіальні - виносяться судом при колегіальному розгляді справи з питань руху або закінчення справи без винесення рішення.

2. За формою, в яку вони втілюються:

а) протокольні - заносяться до протоколу судового засідання;

б) у вигляді окремого процесуального документа (наприклад про припинення провадження у справі).

3. За змістом:

а) підготовчі - в них вирішуються питання підготовки справи (наприклад про призначення експертизи);

б) із питань, що виникли у процесі розгляду справи (напри­клад про відкладення судового розгляду);

в) заключні - ухвали, що завершують розгляд справи (про припинення провадження та залишення заяви без розгляду);

г) із приводу ухвалення рішення (наприклад про роз’яснення рішення);

ґ) окремі ухвали - щодо встановлених під час розгляду справи порушень законності або недоліків у роботі юридичної особи, дер­жавних чи інших органів, інших осіб, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ст. 246 ГПК України)^[65].

Ухвали господарського суду не мають властивості преюдиціа­льності, тому що висновки, які містяться в ухвалі, не є остаточними та суд вправі їх коригувати без попереднього скасування ухвали.

Специфічною є й неспростовність ухвал, оскільки не всі вони можуть бути самостійним об’єктом апеляційного перегляду. Запе­речення проти більшості ухвал включаються лише в скаргу на рі­шення у справі. Отже, самостійної властивості неспростовності в таких ухвал немає.

Вступаючи в законну силу, деякі ухвали господарського суду набувають властивості звернення їх до виконання (наприклад ухвала про забезпечення позову, ухвала про затвердження мирової угоди).