СТАДІЇ ДОЗВІЛЬНОГОПРОВАДЖЕННЯ

Загальноправове значення стадій адміністративного провадження полягає у тому, що вони відображають логічну послідовність розвитку адміністративного процесу. Допоки справу не ініційовано, не порушено, неможливою є й подаль­ша процесуальна діяльність.

Беручи до уваги чималу кількість окремих видів адмініс­тративних проваджень, неважко зробити висновок, що кож­ному окремому виду провадження поряд зі загальними при­таманні свої особливі стадії, зміст яких не повторюється в ін­ших видах адміністративних проваджень. Водночас розгляну­ти або дати характеристику тому чи іншому адміністративно­му провадженню переважно означає проаналізувати кожну з його стадій.

При цьому можна стверджувати, що всім видам адміні­стративного провадження притаманні й загальні риси, що по­єднують їх саме як дії адміністративного характеру - такі дії здійснюються в певній послідовності, при якій одна операція змінює іншу, утворюючи своєрідний ланцюг дій. Розташуван­ня вказаних дій, операцій у певному ланцюгу має визначати­ся відповідними нормативно-правовими актами, які містять відповідні норми адміністративного права.

Аналіз чинного законодавства, що стосується повнова­жень органів, які здійснюють дозвільну систему, дає змогу ви­ділити основні стадії дозвільного провадження:

1) порушення дозвільного провадження (підставами по­рушення є подача заяви зацікавленою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом пуб­лічної адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження прийнятих рішень;

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу).

Розглянемо їх детальніше.

Стадія порушення дозвільного провадження починаєть­ся з подання до відповідного органу публічної адміністрації заяви зацікавлених в одержанні відповідного дозволу особи чи органу.

До заяви додаються копії засвідчених у встановлено­му порядку документів, а також документи, що засвідчують спроможність займатися відповідною діяльністю (документи, що засвідчують наявність працівників з відповідною освітою, наявність технічних засобів тощо).

Наприклад, для отримання ліцензії на провадження діяль­ності у сфері використання ядерної енергії суб'єкт діяльнос­ті (заявник) подає заяву до органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. До заяви додаються копії за­свідчених в установленому законодавством порядку установ­чих документів, документи, що засвідчують рівень безпеки ядерної установки або сховища для захоронення радіоактив­них відходів, джерел іонізуючого випромінювання та урано­вих об'єктів, а також документи, що підтверджують спромож­ність заявника дотримуватися умов провадження заявленого виду діяльності, встановлених нормами і правилами з ядерної та радіаційної безпеки^[195].

Заява про видачу дозвільного документа і документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого вида­ється заявнику з відміткою про дату прийняття документів компетентним органом дозвільної системи та підписом відпо­відальної особи.

Порядок та розмір справляння плати за здійснення дозвільних процедур встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

Заява про видачу дозвільного документа залишається без розгляду, якщо:

- заява подана (підписана) особою, яка не має на це пов­новажень;

- документи оформлені з порушенням вимог, передбаче­них нормативно-правовими актами України.

Про залишення заяви про видачу дозвільного документа без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із за­значенням підстав залишення заяви про видачу такого доку­мента без розгляду у строки, передбачені для цієї видачі.

Після усунення причин, що були підставою для винесен­ня рішення про залишення заяви про видачу дозвільного документа без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу дозвільного документа.

Заява про видачу документа дозвільного характеру, а та­кож документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявникові з відміткою про дату при­йняття документів компетентним дозвільним органом і під­писом відповідальної особи. Перелік необхідних до подан­ня документів, підстави залишення документів без розгля­ду визначаються винятково законами України, що регулюють порядок видачі кожного конкретного документа дозвільно­го характеру. Вимоги щодо форми та змісту поданих доку­ментів встановлюються відповідним компетентним органом публічної адміністрації переважно у підзаконних нормативно- правових актах.

Наступна стадія дозвільного провадження - це безпосе­реднє вивчення компетентним органом публічної адмініс­трації поданих документів або обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх вимогам дозвільної системи.

Відповідним компетентним органом державного регулю­вання проводиться попередній розгляд заяви з метою оцін­ки виконання заявником вимог щодо номенклатури та скла­ду поданих документів.

Перевірка повноти і вірогідності поданих документів та оцінювання їх здійснюються органом проведенням держав­них експертиз таких документів та інспекційного обстеження, якщо це передбачено нормативно-правовими актами.

У разі відповідності всіх поданих документів встановле­ним законодавством вимогам дозвільний орган зобов’язаний прийняти рішення про видачу дозволу. Зазвичай встановлю­ється місячний строк, протягом якого дозвільний орган му­сить повідомити заявника про результати розгляду доку­ментів. Проте щодо окремих дозволів у деяких законах може встановлюватись інший строк.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу до­звільний орган повинен видати її заявнику в письмовому ви­гляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Основними й найбільш поширеними (незалежно від сфе­ри державного регулювання) є такі права дозвільних органів у відносинах із володільцями дозвільних документів або осо­бами, які подали заяву на видачу дозвільного документа:

1.

2. Вимагати виконання законодавства, що регламентує провадження дій щодо здійснення дозвільної діяльності. Решта суб’єктивних прав дозвільних органів мають характер організаційно-господарських повноважень, які дозвільний орган повинен реалізовувати задля охорони й забезпечення публічних інтересів.

Наступною є стадія прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволу.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії прийма­ється компетентним органом публічної адміністрації протя­гом місяця після отримання висновків державних експертиз поданих документів та акта інспекційного обстеження.

Не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття рішен­ня компетентний орган публічної адміністрації видає заяв­никові дозвільний документ або направляє письмове повідо­млення про відмову у видачі такого із зазначенням причин відмови та умов повторного розгляду заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу дозвіль­ного документа або про відмову у його видачі надсилаєть­ся (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Заявникові може бути відмовлено у видачі дозвільного до­кумента органом публічної адміністрації на підставі результа­тів проведеного інспекційного обстеження та висновків дер­жавних експертиз у разі:

- відсутності чи недостатності документів, які підтвер­джують можливість займатися відповідною діяльністю;

- наявності в документах, поданих заявником, невірогід­ної або перекрученої інформації.

Четвертою стадією дозвільного провадження є оскаржен­ня прийнятого рішення.

Дії та рішення посадових осіб компетентних органів пуб­лічної адміністрації дозвільної системи, пов’язані з відмовою у видачі дозвільного документа, його анулюванням і вилу­ченням підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, за­криттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконан­ням інших функцій щодо здійснення дозвільної системи, може бути оскаржено у порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій органів публічної адміністрації та їхніх посадових осіб.

Тобто зазначена стадія є факультативною, оскільки поля­гає в оскарженні прийнятих рішень, пов’язаних із відмовою у видачі документів дозвільного характеру, його анулюван­ням тощо. Такі рішення, дії чи бездіяльність дозвільних орга­нів чи їхніх посадових осіб може бути оскаржено в адміністра­тивному та судовому порядку.

П’ятою стадією є виконання рішення.

Заявник отримує дозвільні документи на право займа­тися відповідною діяльністю та використовувати відповідні предмети.

Наприклад, дозволи на виготовлення, зберігання та вико­ристання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функ­ціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім’я керівни­ків підприємств, установ і організацій, а також громадянам строком на 3 роки^[196].

Крім цього, здійснюючи дозвільну систему, органи Націо­нальної поліції, відповідно до законодавства України, вида­ють міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам гос­подарювання, що здійснюють діяльність з виробництва, ре­монту, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призна­чення, боєприпасами до неї, холодною та охолощеною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю по­льоту кулі понад 100 м/с; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, інди­відуального захисту, активної оборони та їх продажу, дозволи на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію Украї­ни) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пнев­матичної зброї; пристроїв та патронів до них; вибухових мате­ріалів і речовин; на відкриття та функціонування сховищ, складів і баз, де вони зберігаються, стрілецьких тирів і стріль­бищ, мисливсько-спортивних стендів, а також підприємств і майстерень з виготовлення і ремонту вогнепальної та холод­ної зброї, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення мате­ріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводжен­ня з ними та їх застосування, магазинів, у яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, пристроїв та патро­нів до них; громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охоло­щеної, пневматичної зброї, пристроїв^[197].

Отже, доречно казати, що дозвільне провадження є ви­дом адміністративного провадження, яке здійснюється відпо­відно до певного порядку (моделі). Цей порядок визначається як адміністративна процедура і має знайти своє відображення у нормативно-правовому акті.

Під правовим регулюванням дозвільного провадження слід розуміти комплекс правових засобів, за допомогою яких визначаються та реалізуються права й обов'язки суб'єктів у сфері видачі та одержання дозволів (ліцензій) на здійснен­ня певних дій (діяльності). Основними елементами систе­ми правового регулювання є, перш за все, норми права, тобто загальнообов'язкові, формально визначені правила поведін­ки, які походять від держави і нею охороняються. Норми права, які регулюють здійснення дозвільного провадження, утворю­ють певний правовий інститут, оскільки вони об'єднані єди­ним предметом регулювання, мають єдину мету - закріпити порядок функціонування об'єктів дозвільної системи, тобто встановити певні загальнообов'язкові правила її здійснення. Без їх регулюючого чи охоронного впливу неможливо органі­зувати правильне здійснення дозвільного провадження^[198].

Особливої уваги потребують принципи, які безпосередньо визначають процесуальну (процедурну) складову реалізації дозвільної діяльності.

О. В. Джафарова принципи реалізації дозвільної діяльності органами публічної адміністрації поділяє на загальні та особ­ливі (процедурні).

Загальні принципи характеризують саме зовнішню діяль­ність органів публічної адміністрації і є характерними для всіх видів дозвільних відносин (управлінських, публічно- сервісних, контрольно-наглядових). До них можна віднести принципи:

1) верховенства права як пріоритету прав і свобод люди­ни та громадянина, що закріплений як юридичний принцип;

2) юридичної вищості закону як діяльності публічної адміністрації відповідно до повноважень і в порядку, визначе­них законом;

3) відкритості;

4) пропорційності як вимоги щодо обмежень рішень пуб­лічної адміністрації, метою, якої необхідно досягти, умовами її досягнення, а також обов'язку публічної адміністрації зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;

5) підконтрольності як обов'язкового внутрішнього та зовнішнього контролю за діяльністю публічної адміністрації, зокрема судового;

6) відповідальності.

До особливих слід віднести такі процедурні принципи дозвільної діяльності органів публічної адміністрації:

1) доступності послуг публічної адміністрації;

2) неупередженості;

3) участі у прийнятті рішення;

4) законності;

5) прозорості;

6) мовчазної згоди;

7) організаційної єдності^[199].

Окремої уваги потребує характеристика принципу мов­чазної згоди, зміст якого полягає в тому, що суб'єкт господа­рювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання відпо­відного документа дозвільного характеру за умови, якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному об­сязі, але у встановлений законом строк документ дозвільно­го характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено^[200].

В такому разі можна зробити висновок, що всім адмініс­тративним провадженням, у тому числі й дозвільному, харак­терно вчинення певних послідовних дій - стадій проваджен­ня. Проте щодо поняття, ознак та класифікації стадій дозвіль­ного провадження у юридичній літературі висловлюються різні думки, навіть протилежні.

Зокрема, немає єдності у поглядах на поняття стадій дозвільного провадження, різні міркування висловлюються з приводу того, які саме ознаки притаманні цим стадіям, по- різному вчені класифікують стадії дозвільного провадження, зокрема ті, які з них вважати обов'язковими, а які - факуль­тативними. На нашу думку, дозвільне провадження має трак­туватись як сукупність послідовно здійснюваних органом публічної адміністрації дій, спрямованих на надання особі документів дозвільного характеру, у разі подання нею всіх не­обхідних документів, переоформлення чи анулювання таких документів у випадках, передбачених законодавством.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняття «реєстраційне провадження».

2. Перелічіть основні ознаки та різновиди реєстраційних про­ваджень.

3. Охарактеризуйте суб'єктів реєстраційного провадження.

4. Що розуміють під стадією провадження? Назвіть стадії реєс­траційного провадження?

5. Розкрийте особливості дозвільної системи.

6. Що розуміють під дозвільним провадженням? Які його ознаки?

7. Проведіть класифікацію дозвільних проваджень.

8. Назвіть та охарактеризуйте основні стадії дозвільного прова­дження.