4.1. Поняття адміністративної юрисдикції
Судовий захист прав, свобод та інтересів здійснюється при відправленні правосуддя різними судами в формі відповідних судових процедур. Правосуддя, як діяльність суду, полягає у розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції судових справ.
Саме особливості тих чи інших судових справ, які виступають предметом судового розгляду, є основним критерієм класифікації видів правосуддя і відповідних їм судових процедур. Судова справа являє собою конкретні життєві обставини (юридичні факти), які потребують встановлення судом задля реалізацій суб’єктивних прав, свобод, інтересів, обов’язків.Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Згідно ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Розмежування компетенції між судами щодо здійснення правосуддя з розгляду різних категорій судових справ закріплено на законодавчому рівні і виступає гарантією права на ефективний судовий захист.
Під компетенцією судів, у тому числі й адміністративних, розуміється сукупність їх повноважень. За своїм змістом такі повноваження підрозділяються на предметні та функціональні. Предметними є повноваження адміністративних судів, що характеризують їх компетенцію з точки зору предмету діяльності адміністративних судів, тобто з огляду на те, які справи адміністративні суди вправі і зобов’язані приймати до розгляду і вирішувати. Адже
діяльність адміністративних судів у формі адміністративного судочинства спрямована на розгляд і вирішення певного, визначеного законом, різновиду судових справ. Отже, предметними є повноваження адміністративних судів щодо прийняття до розгляду визначених законом судових справ.
Судові справи, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позначаються як справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Сукупність предметних повноважень адміністративних судів складає їх предметну компетенцію.Функціональними є повноваження адміністративних судів, що характеризують їх компетенцію з точки зору діяльності адміністративних судів по розгляду і вирішенню адміністративної справи. Це повноваження адміністративних судів щодо вчинення різноманітних процесуальних дій при здійсненні правосуддя, іншими словами - це повноваження суду при розгляді та вирішенні адміністративної справи. Отже, функціональні повноваження - це повноваження адміністративного суду у процесі здійснення правосуддя, пов’язанні з вирішальними діями суду щодо керівництва процесом[34]. Функціональні повноваження можна поділяти на окремі групи, зокрема повноваження по забезпеченню участі в процесі зацікавлених осіб, збиранню, дослідженню та оцінці доказів, по ухваленню судових рішень, перевірці їх законності та обґрунтованості, зверненню судових рішень до виконання тощо. Сукупність функціональних повноважень - функціональна компетенція адміністративних судів - визначається з урахуванням їх предметної компетенції (особливостей судових справ, на які вона поширюється). Правосуддя, як діяльність адміністративних судів, здійснюється через реалізацію їх функціональних повноважень щодо розгляду і вирішення судових справ, на які розповсюджується їхня предметна компетенція.
З поняттям компетенції тісно пов’язано поняття «юрисдикція». Під юрисдикцією розуміють встановлену законом правомочність відповідних державних органів вирішувати правові спори та справи про правопорушення, оцінюючи дії суб’єктів з точки зору їх правомірності чи неправомірності, застосовувати юридичні
санкції до правопорушників; територію в підвідомчості певного органу влади; здійснення правосуддя, а також іншу діяльність по розгляду правових спорів, справ про правопорушення і застосуванню санкцій[35].
Не дивлячись на багатозначність поняття «юрисдикція» воно позначає, у першу чергу, повноваження певних органів щодо вирішення правових спорів, застосування юридичних санкцій та здійснення інших примусових заходів. Отже, юрисдикція є компетенцією (частиною компетенції), але не будь якого органу, а тільки органу, який має повноваження з вирішення правових спорів, застосування заходів правового примусу. Таким чином, поняття «юрисдикція» застосовується відносно до повноважень органів судової влади інших органів, що здійснюють правоохоронну функцію замість поняття «компетенція». У більш вузькому значенні поняття «юрисдикція» застосовується для позначення тільки предметної компетенції вказаних органів. Саме у вузькому розумінні - для визначення предметної компетенції адміністративних судів, застосовується поняття «адміністративна юрисдикція» («юрисдикція адміністративних судів») у Кодексі адміністративного судочинства України. Адже ст. 17 КАС України, яка присвячена визначенню змісту адміністративної юрисдикції вказує саме на справи, які розглядаються адміністративними судами, окреслюючи сферу правовідносин, з якими пов’язані такі судові справи, основні їх категорії тощо, та не стосується функціональних повноважень адміністративних судів[36].Вище вже було зазначено, що судові справи, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позначаються як справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). До таких справ відносяться здебільшого передані на вирішення адміністративного суду публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. З КАС України). При цьому необхідно зазначити, що певні категорії публічно-правових спорів вирішуються у формі інших видів судочинства. Тобто адміністративними судами вирішуються не будь-які публічно-правові спори, а лише визначені законом.
Поряд з публічно-правовими спорами до адміністративної юрисдикції віднесено й вирішення справ, які пов’язані з публічно- правовими відносинами, але мають безспірний характер. Ці справи вирішуються у порядку окремого виду судового провадження, відмінного від загального (позовного) провадження, у якому вирішується більшість адміністративних справ - особливого провадження адміністративного процесу. До адміністративних справ особливого провадження належать справи за зверненням органів доходів і зборів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, стягнення коштів за податковим боргом, зобов’язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим (ст. 183-3 КАС України). Також до справ особливого провадження можна віднести й справи за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (ст. 183-4 КАС України). Предметом судового розгляду у особливому провадженні адміністративного процесу є не публічно-правовий спір, а підстави щодо
реалізації владних повноважень заявника - суб’єкта владних повноважень щодо застосування (скасування) примусових заходів у випадках, передбачених законом[37]. Іншими словами, у цьому випадку суд не вирішує публічно-правовий спір, а здійснює попередній контроль за діями, якими суттєво зачіпаються права громадян та юридичних осіб, надаючи дозвіл на застосування примусових заходів. Тому такі справи ще позначають як справи по здійсненню адміністративно-судового санкціонування[38].
Таким чином, поняття адміністративної справи охоплює як передану на розгляд адміністративного суду сукупність фактичних обставин (юридичних фактів), що характеризують публічно-правовий спір, який належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства, так і фактичні обставини що пов’язані із застосуванням (скасуванням) адміністративним судом примусових заходів у без- спірному порядку. На підставі всього вищевикладеного, під адміністративною юрисдикцією (юрисдикцією адміністративних судів) розуміється сукупність повноважень адміністративних судів щодо прийняття до розгляду визначених законом публічно-правових спорів, а також визначених законом обставин, пов’язаних із застосуванням (скасуванням) примусових заходів у безспірному порядку.