ВИСНОВКИ
У висновках на основі теорії адміністративного права, законодавства, досягнень судової публічної адміністрації наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно розвитку засад та адміністративного інструментарію у сфері адміністративно-правових аспектів реформування місцевих суддів в Україні, викладено найбільш важливі наукові та практичні результати, визначено наукові проблеми, для розв’язання яких можуть бути застосовані результати дослідження.
Основі з них такі:1. З’ясовано, що адміністративне право відіграє провідну роль у реформуванні місцевих судів в Україні, адже воно є вагомим чинником, який на рівні законів і підзаконних нормативно-правових актів уточнює та розширює конституційні норми для потреб безпосередньої правової реалізації стосовно забезпечення судової влади. На основі норм адміністративного права виробляється спеціальний адміністративний інструментарій у вигляді форм і методів адміністративної діяльності публічної адміністрації та адміністративних процедур, зокрема щодо підбору і призначення суддів місцевих судів, призначення їх на адміністративні посади, звільнення, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності, надання суддям місцевих судів усіх благ та створення необхідних умов для здійснення гуманного та справедливого судочинства на основі принципу верховенства права, створення належних умов для учасників судового процесу та інших осіб, які перебувають в адміністративних приміщеннях судів.
2. Удосконалено науковий зміст адміністративно -правових аспектів положень концепцій реформування судової влади, які мають слугувати народові України для забезпечення конституційних прав та свобод на засадах ефективності, незалежності та справедливості кожного судового органу, безперешкодного звернення громадян до суду за захистом своїх прав. При цьому Вища рада правосуддя має бути «наглядовим» органом державної влади, який повинен слідкувати за дотриманням основоположних європейських та міжнародних засад правосуддя, справедливістю правосуддя, некорумпованістю суддів і ефективністю судової системи загалом.
3. З’ясовано, що спеціальні принципи адміністративно-правового забезпечення реформування судової влади - це основоположні ідеї, вимоги засадничого характеру, що становлять основу для реформи судової системи і визначають засоби адаптації чинного законодавства, що регулює правові відносини у сфері судочинства і встановлюють виключну відповідність до стандартів ЄС, а також зміст та механізм адміністративного інструментарію за допомогою якого вона здійснюється.
4. Розкрито адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють реформування місцевих судів в Україні як взаємопов’язаний комплекс завдань, адміністративних прав, обов’язків, конституційно визначеної та адміністративно-забезпечувальної компетентності суб’єктів публічної адміністрації, а також невладних юридичних та фізичних осіб, пов’язаних із реформуванням місцевих судів, які покликані забезпечувати захист прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб у відповідності до принципу верховенства права.
5. Доведено, що форми адміністративної діяльності публічної адміністрації стосовно реформування місцевих судів в Україні - це зовнішні способи вираження певних дій (видання нормативних і адміністративних актів, проведення інших юридично значимих дій та здійснення матеріально- технічних операцій) спеціальною судовою адміністрацією в межах наданих їй спеціальними законами України адміністративних повноважень, що пов’язані з наданням адміністративних послуг, здійснення управлінської діяльності у сфері реформування судової влади України з метою забезпечення права фізичних і юридичних осіб на справедливе і гуманне судочинство.
6. З’ясовано, що методи адміністративної діяльності спеціальної публічної адміністрації у сфері забезпечення реформування місцевих судів в Україні - це способи, засоби та прийоми цілеспрямованого впливу правового та організаційного характеру на поведінку учасників адміністративно - правових відносин, які засновані на реалізації адміністративно -правових норм у сфері діяльності судової гілки влади з метою більш ефективного забезпечення незалежності і недоторканості місцевих судів та реформування місцевих судів в цілому, що дає можливість гарантувати право громадян на справедливе та гуманне правосуддя.
7. Проаналізовано досвід країн Європейського Союзу на відповідність
вітчизняного законодавства до стандартам ЄС (Acquis communautaire (acquis), що дало змогу зорієнтувати реформування українських місцевих суддів на основній функції, задля якої функціонує судова система країн -учасниць ЄС - захист прав, свобод та законних інтересів в першу чергу невладних фізичних і юридичних осіб. Обґрунтовано використання в Україні ефективного організаційно-правового досвіду Канади стосовно функціонування
укрупнених окружних судів із «мобільними» суддями.
8. Удосконалено законодавство у сфері адміністративно-правового забезпечення реформування місцевих судів шляхом розробки конкретних змін і доповнень до діючого законодавства, зокрема щодо вирішення питання «тимчасових суддів». А саме, пропонується до ст. 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» додати підпункт третій: «за відповідним рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона має право подати документи до Вищої Ради правосуддя про відповідність на призначення судді на посаду вдруге, після закінчення його п’ятирічного строку повноважень». А в статтю 37 («Рішення Вищої ради правосуддя щодо кандидата на посаду судді») Закону України «Про Вищу Раду правосуддя» в підпункт 5 внести такі доповнення: «Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про рекомендацію Президентові України, про призначення на посаду судді вдруге після закінчення його строку повноважень на безстроковий термін за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, після проходження ним спеціального кваліфікаційного оцінювання».