§ 1. Склад, структура і повноваження Верховного Суду України

Права і свободи людини і громадянина, відповідно до частини 1 ст. 55 Конституції України, захищаються судовою гілкою влади. Не­обхідною гарантією ефективного правосуддя є правильно організо­вана система судів загальної юрисдикції, які розглядають у порядку певного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизна­них або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних і юридичних осіб, а також забезпечення можливості перегляду судових рішень су­дами вищих інстанцій.

Стаття 125 Конституції України і ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»^[22] визначають, що Верховний Суд є найви­щим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесу­альним законом.

Ознаки «найвищого» статусу Верховного Суду в системі судо­устрою України варто розглядати як: а) відсутність підпорядку­вання іншим судовим або державним органам; б) остаточність ухва­лених рішень у межах держави; в) законодавчо визначені форми здійснення правосуддя (касація та її різновиди); г) виключність здійснюваних повноважень^[23].

Особливо важливо, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх су­б’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нор­мативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також ураховуються іншими судами під час застосування таких норм права.

Відповідно до Глави 5 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень Верховного Суду віднесено такі:

1) здійснення правосуддя як суду касаційної інстанції, а у випа­дках, визначених процесуальним законом, - як судом першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним за­коном;

2) здійснення аналізу судової статистики й узагальнення судо­вої практики;

3) надання висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання су­дових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням сис­теми судоустрою;

4) надання висновку про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; внесення за зверненням Верховної Ради України письмового подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

5) звернення до Конституційного Суду України щодо конститу­ційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлу­мачення Конституції України;

6) забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

7) забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною ін­формацією з питань правозастосування;

8) здійснення інших повноважень, визначених законом^[24].

За загальним правилом термін «касація» трактується як перег­ляд судової справи судом вищої інстанції без самостійного дослі­дження доказів, лише на основі матеріалу судової справи і лише з метою визначення, чи були дотримані вимоги закону під час розг­ляду судової справи судами нижчих інстанцій^[25].

Верховний Суд як суд касаційної інстанції своїм призначенням, подібно до інших судів, повинен забезпечувати правильність право­суддя. Це завдання досягається двома шляхами: по-перше, шляхом негативним, що полягає в скасуванні вироку, який порушує закон; по-друге, шляхом позитивним, який полягає у вирішенні юридич­ного питання, яке зустрічається в конкретній судовій справі. Поді­бно до інших судових установ, він постановляє рішення, які мають для цієї судової справи силу закону, який виходить від суду касаційної інстанції. Від інших судових установ касаційний суд відрізняється лише тим, що він не займається обговоренням справи по суті, обме­жуючись оцінюванням її юридичної сторони^[26].

Спираючись на функціональну спрямованість Верховного Суду, кожний суддя, що входить до його складу, здійснює правосуддя в по­рядку, встановленому процесуальним законом, бере участь у розг­ляді питань, що виносяться на розгляд як на засідання Пленуму Вер­ховного Суду, так і на збори суддів відповідного касаційного суду, аналізує судову практику й узагальнює її. У жовтні 2019 р. було вне­сено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», від­повідно до яких до складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше ста.

У складі Верховного Суду діють:

1) Велика Палата Верховного Суду;

2) Касаційний адміністративний суд;

3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд;

5) Касаційний цивільний суд.

Так, Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіа­льним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випад­ках, по-перше, здійснює перегляд судових рішень у касаційному по­рядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; по-друге, діє як суд апеляційної інстанції у справах, розгляну­тих Верховним Судом як судом першої інстанції; по-третє, аналізує судову статистику та вивчає судову практику та здійснює узагаль­нення судової практики.

До складу Великої Палати Верховного Суду входить голова Вер­ховного Суду за посадою.

Суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, здійснює повноваження судді Великої Палати Верховного Суду протягом трьох років (крім голови Верховного Суду), але не більше двох стро­ків поспіль.

Засідання Великої Палати Верховного Суду вважається право­мочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу.

До складу кожного касаційного суду входять судді відповідної спеціалізації і судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів.

У Касаційному адміністративному суді обов'язково створю­ються окремі палати для розгляду справ щодо: 1) податків, зборів та інших обов’язкових платежів; 2) захисту соціальних прав; 3) вибор­чого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав гро­мадян; а в Касаційному господарському суді діють окремі палати для розгляду справ щодо: 1) банкрутства; 2) захисту прав інтелектуаль­ної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурен­тним законодавством; 3) корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.

Законодавець також допускає, що інші палати в касаційних су­дах можуть створюватися за рішенням зборів суддів касаційного суду. Їх персональний склад і кількість суддів визначаються збо­рами суддів відповідного касаційного суду.

У статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ви­значено, що судові палати касаційного суду уповноважені:

1) здійснювати правосуддя в порядку, встановленому процесуа­льним законом;

2) аналізувати судову статистику та вивчати судову практику;

3) здійснювати інші повноваження, визначені законом.

Кожну судову палату очолює секретар судової палати, який обирається на посаду строком на чотири роки та звільняється з по­сади більшістю голосів суддів відповідної судової палати шляхом та­ємного голосування.

У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду України, який є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду.

Обсяг повноважень Пленуму Верховного Суду є досить розгалу­женим, зокрема він:

1) обирає на посади та звільняє з посад голову Верховного Суду та його заступника у порядку, встановленому законом;

2) обирає із суддів Верховного Суду за поданням голови Верхо­вного Суду та увільняє від виконання обов’язків секретаря Пленуму Верховного Суду;

3) заслуховує інформацію голови Верховного Суду про його ді­яльність і Секретаря Великої Палати Верховного Суду про діяль­ність Палати;

4) надає висновки щодо проєктів законодавчих актів, які стосу­ються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи су­доустрою України;

5) ухвалює рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;

6) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;

7) вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

8) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду, Поло­ження про Науково-консультативну раду при Верховному Суді та її склад, склад редакційної колегії офіційного друкованого органу Верховного Суду та бюджетний запит Верховного Суду;

9) з метою забезпечення однакового застосування норм права під час вирішення окремих категорій справ узагальнює практику за­стосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані;

10) за результатами аналізу судової статистики й узагальнення судової практики надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства під час вирішення судових справ;

11) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

При Верховному Суді для підготовки наукових висновків з пи­тань діяльності Верховного Суду, що потребують наукового забез­печення, функціонує Науково-консультативна рада з висококвалі­фікованих фахівців у сфері права, порядок організації та діяльності якої визначається положенням, що затверджується Пленумом Вер­ховного Суду.