Глава 5 Правозахисна діяльність
У національній юридичній науці і дотепер існує певна проблема у розумінні співвідношення таких правових категорій, як «правоохоронна діяльність» і «правозахисна діяльність». Цей факт обумовлюється тим, що Україна після розпаду Радянського Союзу успадкувала його правоохоронну систему, в якій захист державних інтересів завжди превалював над інтересами людини і громадянина.
Проте під час становлення України як незалежної та самостійної держави вектор зазначених пріоритетів докорінним чином змінився. Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю[6]. Права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.Проголошуючи права і свободи особи та відповідним чином їх закріплюючи, держава покладає на себе юридичні та моральні зобов’язання гарантувати їх не лише правовими, але й організаційними засобами. Ураховуючи те, що людина з її інтересами та потребами проголошується головною цінністю, забезпеченню її прав і свобод мало бути підпорядковані суспільне виробництво, культурно-виховна й ідеологічна діяльність держави, всіх ланок державного апарату та всіх посадових осіб. Визнаючи права і свободи людини та громадянина, держава тим самим бере на себе обов’язок створювати всі умови та можливості для реального здійснення їх на практиці. Правам і свободам особи кореспондують відповідні обов’язки держави, які знаходять свій вияв у вигляді зафіксованих у законі гарантій, тобто умов і засобів, які утворює та надає держава громадянам для здійснення ними своїх основних прав. Зважаючи на викладене, правозахисну діяльність можна визначити як примусову правову, організаційну, матеріально-правову, процесуальну та/ або іншу діяльність органів державної влади, правоохоронних органів, громадських об'єднань, посадових осіб і публічних службовців,
а також громадян та інших фізичних осіб, яка здійснюється законними засобами з метою підтвердження або відновлення оскарженого чи порушеного права людини[7].
Фактично це визначення випливає з розуміння права на захист як самостійного, універсального конституційного права людини. Треба підкреслити, що право людини на захист своїх прав установлено законодавчо й існує об’єктивно, тобто незалежно від того, відчуває потребу в ньому людина чи ні[8]. Виходячи із цього концептуального положення, надзвичайно актуальною в умовах сьогодення є проблема розвитку правозахисної діяльності. Вона, безумовно, має деякі спільні ознаки з правоохоронною діяльністю, але відрізняється як за предметом, так і за суб’єктами її здійснення.Так, наприклад, адвокати можуть здійснювати правовстанов- лювальні або правозабезпечувальні дії. Досить широкими є повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте предмет правозахисної діяльності є значно вужчим, ніж у правоохоронної діяльності. Він стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства та захисту фізичних осіб від обвинувачення[9].
Правозахисна діяльність, яка виконується державними й недержавними органами, має декілька складових. Вони, зокрема, полягають у роз’ясненні громадянам їх прав та обов’язків. У Конституції України закріплюється важливе право знати свої права й обов’язки (ст. 57) та право на юридичну допомогу (ст. 59). Державним органом, який має сприяти розвиткові юридичних послуг із метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, надання їм платних послуг правового й технічного характеру, є Міністерство юстиції України та його органи на місцях. До органів юстиції належать органи виконавчої служби, органи реєстрації актів цивільного стану, органи державної реєстрації нормативно-правових актів та громадських об’єднань, а також нотаріат.
Отже, правозахисна діяльність полягає у правовій допомозі юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у спірних питаннях з охорони права, захисті фізичних
Судові, правоохоронні, контрольно-наглядові та правозахисні органи України осіб від обвинувачення та у державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами й організаціями.
Правозахисні організації - це, як правило, громадські неурядові організації, головним завданням яких є захист прав і свобод людини та громадянина. Аналіз діяльності правозахисних організацій дозволяє визначити їх функції, зокрема профілактичну, захисну, ресоціалізаційну, правороз'яснювальну, аналітичну та/або методичну, інформаційну, нормотворчу (частково) та координаційну.
Наступний висновок полягає в тому, що жоден правоохоронний орган державної влади не може вважатися правозахисним, оскільки покликаний передусім охороняти право в його об'єктивному розумінні[10]. Разом із загального функціоналу) кожного правоохоронного органу державної влади, здійснення яких на нього покладено. Це жодною мірою не означає, що відсутні підстави говорити про наявність правозахисних органів державної влади. Такими є ті, де за аналогією з правозахисними організаціями правозахисна функція є основною, наприклад Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Як було зазначено раніше, здійснення правоохоронної діяльності потребує наявності відповідних інструментів державного примусу, а тому вона може реалізовуватись лише органами публічної влади. Пра- возахисна діяльність не вимагає спеціального організаційно-державного механізму, а тому здійснюється як державними органами, так і недержавними організаціями. Здійснення правоохоронної діяльності, суб'єктом якої є держава, передбачає застосування сили та примусу. Здійснення правозахисної діяльності, суб'єктом якої є як державні, так і недержавні організації, не вимагає застосування примусу. У правовій конституційній державі, якою є Україна, правоохоронна та правозахи- сна діяльність є дуже близькими за змістом і значенням.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняттю «правозахисна діяльність».
2. Охарактеризуйте співвідношення правозахисної та правоохоронної діяльності.
3. Сформулюйте предмет правозахисної діяльності.
4. Які організації вважаються правозахисними?
5. Які функції виконують правозахисні організації?