Глава 3 Правоохоронний орган і правоохоронна діяльність

Поряд із державними органами, що вирішують поточні й перс­пективні питання з господарського будівництва, культури, науки, освіти, обороноздатності, державної безпеки, зовнішньої політики тощо, є і такі, які створюються для охорони й захисту права, тобто для здійснення діяльності, що одержала назву «правоохоронна».

Правоохоронні функції або завдання здебільшого залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопорядку. Правопорядок - об’єктивна потреба розвитку держави й суспільс­тва. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтри­мують правопорядок щоденним додержанням, виконанням, вико­ристанням і застосуванням норм права учасниками правових відно­син. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього особливу відповідальність. Для правоохоронного органу пра­вопорядок уже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відповідальності лише з мір­кувань доцільності містить небезпеку. Для правоохоронного органу є недопустимим обґрунтовувати порушення правопорядку політич­ними або іншими інтересами. Наприклад, дії відповідальних посадо­вих осіб під час прокладання транспортних магістралей без додер­жання норм екологічної безпеки або організація публічних заходів без дотримання порядку їх проведення можуть зумовити негативні суспільні наслідки, в тому числі - вчинення злочинів.

Мотивацію правопорушень, зокрема незнання правових норм тощо, можуть ураховувати в характері реагування, але її не можна ви­знавати підставою для невжиття відповідних заходів щодо припи­нення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопо­рушень здійснюють правомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз’яснення процесуальних прав та обо­в’язків, інформування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопорушення тощо). Разом із тим недопустимими є про­типравні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохорон­них органів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо.

Відновлення порушеного права - пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Ідеться про систему правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями спричинила збитки або будь-які інші негативні наслідки, щодо їх

відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування неза­конного рішення, ухваленого державним (або й правоохоронним) органом, установлено порядок відновлення порушених правовідно­син і відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено можливість компенсаційних виплат за неправомірні дії правоохо­ронних органів тощо.

Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворюють ці­лісну правоохоронну діяльність, яка є публічною та багатоплано­вою. Кожен із правоохоронних органів відповідає в межах наданих йому повноважень за власний внесок у вдосконалення його діяль­ності, щоденні контакти з громадянами, допомогу їм у виконанні конституційних обов'язків.

Однак необхідно особливо підкреслити, що поряд із цією діяль­ністю виняткове місце посідають судові органи, яким належить го­ловна і найбільш відповідальна роль в охороні права. Інші напрямки значною мірою підпорядковуються цілям і завданням правосуддя, вони покликані сприяти його успішному здійсненню, а нерідко є і підконтрольними йому. У майбутньому має відбутися подальше іс­тотне підвищення ролі правосуддя в процесі розбудови правової держави, в якій існують три гілки влади: законодавча, виконавча і судова.

Отже, для реалізації зазначених напрямів (функцій) правоохо­ронної діяльності створюються конкретні органи, які, відповідно, мають назву «правоохоронні».

Особливостями правоохоронних органів є те, що вони вико­нують одну або декілька з таких функцій, як:

1) запобігання кримінальним та адміністративним правопору­шенням, їх припинення, розшук осіб, які їх вчинили;

2) охорона особливо важливих державних об'єктів та окремих, передбачених законодавством, посадових осіб;

3) оперативно-розшукова та розвідувальна діяльність;

4) забезпечення публічної безпеки та громадського порядку;

5) виконання кримінальних покарань;

6) контроль за переміщенням людей, транспортних засобів, то­варів та інших предметів чи речовин через державний і митні кор­дони України;

7) протипожежний та цивільний захист населення;

8) нагляд за виконанням законів.

Крім того, правоохоронні органи мають і низку специфічних, властивих лише цим державним органам ознак, а саме:

1) органи, які виконують правоохоронні функції, для забезпе­чення виконання покладених на них завдань забезпечено правом застосування примусових заходів і засобів;

2) для виконання покладених на них обов’язків працівників та­ких органів наділено відповідними атрибутами (форма, посвід­чення);

3) із метою забезпечення належної дисципліни працівникам правоохоронних органів присвоюють спеціальні звання, а питання їх відповідальності регламентується спеціальними статутами про дисципліну.

Правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі ус­танови й організації, що здійснюють правозастосовну та правоохо­ронну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законно­сті, захисті прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, бо­ротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Правоохоронна діяльність держави полягає в тому, що держава:

1) створює з цією метою спеціальні правоохоронні органи;

2) покладає на них завдання у сфері контролю за дотриманням правових норм;

3) наділяє їх відповідними повноваженнями для виконання по­кладених на них завдань.

Цьому виду державної діяльності властива низка таких ознак.

1. Правоохоронна діяльність може здійснюватися не у будь- який спосіб, а лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу. До них належать заходи державного примусу - попере­дження і припинення правопорушень та притягнення до відповіда­льності за їх вчинення. Наприклад, до особи, що вчинила злочин, може бути застосовано покарання, встановлене кримінальним зако­нодавством, або інший захід впливу згідно з чинним законодавст­вом; якщо завдається шкода майну, то на винного може бути пок­ладено обов’язок відшкодувати її; якщо не виконується зобов’я­зання за укладеним договором, наприклад про виготовлення яко­гось виробу, то можуть бути застосовані майнові санкції; якщо особа керувала автомобілем у нетверезому стані, то її можуть поз­бавити водійських прав.

2. Юридичні заходи впливу, що застосовуються під час здійс­нення правоохоронної діяльності, мають суворо відповідати закону чи іншим правовим нормам - лише уповноважені органи можуть до­пускати застосування конкретного заходу впливу і чітко визначати його зміст.

3. Характерним для правоохоронної діяльності є і те, що вона реалізується у встановленому законом порядку та з дотриманням певних процедур. В усіх випадках ухвалення рішень про застосу­вання чи незастосування юридичних заходів впливу законом перед­бачено конкретні правила, які підлягають неухильному дотри­манню.

4. Здійснення правоохоронної діяльності покладається насам­перед на спеціально створені державні органи. Ці органи комплек­туються відповідним чином підготовленими фахівцями в різних га­лузях. У їх розпорядження надаються необхідні матеріально-техні­чні засоби, а їх організація і діяльність детально й усебічно регламе­нтуються в законодавчому порядку. Усе це в сукупності спрямовано на забезпечення оперативності, обґрунтованості, законності і спра­ведливості вжитих такими органами заходів для охорони права.

Отже, правоохоронна діяльність - це така державна діяль­ність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповнова­женими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу із суворим дотриманням установленого законом порядку.

У цілому головні завдання правоохоронної діяльності поляга­ють в охороні закріпленого Конституцією України суспільного ладу, економічної і політичної системи держави, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадських об'єднань, а отже, у зміцненні законності та правопорядку в державі. Особливе місце серед головних завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров'я, честі, гідності та майна.

За своїм змістом правоохоронна діяльність не є «односклад­ною». Вона охоплює низку функцій чи конкретних напрямків, кожен з яких має свої специфічні завдання і реалізується своїми, власти­вими лише йому, методами.

Для прикладу, стисло нагадаємо основне призначення деяких правоохоронних органів.

Так, Прокуратура України посідає самостійне місце серед гілок влади - виконавчої, законодавчої, судової - і відповідно до статті 131-1 Конституції України здійснює: 1) підтримання публічного обвину­вачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудо- вим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших пи­тань під час кримінального провадження, нагляд за негласними й іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

На Службу безпеки України як на державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує дер­жавну безпеку України, покладається у межах визначеної законо­давством компетенції захист державного суверенітету, конститу­ційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-тех­нічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів дер­жави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іно­земних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також належать попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і без­пеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної дія­льності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Національна поліція України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Її діяльність спрямовується та координується Ка­бінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ згідно із законом.

Завданнями Національної поліції є надання поліцейських пос­луг у таких сферах: 1) забезпечення публічної безпеки та порядку;

2) охорони та захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспі­льства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, ви­значених законом, послуг із допомоги особам, які з особистих, еко­номічних чи соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики.

Основними його завданнями є такі:

1) забезпечення реалізації державної правової політики та по­літики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

2) підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

3) підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проєктів нормативно-правових ак­тів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення

правової експертизи проектів нормативно-правових актів, держа­вна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного держа­вного реєстру нормативно-правових актів;

4) організація виконання рішень судів та інших органів (поса­дових осіб) відповідно до законів України (у складі Мінюсту діють Департамент державної виконавчої служби і Державна криміна­льно-виконавча служба України);

5) експертне забезпечення правосуддя;

6) організація роботи нотаріату й органів реєстрації актів циві­льного стану;

7) забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина у визначеній сфері.

Національне антикорупційне бюро України - державний право­охоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопору­шень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчи­ненню нових злочинів.

Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодав­ства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших пи­тань, контроль за дотриманням якого покладено на цю службу.

Більш детальному аналізу правових підстав функціонування цих органів, їх завдань, функцій та повноважень буде присвячено наступні розділи і глави підручника.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «правоохоронна діяльність».

2. Які основні ознаки правоохоронної діяльності Ви можете на­звати?

3. Що таке правоохоронні органи? Назвіть їх основні ознаки.

4. Які судові органи ви можете назвати?

5. Назвіть основні повноваження Конституційного суду України.

6. Визначте систему основних правоохоронних органів України та стисло охарактеризуйте їх завдання.