6. Архітектура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки

Відповідно до пропонованого підходу щодо категорійних рядів слід говорити і про певний алгоритм наукового розгляду конкретних сфер життєдіяльності. Відтак постає проблема в акцентуванні уваги на проблемі структури самого наукового підходу до вивчення зазначених питань.

Архітектура теоретичного розгляду складових національної безпеки повинна мати наступний вигляд.

На першому етапі розглядається поняття та зміст конкретного виду безпеки, його місце в системі національної безпеки.

При визначенні поняття конкретного виду безпеки потрібно виходити з того, що національна безпека є різновидом соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, а також забезпечується ефективне функціонування системи національної безпеки України.

Відтак, визначаючи наприклад, поняття екологічної безпеки, слід зважати на характерні особливості, конкретні закони розвитку, нарешті риси самої екологічної безпеки. Визначення кожного поняття того чи іншого виду безпеки, має починатися з того, що це є складовою національної безпеки.

Структура самого визначення має корелювати із висхідним визначенням поняття національної безпеки. Таким чином, наприклад, визначення поняття екологічної безпеки може мати наступний вигляд: екологічна безпека — складова національної безпеки, різновид соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки за якого державними та недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, а також природних ресурсів.

Визначення економічної безпеки, керуючись даним алгоритмом, можна подати у наступному вигляді: економічна безпека — складова національної безпеки, різновид соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки, за якого забезпечується здатність держави до відтворення внутрішнього валового національною продукту та кількісній і якісній збалансованості зовнішньоекономічних відносин, конкурентоспроможність економіки і стійке функціонування кредитно-фінансово і системи.

Такий підхід дозволить уніфікувати підходи до визначення базових понять теорії національної безпеки, а саму теорію поступово створювати на основі логічного окреслення базових і фундаментальних понять, принципів, і норм. Це закладе основи взаємного порозуміння фахівців у різних галузях життєдіяльності, об'єднаних цілями і завданнями щодо забезпечення національної безпеки. Більш того, сама теорія володітиме власною мовою, принципами її побудови і ефективного використання, що наразі додає вагомості її існуванню і слугує ще одним верифікуючим чинником її практичного значення.

У даному аспекті необхідно також говорити про формування методологи даного наукового напряму — такої множини цілей, функцій і принципів, які у своїй органічній єдності утворюють нову якість і реалізуються за допомогою адекватних методів. При чому усі складові елементи мають бути об'єднані до єдиної системи і перебувати у кореляційному зв'язку.

На другому етапі аналізуються загрози національній безпеці у конкретній сфері як реальні та нормативні, тобто ті, які визначені у законі України "Про основи національної безпеки України", так потенційні та ненормативні, тобто ті, які не зазначені у даному законі, втім мають значення для розглядуваної проблематики.

Знову ж таки, при визначенні поняття загроз у тій чи іншій сфері життєдіяльності, слід керуватися націобезпекознавчим методом. Націобезпекознавчий метод — багатоальтернативний спосіб вивчення і дослідження процесів у сфері національної безпеки, система прийомів та способів пізнання націобезпекових процесів, методологія організації досліджень у галузі національної безпеки.

Використання даного методу надає можливості встановлення корелятивного зв'язку між базовими поняттями загальної теорії національної безпеки та прикладними теоріями, в межах яких мають досліджуватись конкретні теоретичні та практичні проблеми забезпечення національної безпеки відповідно до конкретних сфер життєдіяльності.

Це позбавить неточності й унеможливить застосування різних критеріїв для визначення базових понять у конкретній сфері.

Таким чином, базовим поняттям є загроза і небезпека.

Загроза — існування або можливість виникнення ситуації, за якої формуються передумови протидії забезпеченню безпеки, вона обмежується діями, які підкріплюють її, але не переростають у діяльність, безпосередньо спрямовану на її здійснення.

Небезпека — діяльність, спрямована на реалізацію загроз, що здатна спричинити дестабілізацію системостворюючих елементів, які самі по собі загрожують функціонуванню та розвитку об'єкта безпеки у момент їх спричинення або при звичайному протіканні закінчуються або можуть закінчитися його колапсом і відповідної системи безпеки

Також слід зважати на той факт, що загрози національній безпеці не обмежуються лише тими, які прямо зазначені у Законі України "Про основи національної безпеки України". Таким чином, окрім перерахованих у даному законі загроз можливо і потрібно виділяти й інші, підкріплюючи це відповідною системою аргументів. Саме тому, розглядаючи загрози національній безпеці в конкретних сферах життєдіяльності, слід акцентувати увагу на нормативних загрозах, тобто таких, що є визначеними у згаданому вище законі, і ненормативних загрозах, тобто таких, що не знайшли свого відображення у ньому.

На третьому етапі вивчаються проблеми функціонування (стан та перспективи) системи національної безпеки конкретній сфері життєдіяльності.

Система національної безпеки у широкому розумінні становить собою множину потреб, інтересів і цінностей особи, суспільства і держави, загроз та небезпек, внутрішніх й зовнішніх, об'єктивних й суб'єктивних, природних, техногенних та антропогенних чинників, що впливають на стан національної безпеки, умови їх генезису, еволюції та балансу, державні та недержавні інституції, об'єднані цілями і завданнями щодо просування забезпечених недоторканістю потреб нації, національних інтересів і цінностей, які взаємодіють один з одним і здійснюють відповідну діяльність у межах законодавства України. Таким чином до системи національної безпеки включені усі ті елементи, які взаємопов'язані між собою, і у своїй органічній сукупності та єдності утворюють нову якість — систему національної безпеки.

Система національної безпеки не є тотожною системі забезпечення національної безпеки, оскільки остання є допоміжною, функціональною системою і виконує роль лише елемента забезпечення. Саме тому при розгляді проблем функціонування системи національної безпеки у конкретній сфері життєдіяльності аналізуються:

• парадигма національної безпеки у конкретній сфері НБ;

• об'єкти, суб'єкти і предмет національної безпеки у конкретній сфері НБ;

• національні інтереси в конкретній с(})ері національної безпеки, які мають корелювати із концепцією нації і національною ідеєю;

• загальна модель системи національної безпеки в конкретній сфері НБ;

• окреслюється місце та функції системи забезпечення національної безпеки в загальній систем національної безпеки.

На четвертому етапі акцентується увага на розглядові проблем функціонування системи забезпечення національної безпеки у конкретній сфері.

У широкому розумінні система забезпечення національної безпеки — система теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток національних інтересів України, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Таким чином при окресленні проблем функціонування даної системи необхідно зосереджувати увагу на наступних моментах:

• зміст, призначення та мета функціонування системи забезпечення національної безпеки у конкретній сфері життєдіяльності;

• складові державної системи забезпечення та їх компетенція;

• складові недержавної системи забезпечення та їх компетенція;

• особлива увага приділяється аналізові органів спеціальної компетенції по забезпеченню НБ.

Слід розуміти, що система забезпечення національної безпеки утворюється і функціонує відповідно до цілей системи національної безпеки. Відтак структурна будова системи забезпечення залежить як від цілей функціонування системи національної безпеки, так і від загроз та небезпек.

На п'ятому етапі визначаються основні напрями державної політики національної безпеки у конкретній сфері з урахуванням окреслених на другому етапі загроз. При чому дані напрями мають корелювати із загрозами та небезпеками національній безпеці.

Відтак, загальний алгоритм наукового аналізу має містити такі взаємопов'язані елементи: загрози (реальні та потенційні, нормативні та ненормативні) — органи (які здійснюють безпосередню локалізацію загроз або здійснюють їх моніторинг) — напрями (як нормативні, так і ненормативні).

Можливо розглядати даний алгоритм і в дещо іншому вигляді:

система загроз — система заходів — система органів.

Втім головною лишається незмінність даних елементів, їх кореляція між собою.

Відтак науковий підхід до аналізу будь-якої сфери життєдіяльності носитиме системний характер, що прямо відповідатиме системному характерові національної безпеки.

За умови неможливості здійснення або неефективного функціонування окреслених на четвертому етапі елементів системи забезпечення, або наявності таких напрямів діяльності, які не передбачені у чинному законодавстві, висуваються пропозиції щодо оптимізації як організаційної, так і функціональної структури системи забезпечення національної безпеки.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Окресліть необхідність формування загальної теорії національної безпеки (націобезпекознавства).

2. Сутність та зміст націобезпекознавства.

3. Зміст основних категорій націобезпекознавства.

4. Націобезпекознавство в системі наук.

5. Структура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки.

Завдання для самопідготовки

1. У чому полягає відмінність націобезпекознавства від теорії безпеки життєдіяльності.

2. До яких наук має належати націобезпекознавство: юридичних, військових, соціальних тощо.

3. Розкрийте зміст періодизації парадигм національної безпеки.

4. Евристичні можливості синергетики при формуванні націобезпекознавства.

Список рекомендованої літератури

Доктринальні джерела

1. Авдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М., 1994.

2. Беляков КМ. Управление и право в период информатизации: Монография. — Киев: Изд-во "КВШ", 2001. — 308 с.

3. Білорус ОТ., Лук'янснко Д.Г., Гончаренко М.О., Зленко В А., Зернсць ка ОЛ. Глобалізація і безпека розвитку / О.Г. Білорус (наук. ред.). — К.: HAH України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин; Київський національний економічний ун-т 2001. — 734 с.

4. Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. — К.: Національний ін-т проблем міжнародної безпеки, 2001. - 299 с.

5. Василенко АЛ. Политические процессы на рубеже культур. — М.: УРСС, 1998.

6. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации). Серия мир культуры истории и философии. — СПб: Лань, 1999. — 480 с.

7. Возжеников A.B. Национальная безопасность: теория, политика, стратегия. — М.: НПО "МОДУЛЬ", 2000. -- 234 с.

8. Гаврили СБ. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. — 2000. — NL> 11.

9. Голубев В.О.. Гавловський ВД., Цимбалюк B.C. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використаная комп'ютерних технологій // За заг. ред. д.ю.н. Калюжного P.A. — Запоріжжя: Просвіта, 2001. — 252 с.

10. Гончаренко А., Джангужин Р., Лисицын Э. Гражданский контроль и система национальной безопасности // Зеркало недели. — 2002. — 14 сент. - С. 12.

11. Данільян OS., Дзьобань Oil., Панов Md. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посіб. — X.: Фоліо, 2002. - 285 с.

12. Емельянов ВЛ. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. — 2002. — № 4.

13. Емельянов ВЛ. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование. — СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. — 291 с.

14. Зозуля І.В. Безпека і сучасність: юридичні аспекти // Право і безпека. — 2002. — № 4.

15. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред. О.Э. Лейста. — М.: ИКД "Зерцало-М", 2001.

16. Калюжний Р.А., Цимбалюк B.C. Інформатизація державного управління і національна безпека України// Розбудова держави. — 1993. — N° 8,

17. Картунов О., Маруховська О. Етвополітичне мислення (догматичне) // Мала енциклопедія етиодержавознавства / HAH України Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. — К.: Довіра; Генеза, 1996. — С. 493, 494, 499.

18. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. — К.: Національний ін-т стратегічних досліджень, 1996. — Вип. 1. — 54 с.

19. Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки. Навчальний посібник. — К.; ЗАТ Видавничий дім "ДЕМЩ", 2002. — 144 с.

20. Лсвішька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2002. — 206 с.

21. Ліпкан В. Тероризм і національна безпека України. — К.: Знання, 2000. — 184 с.

22. Ліпкан ВА. Безпекознавстяо; Навч. посіб. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. — 208 с.

23. Ліпкан ВА Информационный фаст-фуд — приятного аппетита // Бизнес и безопасность. — 2002. — № 5.

24. Ліпкан В А. Націобезпекознавча парадигма // Право України. — 2003. — № 2.

25. Ліпкан ВА. Національна безпека України у світлі теорії самоорганізації // Держава і право. — 2002. — № 16. — С. 142 - 148.

26. Ліпкан В А. Неопарадигма національної безпеки // Право України. — 2002. — № 11. — С. 19 - 21.

27. Ліпкан В А. Об'єкт, предмет і структура націобезпекознавства // Право і безпека. — 2002. — № 4.

28. Ліпкан В.А. Організація недержавної системи безпеки: Дипломна робота. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. — 110 с.

29. Ліпкан В. А. По той бік добра і зла // Міліція України. — 2002. — Л6 10.

30. Ліпкан В. А. Предмет націобезпекознавства // Держава і право. — 2003. — № 19.

31. Ліпкан В А. Системний підхід до побудови еталонної моделі системи забезпечення національної безпеки // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2002. — №.2.

32. Ліпкан В А. Служба внутрішньої безпеки США // Міліція України.— 2002. — № 1.

33. Ліпкан В. А. Сучасний безпекоренесанс // Держава і право. — 2003.— №_20. — С. 216 — 219.

34. Ліпкан ВА. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. — К.: Текст, 2003. — 600 с.

35. Ліпкан ВА, Никифорчук ДЛ., Руденко ММ. Боротьба з тероризмом. — К.: Знання, 2002. — 254 с.

36. Лопатин ВН. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство. — СПб.: Фонд "Универсум", 2000. — 428 с.

37. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьев, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн "Видавничий дім "Ін юре", 2003. — С. 41 - 57, 404 - 415, 441 - 450, 1007 - 1037.

38. Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення: Дис.... док. юрид. наук: 12.00.01., 12.00.02/ Національна академія внутрішніх справ України. — К., 1997. — С. 165.

39. Мунтіян B.І. Економічна безпека України. — К., 1999. — 467 с.

40. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук. доп. НЇСД / Ред. кол.: О.Ф. Белов (голова), 1.Ф. Бінько, СЛ. Пирожков, M.JI. Рубанець, О.П. Янішевський. — К.: Національний ін-т стратегічних досліджень, 1997. — 198 с.

41. Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України: 36. матеріалів наук.-практ. конф. Київ, 16-17 трав. 2001 р. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. — 480 с.

42. Нижник Н.Р., Ситник ГЛ., Білоус ВТ. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посіб. для вищих навч. закладів. — Ірпінь, 2000. — 304 с.

43. Оперативно-розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горя-инова, B.C. Овчинского, А.Ю. Шумилова. — М.: ИНФРА-М, 2001.

44. Парахонсъкий Б.О. Національні інтереси України (духовно-інтелектуальний аспект): Монографія. Сер. "Наукові доповіді". — Вип. 6. — К., 1993. — 43 с.

45. Почепцов Г.Г. Национальная безопасность стран переходного периода : Учеб. пособие для студ. спец. "Междунар. отношения" и "Междунар. информ." / Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко. Институт международных отношений. — К., 1996. — 136 с.

46. Пригожий И. От существующего к возникающему: Время и сложность в физических науках / Пер. с англ. / Под ред., с предисл. и после-слов. Ю.Л. Климонтовича. — 2-е изд., доп. — М.: Едиториал УРСС, 2002. — 288 с.

47. Сачков Ю.В. Научный метод: вопросы и развитие. — М.: Едиториал УРСС, 2003.

48. Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. — М.: Прогресс-Традиция, 2002. — 496 с.

49. Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф / Відп. ред.: В.В. Дурдинець, Ю.І. Саєнко, Ю.О. Привалов. — К.: Стилос, 2001. — 497 с.

50. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2003. — 368 с.

51. Тимошенко II., Лаптев СТ., Ліпкан В А., Онищенко Г. Закон України "Про недержавне забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності в Україні" // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України.— К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. — С. 466 - 477.

62. Утевский Б.С. Общее учение о должностных преступлениях. — М.: Юриздат Минюста СССР, 1948. — 440 с.

53. ЧернавскийД. С. Синергетика и информация. — М.: Наука, 2001.— 244 с.

54. Четков М. Глобальное видение и новая наука. — М.: ИМЭИМО 1998.

55. Шевеченко В.. Костенко Г. Концепція національної безпеки: методологічний аспект // Голос України. — 1996. — 11 січ.

56. Шлемко В.Т., Бінько /.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К: Національний інститут стратегічних досліджень, 1997.

57. Юридична енциклопедія: У 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998.